Психологія свідомості

Пориваючи із філософією, психологія потрапила у залежність від біологічних наук. Свідомість виступила як органічна функція, що під­порядкована біологічним законам. Власне психологічні закономірності залишились поза увагою.

У психології свідомості вихідні елементи суб’єктивного досвіду - відчуття - не знайшли однозначного тлумачення. Частина вчених пояс­нювали їх через специфічну активність органів чуттів (Й.Мюллер, Ч.Белл), на противагу психофізіології, де відчуття тлумачились як відо­браження властивостей об’єктивних предметів, що їх викликають. Інші представники психології свідомості (Г.Т.Фехнер, Е.Вебер) заперечують теорію специфічної енергії органів чуттів та розкривають залежність інтенсивності відчуттів від сили зовнішнього подразника, чим заклада­ють основи психофізики, яка мала значний вплив на експериментальну психологію.

Німецькі вчені Вільгельм Вундт (1832-1920 рр.) та Герман Еббін- гауз (1850-1909 рр.) відстоювали «психофізичний паралелізм», що су­перечив ідеї психофізичної залежності.

В.Вундт відстоював перевагу суб’єктивного. Об’єктивний світ - це досвід, опосередкований досвідом безпосереднім, тобто суб’єктивністю. З цього випливає, що безпосередній та опосередкований досвіди не є двома субстанціями, а лише сторонами єдиного досвіду, які діють за однаковими в принципі законами. Це методологічне положення знахо­дить реалізацію у двох протилежних концепціях: у теорії структураліз­му та у махістських теоріях.

Теорія структуралізму тлумачить психічні явища на основі законів світу фізичного (В.Вундт, Е. Тітченер, Г.Еббінгауз). Стверджується, що елементи психіки та їх зв’язки аналогічні зв’язкам об’єктів фізичного світу (дім - з цеглин, машина - з деталей, значить - психіка, теж скла­дається із певних елементів - або відчуттів, або знань, або рефлексів тощо). Перенесення закономірностей структури оточуючого у внутріш­ній світ отримало назву інтелектуалізму.

Махістські теорії (Е.Мах), навпаки, переносять закони суб’єктивного досвіду на зовнішні об’єкти (закони природи - це те, що ми сприймаємо і виникають тому, що відчуття поєднується між собою). Виходячи з цього, Мах намагався переосмислити основні категорії нау­ки. Такі властивості фізичного світу як сила, маса, простір, час, при­чинність тощо, він вважав визначеннями комплексів відчуттів та їх фу­нкціональних зв’язків. Мета науки - опис фактів чуттєвого сприйняття, до яких пристосовується думка.

Психологія свідомості відкидала еволюційний підхід, не розкрила зв’язків свідомості з діяльністю, не змогла на науковій основі пояснити активність психічного, а розглядала її як прояв вищої сили.

3.