Психологія з природничою основою

Провідними напрямками психології ХІХ ст. були: психологія з при­родничою основою; психологія як наука про суб’єктивний досвід; пси­хологія народів.

Основними ознаками психології як природничої науки є еволюцій­ний принцип, детерміністичний підхід до психічних явищ, критика їх ідеалістичного тлумачення, утвердження методів об’єктивного спосте­реження та експерименту.

Прикладами психологічних досліджень на основі еволюційного під­ходу були:

— Вчення про походження людської психіки (Ч. Дарвін);

— Теорія становлення найважливіших компонентів психічного жит­тя людини (Т.Рібо);

— Рефлекторна теорія психіки (І.М.Сеченов).

У природничо орієнтованій психології почалось використання екс­перименту. Розроблялись його різновиди, а саме:

— Натуральний експеримент (узагальнення фактів штучного добору

Ч.Дарвіним);

— Клінічний експеримент (аналіз психічних патологій Т.Рібо);

— Фізіологічний експеримент (дослідження рухових центрів мозку І.Сєченовим).

— «Уявний» експеримент Г.Спенсера.

Пошуки джерела детермінації психічних явищ призвели до появи двох основних підходів. Перший з них полягав у тому, що психіка об­слуговує біологічне існування організму (пристосування до зовнішніх умов), якестало земною даністю, що залежить від вищої сили (Г.Спенсер). Другий підхід стверджує, що організм тварини і людини за допомогою психіки самовизначається в межах природного добору шля­хом вибору оптимального партнера для вдосконалення виду (Ч.Дарвін).

Чарльз Дарвін (1809-1882 рр.) — англійський натураліст, автор ево­люційної теорії походження видів. Розглядав спадковість та мінливість не тільки як суто біологічні форми еволюції, але й у зв’язку із пояснен­ням активності психічного. Сенс психічної активності бачив у забезпе­ченні статевого добору сутністю якого є вибір партнера. Результати до­бору закріплюються спадково (конституція, поведінка).

Теодюль Арман Рібо (1839-1916 рр.) - французький психолог, за­сновник дослідного напряму. Вважав психічний розвиток і поведінку фатально передвизначеними спадковістю. Робить спробу вийти за межі біологізму і відмежуватись від філософських досліджень. Намагається реалізувати еволюційний підхід до вивчення психіки. Підкреслює, що явище тоді науково зрозуміле, якщо відоме його походження, розкри­тий процес переходу від простого до складного. Психічні факти повин­ні бути очищеними від суб’єктивістських припущень та вивчатись на основі об’єктивного спостереження. Еволюцію психіки неможливо до­сліджувати інтроспективно, у зв’язку з цим виникає потреба в об’єктивному спостереженні. Вважав вольові феномени головними у визначенні психологічного портрету людини, але не спромігся поясни­ти їх в межах рефлекторної теорії і звернувся до несвідомого як голов­ного предмета психології.

Іван Михайлович Сеченов (1929-1905 рр.) - російський фізіолог - розкрив рефлекторну природу психіки у цілісній психологічній системі, в якій всі компоненти психічного подаються як модифікації рефлектор­ного механізму. Оскільки всі психічні явища об’єктивно побудовані як рефлекс, то незрозумілим з теорії Сєченова залишається призначення волі та її складна детермінація.

Ілля Ілліч Мечніков (1845-1916 рр.) - російський, український і французький біолог - звернув увагу на психічні рудименти, як опори для відтворення історії розвитку людської душі. Чинники індивідуаль­ного становлення людини - середовище і спадковість - єдині, і виявля­ються як потреба у досягненні завершеного життєвого циклу (ортобіозі).

2.