Психологічна перебудова у зв’язку зі вступом дитини до школи
Молодший шкільний вік є етапом суттєвих змін психічного та фізичного розвитку. В цей період відбувається подальший анатомо-фізіологічний розвиток дитини, що забезпечує можливість систематичного навчання в школі.
У порівнянні з дошкільним, в молодшому шкільному віці, відбувається значне зміцнення скелетно-м'язової системи, відносно стійкою стає серцево-судинна діяльність, більшої рівноваги набувають процеси збудження й гальмування. Все це виключно важливо тому, що початок шкільного життя - це початок особливої навчальної діяльності, де необхідно дотримуватися нових норм поведінки.Основними новоутвореннями психіки молодшого школяра є довільність як особлива якість психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексія, розвиток нового пізнавального ставлення до дійсності, орієнтація на групу ровесників. Процес такої перебудови має декілька етапів. Особливо чітко виділяється етап первинного входження дитини у нові умови шкільного життя.
До початку навчання діти, як правило, позитивно сприймають перспективу шкільних занять. Інтерес молодшого школяра до навчальної діяльності проходить декілька етапів: 1) інтерес до самого процесу навчальної діяльності; 2) інтерес до результату діяльності; 3) інтерес до змісту навчальної діяльності.
Для першого етапу шкільного життя характерно те, що дитина підкоряється вимогам вчителя, який регулює її поведінку вдома та в школі, а також починає цікавитися змістом самих навчальних предметів. Сприятливе проходження дитиною даного етапу свідчить про позитивну готовність до занять. Але не далеко всі першокласники володіють нею. Найбільш часто спостерігаються три типи труднощів. Перший тип пов’язаний з особливостями нового шкільного режиму. Без необхідних звичок у дитини з’являється надзвичайна втома, зриви у навчальній діяльності, пропуск режимних моментів. Другий тип витікає з характеру взаємовідносин з вчителем, з товаришами з класу, у сім’ї. Третій тип труднощів школярі відчувають в середині навчального року.
Оскільки на початковому етапі діти отримують готові знання й визначення, які необхідно запам’ятати та використати в необхідних ситуаціях, то поле інтелектуального пошуку дитини досить невелике, пізнавальна самостійність суттєво обмежена. У результаті часто настає апатія та байдужість. Найбільш правильний спосіб попередити це полягає в тому, щоб діти отримували на уроці достатньо складні навчальні пізнавальні задачі, стикалися з проблемними ситуаціями, вихід з яких вимагає оволодіння певними поняттями.