Провідний вид діяльності дошкільника
Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін розглядають гру як провідну діяльність дошкільника та визначають соціальну обумовленість її розвитку. Гра - соціальна за своїм походженням і змістом та є історичним утворенням, яке пов'язане із розвитком суспільства, його культури.
Гра - це особлива форма життя дитини в суспільстві. Вона являє собою діяльність, в якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умовах їх життя, працю та стосунки між ними.В процесі розвитку дошкільника відбувається зміна його мотиваційно-потребнісної сфери: на початку дошкільного віку мотиви носять характер неусвідомлених, афективних бажань, пов'язаних з наявною ситуацією. До кінця дошкільного віку дитячі мотиви існують у вигляді узагальнених намірів, починається їх усвідомлення, формується первинна ієрархія мотивів.
В якості другого важливого значення сюжетно- рольової гри для розвитку дитини Д.Б. Ельконін розглядає її вплив на подолання пізнавального егоцентризму, коли дитина не здатна відмежувати свою точку зору від іншої, що призводить до панування тільки своєї думки. В процесі гри, приймаючи на себе ігрові ролі, дитина вчиться співвідносити різні точки зору, займати позицію іншого, засвоює моральні й етичні норми.
У процесі гри з правилами відбувається розвиток довільної поведінки дитини. Д.Б. Ельконін також пов'язував формування довільної поведінки з поступовим підкоренням своїх вчинків тому зразку, яким є для дитини поведінка і думка, оцінка дорослого.
На межі раннього і дошкільного віку виникають перші види дитячих ігор: 1) сенсомоторна гра; 2) режисерська гра; 3) образно-рольова гра; 4) сюжетно- рольова гра; 5) ігри з правилами та інші види ігор (рухливі, спортивні) (Див. додаток Рис. 48).
Ельконін розкриває структуру гри:
1. Ігрові умови - це ті, хто беруть участь у грі (діти, ляльки, інші ірашкн та предмети). Якщо дитина готує обід для ляльки - то це одні ігрові умови, а якщо грається з кубиками
- то інші.
2. Сюжет - та сфера діяльності, яка відтворюється в грі. З.Зміст гри - це ті моменти у діяльності та у взаєминах
дорослих, які відтворюються дітьми.
4. Ігрова роль, яку бере на себе дитина.
5. Ігрові дії.
б.Ігрові правила.
Якщо в 3-4 роки дитина може присвятити грі тільки 10-15 хвилин, то старші дошкільнята здатні грати в одне й теж по кілька годин підряд (Див. додаток Рис. 49).
Поряд з грою суттєву роль у психічному розвитку дошкільнят відіграють різні види продуктивної діяльності (малювання, ліплення, аплікації, конструювання). Крім того, у дошкільному віці в діяльності з’являються елементи праці. Засвоюючи трудові вміння та навички, дитина починає чіткіше уявляти свої обов’язки, краще усвідомлювати необхідність їх виконання. Одночасно розвиваються довільність і цілеспрямованість дій, вольові зусилля, допитливість і спостережливість (Див. додаток Рис. 50).
На початок дошкільного віку психічний розвиток дитини досягає такого рівня, при якому можна формувати рухові, мовні, сенсорні та ряд інтелектуальних навичок, з’являється можливість вводити елементи навчальної діяльності. Так, діти вчаться необхідним діям і операціям: цілеспрямоване сприймання об’єктів, визначення та називання їх характерних ознак, групування предметів, розповідь про сприйняте, складання оповідання, перелік предметів, малювання, читання, слухання музики тощо. Роль навчання в розумовому розвитку дитини зростає, якщо забезпечується набування не окремих знань, а певної їх системи та формування потрібних для їх засвоєння дій.
Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба у спілкуванні з однолітками. На 3-ому році життя взаємини між дітьми виникають, в основному, на основі дій з предметами, іграшками. Ці дії набувають сумісний, взаємозалежний характер. Діти старшого дошкільного віку в сумісній діяльності вже засвоюють такі форми співробітництва: чергують і узгоджують дії; сумісно виконують одну операцію; контролюють дії партнера, виправляють його помилки; допомагають партнеру, виконують частину його роботи; приймають зауваження партнера, виправляють свої помилки. У процесі сумісної діяльності діти набувають досвіду керівництва іншими дітьми, досвіду підкорення.
У дошкільників продовжують розвиватися способи спілкування (Див. додаток Рис. 51). Генетично найбільш ранньою формою спілкування є наслідування. О.В. Запорожець відмічає, що довільне наслідування дитини є одним із шляхів оволодіння суспільним досвідом.
Упродовж дошкільного віку у дитини змінюється характер наслідування (Див. додаток Рис. 52). Якщо молодший дошкільник наслідував окремі форми поведінки дорослих і однолітків, то старший дошкільник не сліпо наслідує, а свідомо засвоює зразки нормативної поведінки (Див. додаток Рис. 53).