Педагогічне передбачення

У творчому конструюванні педагогом майбутнього своїх вихованців необхідно чітко його передбачати. Процес педагогічного передба­чення знайшов своє відображення у працях багатьох педагогів.

— спонукання - заради чого діяти (мрія);

— пізнання - наукове передбачення, гіпотеза;

— управління - планування, контроль, корекція.

Передбачення і окремі його складові становлять серцевину творчої діяльності, спосіб випереджувального відображення й наступного пе­ретворення людиною дійсності. Передбачення, за В.І. Загвязинським, складається з окремих дій, поширених на більш чи менш тривалі періо­ди майбутнього: мікропрогнози протягом дня, передбачення завтраш­нього, постановка діагнозів та відповідних педагогічних задач, перед­бачення результатів дій своїх та учнів, планування ситуацій, постановка цілей уроку.

Вчителі здійснюють передбачення на різних рівнях його обґрунту­вання. Емпірично-інтуїтивний рівень відзначається опорою на безпосе­редній досвід. Дослідно-логічний спирається на аналіз й осмислення досвіду, виділення типових ситуацій як еталонів. Науковий рівень пе­редбачає синтез наукових знань і досвіду, є найбільш точним і дієвим, спостерігається у майстрів. Для його здійснення вчителю необхідно оволодіти педагогічними законами, ідеями, принципами; сучасними методами навчання, технічними засобами, навичками аналізу педагогі­чних ситуацій і вміннями педагогічного спілкування.

Педагог працює в умовах неповної, неточної інформації, обмежено­сті в часі, багатоманітності варіантів рішення. Тому значну роль у всіх складових передбачення відіграє інтуїція, поєднана з логічним обгрун­туванням.

У процесі педагогічного передбачення вчитель враховує комплекс умов, а саме: зміст навчального матеріалу та його особливості (новизна, складність, тип); навчальні можливості школярів; свої можливості, схи­льності, вподобання; часові обмеження.

Складові передбачення різноманітні, серед них вирізняються цілеу- творення, прогнозування, проектування.

У результаті цілеутворення виникає мета (ціль) - змодельований результат ще не здійсненої діяльності, представлений у психіці найчас­тіше образом, уявною моделлю майбутнього результату, а іноді кількі­сними та якісними його характеристиками, системою понять чи знаків. Мета формується на основі двохпланового відображення дійсності лю­диною. У внутрішньому плані - це відображення потреб суб’єкта, а у зовнішньому - реальних можливостей об’єктивного світу. Людина діє за внутрішнім планом, порівнюючи між собою виконану дію із запла­нованою на основі механізму «акцептора дії» (за теорією Бернштейна). Сам по собі образ майбутнього - не мета, а стає нею, якщо набуває спонукальної сили. Значну роль при цьому відіграють уява, мрія.

Прогнозування— елемент передбачення, процес отримання випере­джувальної інформації про об’єкт, що спирається на науково обгрунто­вані дані та методи і втілюється у прогнозі. Прогнозування буває нор­мативним, - якщомайбутній стан об’єкта є однозначно заданим (коли температура менше нуля, то вода замерзає), або пошуковим, що стано­вить спробу визначити майбутній стан об’єкта, виходячи з логіки його розвитку (яким буде клімат через 10 років). В останньому випадку про­гноз дається як передрікання - у формі суджень і оцінок.

Методи прогнозування: моделювання, висування гіпотез, розумовий експеримент, екстраполяція, експертні оцінки.

Моделювання — створення уявних аналогів, що дозволяють отримувати нову інформацію про можливі варіанти здійснення програм і проектів.

Моделювання у професії педагога має такі етапи:

— побудова інформаційної моделі навчального матеріалу у вигляді логічної схеми, опорних сигналів, чіткого плану вивчення теми;

— інформаційна модель трансформується у модель діяльності - операційну модель. Вона спрямована на подолання проблем учнів, що можуть виникнути при засвоєнні матеріалу (прогалини у знаннях, осо-

бливості мислення, пам’яті та інших пізнавальних процесів та мотивів учнів).

— Розумовийексперимент полягає у розгляді й оцінці різних варіан­тів та у виборі оптимального. Вчитель подумки експериментує: перед­бачає можливі помилки та їх усунення, неефективні дії свої та учнів, підбирає оптимальні засоби. Приблизна схема міркувань вчителя: якщо діти отримають таке-то завдання, то сприймуть його так-то; виникнуть утруднення такі-то; якщо внести певні корективи, то процес зміниться так-то.

Екстраполяція - це поширення певних закономірностей, виявлених у певній ситуації на певному матеріалі, на іншіситуації. При цьому ви­користовується аналогія.

4.