Підходи до залагодження конфліктів

Різноманітність конфліктних явищ у взаєминах людей зумовлює бага- товаріантність у психологічному трактуванні їх причин, а відтак і різні концептуальні підходи до їх розв’язання.

Мотиваційний підхід головною метою в подоланні конфлікту про­голошує усунення розбіжності в цілях, мотивах, цінностях учасників, формування орієнтації на кооперацію й співпрацю (Дойч М., Козер Л., Зіммель Г., Мітчел К., Макклінток Ч.). Конфліктуючих необхідно пере­конати у тому, що разом діяти краще, ніж поодинці.

Основна мета залагодження конфлікту, на думку представників когніти- вного підходу, - це створити спільну інформаційну основу, знайти спільне в поглядах, дотичні інтереси, пізнати себе й один одного (Крогіус М.В., Фри- гіна Н.). Конфліктуючі повинні усвідомити: «Ми всі прагнемо одного».

Діяльнісний підхід приймає за основну мету організацію співпраці між конфліктуючими з правильним і чітким розподілом функцій, вимог до учасників, забезпечення ефективної взаємодії та управління в уста­новах, на виробництві - взагалі у діяльності (Грішина Н.В., Мейо Е., Ложкін Г.В., Повякель Н.І.). Конфліктуючі повиннізрозуміти, що вико­нують спільну справу.

Існує можливість залагодження конфлікту в різних своїх варіантах. З іншого боку, залагодження конфлікту може бути менш чи більш ус­пішним, що виявляється у певному відновленні взаємин між учасника­ми. Слід також розуміти, що у деяких випадках залагодження не йде далі забезпечення «мирного співіснування» конфліктуючих. При визна­ченні перспектив залагодження конфлікту, важливо врахувати співвід­ношення сил сторін, яке може бути приблизно однаковим або з перева­гою однієї із сторін. За очевидної переваги однієї із сторін вона нав’язує слабшому опоненту свої умови припинення конфлікту, або боротьба йде до повної перемоги сильнішої сторони. Якщо сили сторін приблизно одна­кові, то боротьба або приймає затяжний характер, або сторони йдуть на взаємні поступки не виявивши явного (потенційного) переможця.

Існують такі абсолютні конфлікти, в яких боротьба ведеться до пов­ного знищення одного або обох суперників. Чим чіткіше окреслений предмет суперечки, чим очевидніші ознаки перемоги і поразки сторін, тим більше шансів для локалізації (обмеження) конфлікту.

Способи завершення конфлікту полягають у наступному:

— усунення об’єкту конфлікту;

— заміна одного об’єкту іншим;

— усунення одного з учасників конфлікту;

— зміна позиції однієї зі сторін;

— зміна характеристик об’єкту й суб’єкта конфлікту;

— отримання нових відомостей про об’єкт або створення додатко­вих умов;

— недопущення безпосередньої або опосередкованої взаємодії уча­сників;

— вироблення учасниками конфлікту єдиного рішення або звернен­ня до арбітрів за умови підкорення будь-якому їх рішенню.

Отже, способи завершення конфлікту можна розподілити на дві ве­ликі групи: спрямовані на зміну самої конфліктної ситуації (характери­стик об’єкту), або шляхом впливу на учасників - їх розуміння, ставлен­ня, оцінки, свободу дій тощо.

2.