Криза особистості підлітка
В психологічній літературі існують різні точки зору щодо характеру перебігу підліткової кризи (Див. додаток Рис. 70):
а) розуміння всього періоду підлітковості як однієї безперервної, тривалої кризи;
б) погляд на кризу, як на момент дуже нетривалих за часом змін;
в) розгляд кризи, як результату неправильних виховних впливів;
г) оцінка кризи, як необхідного та закономірного етапу психічного розвитку.
Розмаїття цих уявлень базується на емпіричних дослідженнях, які вказують на те, що в одних підлітків яскраво виявляються основні симптоми кризи: впертість, негативізм, егоцентризм, зухвалість, протести проти авторитетів, відчуження (деперсоналізація), порушення оцінки образу фізичного „Я” та ідентичності, асоціальність поведінки. В інших особистісний розвиток відбувається без особливих екстраординарних зовнішніх проявів.
Криза підліткового віку виникає як результат якісної перебудови особистості підлітка, коли проявляється потреба в дорослості - прагнення бути, здаватися та діяти як дорослий. Якщо дорослі враховують нові потреби дитини та відповідно їх задовольняють, то кризи можна уникнути.
Підліткова криза об'єднує в собі різні види поведінки та переживань, які пов'язані з труднощами особистісного зростання. Найчастіше вони характеризують кризу ідентичності. Її можна розглядати як реакцію на втрату статусу дитини, на глибоку невідповідність біологічних можливостей соціальним, на невпевненість у своїй компетентності у багатьох питаннях життя, підлітки починають „пошук себе”. Найважливішим фактором, що впливає на виникнення кризи ідентичності, стає особистісна рефлексія на свій внутрішній світ і глибока незадоволеність собою. Багато підлітків відчувають сумніви у наявності в себе власної індивідуальності, інколи можуть сприймати себе „як копію” іншої людини. Ці побоювання часто призводять до неприйняття соціальних зразків, у тому числі батьківських і вчительських.
Криза особистості в період дорослішання може бути пов'язана з переживанням „відчуження”.
Під останнім розуміють зміни у сприйнятті самого себе (деперсоналізація), інших людей або оточуючої дійсності (дереалізація). Для деперсоналізації характерна тривога, пов'язана зі змінами власного тіла. Підліткам здається, що їх руки та ноги значно збільшилися, пропорції обличчя порушилися, зріст або дуже малий, або занадто високий. Дехто відчуває сумніви у реальності власної особистості. Щоб позбутися таких переживань, вони виробляють „істинні” поведінкові ритуали, що дозволяють впевнитися у реальності своїх дій і самого себе.Запитання для самоконтролю
1. Проаналізуйте особливості соціальної ситуації розвитку дитини у підлітковому віці.
2. Які основні новоутворення підліткового віку?
3. Які причини виникнення та форми прояву «почуття дорослості»?
4. Охарактеризуйте основні джерела становлення почуття дорослості підлітка та форми його прояву.
5. У чому полягає суть кризи підліткового віку?
6. Чи можна уникнути підліткової кризи?
7. У чому схожість та відмінність теоретичних підходів до проблеми кризи в підлітковому віці?
8. Розкрийте зміст і покажіть роль провідного виду діяльності в становленні особистості підлітка.
9. Які зміни відбуваються у розвитку вищих психічних функцій у підлітковому віці?
10. Яким чином відбувається перебудова учбової діяльності та її психологічні наслідки у підлітковому віці?
11. Які досягнення у розвитку мислення і мовлення характерні для учнів підліткового віку?
12. Які особливості розвитку самосвідомості особистості в підлітковому віці?
13. Охарактеризуйте основні шляхи вдосконалення інтелектуального розвитку підлітка.
14. Розкрийте причини відхилень у поведінці важковиховуваних підлітків.
15. Які дієві шляхи подолання важковиховуваності?