Динаміка продуктивності у науковій творчості
Встановлення фізіологічно доцільного режиму наукової діяльності є випадком контрольованої регуляції її продуктивності. Проте деякі зміни творчої продуктивності свідомо не контролюються, а зумовлені життєвими біоритмами.
Вікову динаміку творчої продуктивності вивчали Оствальд (1908), Ш.Бюлер, Кокс (20-30 рр.). Оствальд зауважив, що після значних відкриттів настає спад, який також фіксується і у четвертому десятиріччі життя. З’ясовано хвилеподібний перебіг інтенсивності творчої діяльності, що відображає періодичність рівнів психофізичних властивостей людини. Максимуми розвитку пам’яті - 19, 23-24, 30 років; мислення - 20-23, 25-30, 32-33.
Н.Я.Перна (1925) виявив «вузлові точки життя», вважаючи, що духовне життя перебудовується кожні 6-7 років. Ці моменти припадають на 6-7, 12-13, 18-19, 25-26, 32-33, 37-38, 43-44, 50 років. У людини цих вікових відтинків духовне життя прояснюється і посилюється. Зростає чутливість організму, що дозволяє створювати особливо визначні цінності.
Хвилеподібність творчої продуктивності виявлено у біографіях О.С.Пушкіна, М.В. Гоголя, Е.Канта. У науці значна кількість відкриттів зроблена вченими у 25-26 років. Так, Ейнштейн сформулював теорію відносності у 26 років. Гельмгольц у 24-25 років обґрунтував закон збереження енергії, хімік Деві розпочав дослідження лужних металів у 25 років, Галілей обґрунтував механіку у 25 років, Ньютон сформулював закони всесвітнього тяжіння у 25 років (М.Л. Єфімов, 1990). Проте вершини успіху в творчих біографіях В.І.Вернадського, Галілея, Гарвея, Гете, Гюгю, Лапласа, І.П.Павлова, Л.М.Толстого припадають на інші вікові періоди.
На продуктивність творчої діяльності впливає сонячна активність. Виявлено прямий зв’язок кількості й обсягу публікацій Ейнштейна із рівнем сонячної активності за відповідні періоди (Г.М.Ідліс).
Зниження творчої продуктивності з віком залежить від сфери творчої діяльності (Л.О.Рудкевич, 1975).
З табл. 18 видно, що серед найбільш видатних представників (група А) початок творчості композиторів припадає на 18 років, письменників, хіміків, астрономів, математиків - на 23-26 років, біологів і філософів - на 31 рік. У групі менш видатних представників (група Б) цей початок настає на 2-5 років пізніше.Таблиця 18 Продуктивності творчої діяльності (у %) залежно від віку
| Сфера діяльності | Найбільш видатні представники (група А) | Менш видатні представники (група Б) | ||
| є спад | немає спаду | є спад | немає спаду | |
| Гуманітарні науки | 15.7 | 84.3 | 55.3 | 44.7 |
| Точні науки | 33.7 | 66.3 | bgcolor=white>92.37.7 | |
| Живопис | 26.9 | 60.8 | ||
| Музика | 8.3 | 56.1 | ||
| Література | 22.7 | 77.3 | 59.5 | 40.5 |
| Всі вчені | 28.8 | 79.4 | ||
| Діячі мистецтва | 21.1 | 59.2 | ||
| У середньому | 25.2 | 68.9 | ||
Найбільш ранній вік останнього значного відкриття в групі А виявлено у інженерів й винахідників - 47 років, у математиків, фізиків, геологів - 69 років. У групі Б цей момент настає раніше.
Останню роботу в групі А інженери, винахідники здійснюють у 53 роки, математики, фізики, письменники, геологи -у 69, композитори - у 66. Кількість робіт найвищої якості в групі А досягає максимуму до 30 років, після того кількість робіт зберігається на незмінному рівні і знижується після 40 років. У групі Б максимум найкращих робіт - до 40 років, після 45 - різко спадає. Максимальна кількість невдалих робіт у групі А -до 25 років, у групі Б - на 5-6 десятиріччі життя.Зниження творчої продуктивності з віком називається віковою інволюцією. На вікову динаміку творчої діяльності впливають чинники різного рівня: біологічні, психологічні, соціальні. Зокрема:
— структурні та функціональні зміни центральної нервової системи;
— загальне старіння організму;
— реорганізація структури інтелекту (стереотипність мислення, зниження пам’яті, продуктивності уяви);
— зміни структури та статусу особистості (звуження інтересів, посилення тривожності та невротизму, авторитарність, консерватизм);
— стандарти суспільства у ставленні до людей різного віку.
Інволюція психічних функцій, як зазначила Ш.Бюлер (1935), настає дещо раніше за зниження біологічних функцій. На думку Рудінгера (1972), відмінність між 20-річними та 90-річними вченими на 10-15% залежить від хронологічного віку, а решту становлять соціальні чинники.
3.