ЗАСОБИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ВПЛИВУ У ВАЛЮТНОМУ РЕГУЛЮВАННІ УКРАЇНИ

У дійсний кризовий період застосування ряду валютних обмежень в Україні є об'єктивно необхідним [3]. Але ефективну валютну політику неможливо проводити тільки засобами адміністративного впливу.

Обов'язковий продаж валютного виторгу був скасований в 2005 р., через що НБУ втратив інструмент, яким забезпечувався гарантований продаж валюти на внутрішньому валютному ринку. 2009 р., після девальвації гривни, відбулося різке скорочення обсягів імпорту, і в січні 2009 р. експорт перевищив імпорт. У свою чергу, економічна криза привела до падіння попиту на закордонні товари, тому на той момент не було необхідності введення обов'язкового продажу валютного виторгу експортерів на рівні 50%, а також скорочення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях зі 180 днів до 90 днів. Але вже у 2012 р. ініціатива з дозволу центральному банку тимчасово вводити обов'язковий продаж частини валютного виторгу (на термін до шести місяців) та змінювати терміни розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів закріплена в розробленому в НБУ законопроекті №11033, зареєстрованому у Верховній раді 25.07.2012 р. Надання права НБУ використовувати такі інструменти дасть можливість для запобігання розвитку негативних тенденцій на валютному ринку України.

Важливим кроком України на шляху становлення ринкової економіки стало скасування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування операцій по придбанню безготівкової іноземної валюти на міжбанківському ринку України. Цей збір є малоефективним інструментом формування дохідної частини бюджету Пенсійного фонду й не робить істотного впливу на приріст інвестицій і темпів економічного зростання [2]. Метою введення цього збору було отримання додаткових доходів для погашення заборгованості з виплати пенсій.

Збір до Пенсійного фонду із операцій купівлі-продажу безготівкової інвалюти має наступні основні негативні наслідки для економіки України:

- гальмування надходження іноземних інвестицій в країну;

- обмеження імпорту інвестиційних товарів;

- нанесення шкоди розвитку внутрішнього ринку капіталу;

- обмеження ліквідності валютного ринку.

Збір до Пенсійного фонду був насправді податком на операції на валютному ринку, коли кожна угода купівлі-продажу валюти обкладалася податком зі ставкою 1,5% до 2006 р., 1,3% у 2006 р., 1% у 2007 р., 0,5% у 2008 р., 0,2% у 2009 р., 0,5% у 2010 р. [4]. Внаслідок цього, простий обмін ліквідністю між банками стає надто дорогим і не відбувається на практиці. Як наслідок, банки не могли діяти як «маркет-мейкери». Натомість, при виконанні наказу про купівлю, скажімо, 1 млн. дол. США, вони мали знайти компанію, яка бажала продати 1 млн. дол. США або банк з аналогічним наказом про продаж. Отже, збір до Пенсійного фонду суттєво зменшував ліквідність, а внаслідок цього і ефективність функціонування валютного ринку України.

З 01.07.2010 р. Законом «Про державний бюджет» збір до Пенсійного фонду із операцій купівлі-продажу безготівкової інвалюти скасували, однак у зв’язку із завершенням терміну дії цього закону він був автоматично поновлений з 01.01.2011 р., коли у січні 2011 р. Верховна Рада України його знов скасувала. На сьогодні з метою уникнення негативного впливу дестабілізуючих чинників (дій валютних спекулянтів, зовнішніх валютних ризиків, політичної складової) повторно активно піднімається питання введення цього збору, але вже в розмірі 3% при купівлі безготівкової іноземної валюти. На даний момент це може мати помітний ефект в Україні, але при цьому слід включити ризики для клієнтів комерційних банків, що виконують кредитні зобов'язання в іноземній валюті, проводять розрахунки за міжнародними контрактами, щоб уникнути тінізації таких потоків. Тому для звичайних фінансових операцій не спекулятивного характеру треба розробити систему пільг або повне звільнення від уплати цього збору комерційними підприємствами, які працюють на зовнішньоекономічному ринку України. Цей захід позитивно вплине на стабільність курсу, зростання доходів держави і погасить валютні спекуляції та надмірну монополізацію валютного ринку України, коли кілька великих спекулянтів одночасними діями можуть впливати на валютний курс.

Але НБУ потрібно розуміти, що введення цього збору до операцій з готівковою іноземною валютою невпинно позначиться на настроях населення, яке буде скуповувати валюту, тому такі кроки дестабілізують валютний ринок, і утримати курс гривні на поточному рівні вже не вдасться. Справляння збору з роздрібного продажу валюти також призведе до конфлікту з міжнародними фінансовими установами, тому мова має йти лише про введення збору на купівлю безготівкової валюти. У такому випадку тиск відчує не валютний ринок, а імпортери, бо збір привнесе нові податкові надходження від зростаючих обсягів імпорту. А це є дієвим інструментом зниження темпів приросту імпорту.

Список використаних джерел

1. Блащук Ю.О. Валютний контроль: міжнародний досвід і національні тенденції / Ю.О. Блащук [Текст] // Вісник НБУ. - 2001. - №4. - С. 28-30.

2. Ковалева В. Колебание валют, решительность спекулянтов. В. Ковалева [Текст] // Эксперт. - 2006. - №38 (87).

3. Макаренко О. Валютний контроль як інструмент стабілізації валютного ринку в Україні / О. Макаренко [Текст] // Вісник НБУ - 2002. - №9. - С. 3638.

4. Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з

окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. №1740 (із змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

1Шр://гакоп2.га(іа.»зу.ца/1а\¥5/5Ію\¥/1740-98-п.

Тонкопрядов Є.О.,

аспірант,

Київський національний торговельно-економічний університет