ЗАХОДИ З ОПТИМІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

Одним з основних інструментів державного регулювання соціально- економічних процесів в ринкових умовах є бюджет. Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення — задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту є державний бюджет. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її заходів.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він відображає реальні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов'язана з рухом товарної маси.

Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. Крім того, органи державної влади й управління, що затверджують і виконують бюджет, мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління, які складають, затверджують бюджети адміністративно- територіальних органів, останні, як правило, потребують дотацій і субвенцій із загальнодержавних дохідних джерел.

Державний бюджет відіграє важливу роль у забезпеченні перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, здійснення соціального захисту населення, соціального забезпечення найуразливіших верств населення.

Вирішенням проблеми оптимізації напрямків використання бюджетних коштів займалося багато вчених. Найбільш вагомий внесок в розвиток даного напряму внесли такі вітчизняні вчені: Омелянович Л.О., Жибер Т.В., Кодацький В., Павлюк К.

Метою роботи є розробка заходів оптимізації Державного бюджету України. Систематизуючи дослідження вітчизняних науковців з питань шляхів оптимізації Державного бюджету України, вважаємо, що всі заходи можна поділити на дві групи: структурні та організаційні.

Структурні заходи займають головне місце в процесі оптимізації складу

Державного бюджету. Ці заходи стосуються зміни пріоритетів фінансування, а саме:

1. У сфері управління - зменшення до оптимального рівня (стабілізація) видатків на утримання органів державно влади і управління, судів і прокуратури, а також упорядкування структури названих органів. Цей захід є доволі важливим і складним, оскільки видатки на загальнодержавні функції мають тенденцію до зростання, що також впливає і на структуру видатків з Державного бюджету України. Захід може бути реалізований різноманітними способами. З цього приводу становить інтерес зарубіжний досвід щодо економії державних ресурсів наших найближчих сусідів - Російської Федерації. З метою економії бюджетних коштів у Калузькій області, наприклад, було прийнято рішення про те, щоб губернатор (керівник області) не мав заступників. За рахунок скорочення апарату управління область щороку заощаджувала значні суми бюджетних ресурсів. Досвід економії бюджетних коштів у Калузькій області можна з успіхом використовувати і в Україні.

2. У сфері економічної діяльності - збільшення до оптимального рівня видатків державним підприємствам для підтримання їх рівня розвитку та сприяння їх стабілізації. Серед цих видатків першочерговому фінансуванню підлягають сільське господарство, паливно-енергетичний комплекс та обробна промисловість. Фінансування саме цих напрямків обумовлено тим, що в Україні: для сільського господарства є сприятливі кліматичні умови і найкраща земля (чернозем); для паливно-енергетичного комплексу - велика кількість копалин, але низький рівень їх фінансування, а з тим і видобування, що є причиною залежності від інших країв (приклад, Росія - газ); для обробної промисловості - високоякісна сировина, яка замість обробки експортується в інші країни, а після переробки знову скуповується Україною.

3. У соціальній сфері - раціоналізація видатків на соціальну сферу (перегляд пільг, поширення платних послуг, перегляд рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму); оптимізація видатків бюджету без скорочення пільг за рахунок послідовного впровадження госпрозрахункових форм фінансування установ, зокрема самофінансування; формування системи підтримки культури, передусім недержавних організацій, різних фондів, з метою створення умов для продукування ними національно-культурного продукту, що сприятиме зниженню навантаження на державну скарбницю та реалізації державної політики у сфері культури і духовності.

Наприклад, Європа отримує близько 30 % надходжень до бюджету від продажу культурного продукту. Також заходом на шляху до оптимізації соціальних видатків з Державного бюджету України є надання певних переваг при проведені меценатства, спонсорства та благодійності, які будуть полягати в зменшенні податкового навантаження, можливості отримання відстрочки та розстрочки плати податків тощо [3, с. 31-33].

Отже, зменшення рівня видатків на управління надасть змогу спрямувати кошти у сфери, яким необхідні інвестиції для ефективного економічного розвитку з метою підготовки підґрунтя для забезпечення високого рівня соціального захисту та забезпечення населення. Наведені заходи сприятимуть оптимізації складу та структури видатків Державного бюджету України, але не в змозі стовідсотково вплинути на раціональне та економне витрачання коштів. Тому постає необхідність реалізації групи організаційних заходів.

Щодо організаційних заходів, то в останні роки вони набувають важливого значення. Це обумовлено тим, що зниження рівня виконання Державного бюджету України по видатках у переважній більшості пов’язано з процесом розподілу видатків серед розпорядників бюджетних коштів, а також неповним виконанням бюджетних програм.

1. Організація державного контролю за використанням бюджетних ресурсів. Слабкість державного контролю спричиняє розвиток негативних явищ в економіці країни. При цьому, перед тим як виділяти фінансову допомогу регіонам, необхідно спочатку перевірити, як вона використовувалася в минулі роки. Якщо було неефективне використання фінансової допомоги, то доцільно таким регіонам допомоги не надавати.

2. Затвердження обґрунтованого та ефективного бюджету. Державний бюджет України «як головний фінансовий план» став віддзеркаленням відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності ефективних технологій у прийнятті рішень. Виходячи з цього затвердження Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний рік часто стає предметом пошуку компромісних рішень різних політичних сил, а не пошуком оптимальних рішень з метою надання суспільних благ з максимальним рівнем ефективності за наявних ресурсів [4, с. 85-86].

3. Оптимізація мережі виконавців бюджетних програм для того, щоб на одне завдання припадала мінімальна їх кількість [5, с. 81].

4. Найважливіше - це узгодженість бюджетного і податкового законодавства стосовно тих норм, які забезпечують збалансованість дохідної та видаткової частин та мінімізують кількість внесених змін до діючих законів протягом бюджетного періоду. Оскільки державні видатки «носять публічний характер і виникають виключно на підставі нормативно-правових актів», держава повинна мати дієві правові норми та ефективні методи регулювання та управління потоками державних коштів [6, с. 138].

5. Перехід від бюджетного планування до бюджетного прогнозування на основі досвіду багатьох країн світу (США, Австралії), що надасть можливість поставити стратегічні цілі та визначити шляхи їх досягнення. Тому, з’явиться можливість виявлення недоліків в бюджетній політиці та їх усунення.

Таким чином, проведення всіх перелічених заходів сприятиме оптимізації видатків Державного бюджету України і дозволять розробити та впровадити виважену фіскально-бюджетну політику, в якій буде враховано досвід провідних країн світу, що в кінцевому підсумку надасть можливість сформувати в Державному бюджеті прерогативні статті видатків держави.

Список використаних джерел

1. Інформація щодо виконання Державного бюджету України за 2009 рік [Електронний ресурс] / Відповідн. за випуск М.М. Головань // Бюлетень Рахункової палати України від 13.03.2010. - Електрон. дані. - Режим доступу: http://www.acrada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16724385;jsessionid=C301 861C15712A176D8F910E18A8C0F4.

2. Бюджетна система: [інтегр. навч. комплекс] / під ред. Л.О. Омелянович - Донецьк: ДонНУЕТ, 2011. - 237 с.

3. Павлюк К. В. Видатки бюджетів на розвиток людського капіталу як чинник економічного зростання // Фінанси України. - 2006. - № 9. - С. 30-46.

4. Кодацький В. Щодо питання поліпшення використання державних ресурсів // Економіка України. - 2010. - № 2. - С.85-87.

5. Жибер Т. В. Удосконалення процесу бюджетування в Україні // Фінанси України. - 2009. - № 8. - С. 76-81.

6. Телюк К. Формування та місце видатків державного бюджету в управлінні державними фінансами // Регіональна економіка. - 2012. - № 1. -

Онопко М.О.,

аспірант,

Інститут міжнародних відносин, Київський національний університет імені Тараса Шевченка