ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЗМУ ФОРФЕЙТУВАННЯ

Операцією, подібною факторингу, с форфейтинг. Форфейтинг, на противагу від факторинга, є одноразовою операцією, пов’язаною зі стягуванням коштів шляхом перепродажі придбаних прав на товари і послуги.

Виникнення ринку форфейтування визначено змінами в структурі світової економіки, які почалися наприкінці 50-х початку 60-х років, коли ринок продавця товарів виробничого призначення поступово перетворювався в ринок покупця цих товарів. Значний розвиток міжнародної торгівлі супроводжувався тенденцією зростання вимог імпортерів продовжити термін традиційного 90-180-денного комерційного кредиту. Цей час характеризується зниженням рівня митного протистояння, яке виникло внаслідок післявоєнної депресії. Відродження торгових відносин між країнами Західної і Східної Європи і зростаючої значимості у світовій торгівлі країн Азії, Африки і Латинської Америки створили багато фінансових труднощів, у першу чергу, у західноєвропейських експортерів. Більше того, поява цих нових ринків прийшлася на час, коли існуючі банки були не в змозі запропонувати послуги, очікувані експортерами. Таким чином, форфейтовані засоби з’явилися у відповідь на незадовільний і постійно зростаючий попит на міжнародні кредити.

Піонером серед найбільших банків, що діють на ринку форфейтування, став "Кредит Світе", перший значний банківський центр форфейтування - Швейцарія.

Форфейтування - галузь, що швидко розвивається, і потребує створення у межах традиційної функціональної структури банку спеціального підрозділу. На додаток до обсягу угод, що постійно зростають, виникла необхідність у розширенні діяльності в інших напрямах і пропозиції послуг щодо фінансування поза межами банківської практики. З 1965 р. приступила до здійснення операцій перша спеціалізована організація, що

займається винятково форфейтуванням, - компанія "Фінанц АГ" у Цюріху (Fmanz AG, Zurich) - філія найбільшого швейцарського банку Першість у форфейтуванні до цього часу належить Швейцари, хоча форфейтингові операції поширилися и на інші фінансові центри Західної Європи

Форфейтування - термін, який зазвичай вживається для позначення купівлі зобов’язань, погашення яких припадає на будь-який час у майбутньому і які виникають у процесі постачання товарів і послуг (здебільшого експортних операцій) без обернення на будь-якого попереднього боржника Слово "a forfait" французького походження і означає "відмову від прав", що складає суть операцій по форфеитуванню

При форфейтуванні продавець вимоги, що може прийняти, наприклад, форму переказного векселя, захищає себе від будь-якого регресу (регрес - зворотна вимога про відшкодування сплаченої суми) включенням слів "без обороту" у індосамент (індосамент - передатний напис на звороті векселя, що засвідчує перехід його до іншої особи) Продавцем векселя, що форфеитується зазвичай є експортер, він акцептує його в якості платежу за товари та послуги і прагне передати всі ризики та відповідальність за інкасування форфейтеру (тобто банку, що враховує векселя) в обмін на негайну оплату готівкою

Зазвичай форфейтуванню підлягають торгові тратти або прості векселя, хоча теоретично заборгованість у будь-якій формі могла б бути форфеито- вана До менш використовуваних форм належить акредитив і відстрочені платежі, що випливають із нього Перевага простих і переказних векселів пояснюється їхнім вживанням у якості інструментів торгового фінансування протягом тривалого часу і властивої їм операційної простоти

Остаточний вибір того чи іншого платіжного засобу в міжнародних торгових і кредитних угодах залежить від чисельних юридичних, економічних і політичних розумінь, що не дозволяє використати якесь загальне правило

Якщо імпортер не є першокласним позичальником, що користується безсумнівною репутацією, будь-яка заборгованість, яка форфейтується, обов’язково повинна бути гарантована у формі аваля (аваль - вексельне доручення, за яким доручитель приймає на себе відповідальність за вико-

нання платіжних зобов’язань) або безумовної і безвідзивної банківської гарантії, прийнятної для форфейтера.

Виконання цієї умови є особливо важливим, якщо розглядати угоду як незворотну, тому що у випадку неплатежу з боку боржника, форфейтер може покластися тільки на цю форму банківської гарантії як на свою єдину гарантію.

Форфейтування - найбільш часто застосовувана і важлива із середнь- острокових угод, тому що охоплює термін від 6 місяців до 5-6 років. Проте кожен форфейтер установлює свої тимчасові рамки, виходячи, головним чином, із ринкових умов для визначеної угоди.

При форфейтуванні купівля векселів здійснюється за відрахуванням (дисконтом) відсотків авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію за торговою угодою в операцію з готівкою. У цьому випадку він відповідає одноразово лише за задовільне виготовлення і постачання товарів, а також за правильне оформлення документів за зобов’язаннями. Ця остання обставина разом із наявністю фіксованого відсотку, стягнутого за всю операцію в самому її початку, робить форфейтування цілком прийнятною послугою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного рефінансування (погашення статей заборгованості за рахунок знов отриманих кредитів).

При комерційному кредитуванні зовнішньоторговельної операції в експортера виникає ціла система ризиків, що він бере на себе. У цю систему традиційно включаються комерційні, валютні, політичні ризики, пов’язані із переводом валют із країни до країни. Комерційні ризики пов’язані з нездатністю або небажанням боржника або гаранта платити. Погроза невиконання зобов’язання неминуче спричиняє необхідність у кожному конкретному випадку оцінки кредитоспроможності імпортера або гарантуючого банку. Комерційний ризик, пов’язаний із невиконанням зобов’язання державною організацією, відноситься до категорії політичних ризиків. До них належать також політичні конфлікти (війна, громадські хвилювання, інтервенція), що можуть заподіяти експортеру збитків.

До числа найбільш серйозних ризиків входять і ризики, пов’язані із здійсненням платежів в іноземній валюті.

валюту продавця плаваючі курси іноземних валют можуть призвести до значної зміни вартості придбаних за контрактом товарів, а внаслідок цього і до втрат для експортера. Ризики переказу найчастіше викликані нездатністю або небажанням держави або іншого спеціалізованого органа здійснити платежі у валюті контракту, а також мораторієм на переказ платежів у валюті за кордон.

Усі ці види ризиків відносяться і до форфейтування, оскільки враховуючи векселя, форфйетер бере на себе без права регресу всі ризики експортера. Тому при форфейтуванні необхідно додержуватися основних правил страхування від ризиків. При страхуванні від комерційних ризиків експортер повинний стежити за тим, щоб позичальник належав до першокласної компанії, хоча в більшості випадків вимоги експортера покриваються авалем або гарантією банку країни боржника. Більшість компаній, що форфейтуються, приймають на себе зобов’язання тільки в період можливого виникнення ризиків для форфейтера.

Покриття ризику переказу валют із країни до країни здійснюється форфейтером. До висновку форфейтингової угоди саме він визначає спроможність країни імпортера виконувати свої валютні зобов’язання. При покритті валютних ризиків більшість форфейтингових компаній ведуть розрахунки тільки у певних валютах, які можна без перешкод і швидко рефінансувати. До таких валют відносяться, насамперед, долари США, марки ФРН, швейцарські франки.

Форфейтування як метод рефінансування комерційного кредиту містить для експортера і переваги і недоліки. До переваг відносяться:

• спрощення балансового співвідношення можливих зобов’язань;

• поліпшення стану ліквідності (ці дві переваги важливі у випадку зростаючої заборгованості експортера);

• зменшення можливості втрат, пов’язаних лише з частковим державним або приватним страхуванням, і можливих ускладнень із ліквідністю, неминучих у період пред’явлення застрахованих раніше вимог;

• відсутність ризиків, пов’язаних із коливанням відсотків;

• відсутність ризиків, пов’язаних із курсовими коливаннями валют і зміною фінансового стану боржника;

• відсутність ризиків і витрат, пов’язаних із діяльністю кредитних органів і стягненням грошей за векселями і іншими платіжними документами.

Недоліки для експортера зводяться до можливих відносно високих витрат по передачі ризиків форфейтеру. Але фірма-експортер, виходячи із стратегічних міркувань, розуміє, що форфейтування може виявитись дуже вигідним для неї.

Аналізуючи головні умови угоди форфейтування, основну увагу варто приділити:

• механізму погашення;

• валюті;

• дисконтуванню;

• видам документів, що форфейтуються;

• видам банківської гарантії.

Нормальною умовою кредиту є регулярне його погашення частинами. Ризики кредитора зменшуються в результаті скорочення середнього терміну. Там, де заборгованість виступає у формі простого або переказно- го векселів, це досягається виставленням ряду векселів на певний строк, зазвичай до шести місяців. Отже, при форфейтуванні на термін до п’ятьох років можна оперувати з десятьма простими векселями, виписаними послідовно на однакову суму, терміном на шість місяців кожен після чергового відвантаження товару.

Боргові розписки і вексель виписуються, як правило, у доларах США, марках ФРН і швейцарських франках, хоча врахувати вексель можна у будь-якій валюті. На практиці форфейтери майже завжди використовують ці три валюти через їх широке застосування на євроринках, а також щоб уникнути ускладнень із проведенням операцій в інших валютах. Більш того, оскільки вартість операцій по форфейтуванню визначається, головним чином, основними витратами форфейтера, то ризики, пов’язані зі слабкими або нестабільними валютами, надзвичайно підвищили б вартість таких операцій. Зрозуміло важливо, щоб платежі здійснювалися у вільно конвертованій валюті. Для цього боргові розписки або векселя

завжди включають цю важливу примітку, коли вони виражені в іншій валюті, ніж валюта місця платежу

Дисконтування, тобто утримання узгодженої знижки за відповідний період із номінальної суми векселя, має місце після того, як форфейтер одержав вексель У результаті дисконтування експортер одержує за вексель визначену суму готівки 3 боку експортера, операція на цьому завершена, оскільки він вже одержав оплату за поставлені товари цілком, і за умовами уі оди з форфейтером укладена з ним угода зворотної сили не має Операції по форфейтуванню рідко відбуваються за плаваючими дисконтними ставками

Як уже згадувалося, величезна кількість зобов’язань, які підлягають форфейтуванню, приймає форму або простих векселів, або переказних, виставлених на боржника бенефіціаром і акцептованих боржником Переважання цих форм боргових документів визначається такими міркуваннями

• популярність, тому що ці види зобов’язань існують в усьому світі із середньовіччя Багаторічний досвід користування такого роду документами веде до значного полегшення спілкування сторін-учасників і, як правило, сприяє швидкому і безперешкодному здійсненню операцій,

• узгоджена на міжнародному рівні правова основа, закладена Міжнародною конвенцією про комерційні векселі, (прийнята Женевською конференцією в 1930 р ) Ця конвенція - чіткий кодекс практичних дій Хоча вона підписана лише представниками краін-учасниць, там були розроблені принципи, пізніше прийняті зовнішньоторговельним законодавством більшості держав

Іншими кредитними документами, також придатними для форфеиту- вання, є рахунки дебіторів і відстрочені зобов’язання щодо акредитиву Вони більш-менш схожі, судячи зі складності цих операцій їхнє здійснення вимагає від учасників достатньої інформованою, юридичної та ділової практики, яка застосовується в країні боржника Обидва види боргових документів припускають необхідність повного викладення всіх умов Більш того, усі терміни погашення об’єднані в документі, виставленому на користь бенефіціара і часто непереказному без спеціального

дозволу боржника.

Повертаючись до двох найбільш поширених видів негоційованих (негоціант - оптовий торгівельник, який проводить крупні торговельні угоди) документів, слід зазначити, що при форфейтуванні між простими і переказними векселями існує, із юридичної точки зору, розходження інтересів учасників. Це відноситься до засіереження "без обороту" і відбивається в Міжнародній конвенції про комерційні векселі, яка встановлює, що індосант (особа, яка одержує вексель за передаточним написом) простого векселя має законне право звільнитися від будь-якого зобов’язання на підставі застереження про відсутність зворотної вимоги в його індосаменті. У випадку переказного векселя кредитор виступає як векселедавець і тому, із погляду права, завжди відповідальний, незважаючи на те, напише він на векселі розпорядження, що виключає це правило чи ні. На практиці це створює ряд проблем.

Оскільки трасант зазвичай задовольняється письмовим зобов’язанням форфейтера не починати дій напроти трасата у випадку неплатежу, то стає важливим, щоб експортер мав справу з форфейтерами, які володіють незаплямованою репутацією, на яких можна покластися, що вони виконають умови угоди. Саме з цієї причини експортери в якості платіжних документів віддають перевагу простому векселю, який дозволяє легше здійснити передачу ризику.

Прості, або переказні, векселі, що акцептуються при форфейтуванні, майже завжди супроводжуються банківським страхуванням у вигляді звичайної гарантії або аваля. Гарантом, як правило, виступає діючий на міжнародному ринку і відомий форфейтеру банк, який є резидентом у країні імпортера і спроможний підтвердити платоспроможність імпортера. Така гарантія важлива не тільки для зменшення ризику форфейтера, але також для того, щоб при необхідності мати можливість переобліку зобов’язань на вторинних ринках позичкових паперів.

платежу початкового боржника. Застосування в якості забезпечення зобов’язань "бюргшафта" (поручительства) дещо складніше.

При видачі гарантії обіцянка приймає форму підписаного гарантом самостійного документа, в якому повністю викладені умови, що стосуються угоди. Важливо, щоб у гарантії спеціально були зазначені не тільки повна сума, але і кожний термін платежу і сума погашення, що припадає на цю дату, оскільки саме на основі цих даних розраховуються витрати на дисконтування. Суттєво також, щоб гарантія була цілком відособлена від основної угоди, тому що іноді на практиці видають гарантії, покладаю- чись на економічне становище імпортера, але форфейтер, як правило, наполягає на чистих безвідзивних і безумовних зобов’язаннях гарантуючого банку і віддає перевагу документам без обороту на експортера, але тільки в тому випадку, якщо після виконання основного контракту гарантуючий банк оголосить заборгованість безумовною.

Аваль у міжнародній практиці можна розглядати як безвідзивну і безумовну гарантію про оплату на визначену дату, що видається гарантом, так якби він сам був боржником. Це найкраща форма страхування для форфейтера. Аваль виписується прямо на кожному векселі або тратті, для чого на них достатньо зробити напис "per aval" і підписатися під ним (на переказному векселі треба зазначити також найменування початкового боржника, на користь якого зроблений аваль). Простота та ясність аваля разом із властивою йому відособленістю і трансферабельністю дозволяють уникнути багатьох ускладнень, пов’язаних із наданням гарантії. Тому при страхуванні форфейтування авалю як формі гарантії і надається пре- вага. Проте варто мати на увазі, що в деяких країнах аваль не визнається.

Бюргшафт - оголошення зобов’язання, прив’язаного до визначеного контракту. Але оскільки контракт не залежить від правового обгрунтування, то ця форма гарантії при форфейтуванні використовується менше. Як правило, форфейтер нехтує необхідністю перевірки законності всіляких документів, акцептуючи бюргшафт тільки після підтвердження, що постачання товарів відповідним чином завершене. Ця обставина значною мірою скорочує сферу застосування цієї форми гарантії. Форфейтер зазвичай вимагає від гарантуючого банку підтвердження відсутності в нього контрвимог, незмінності сум і термінів, згоди на передачу прав і

вимог новому власнику, а також підтвердження, що банківський бюрг- шафт діє безумовно і безвідзивно Таке підтвердження, що все охоплює, значно обмежує застосування бюргшафта і сприяє тому, що форфеитова- ний бюргшафт стає звичайною гарантією, тобто відособленим зобов’язанням виконання, не пов’язаним із основною операцією

Часто зацікавлені експортери звертаються до форфейтера на самому ранньому етапі угоди Експортер, будучи часто не в змозі самостійно запропонувати імпортеру середньост роковин кредит, задовго до висновку експортного контракту захоче з’ясувати, чи є в принципі можливість організації форфейтованого фінансування на покриття витрат по експорту Форфейтер, незнайомий із усіма необхідними подробицями, буде не в змозі зробити остаточну пропозицію, але повідомить, можливе чи ні таке фінансування і назве приблизні дисконтні ставки Слідом за цим експортер зможе на цій основі продовжити переговори і, якщо необхідно, узгодити витрати по можливому форфейтуванню його дебіторської заборгованості Нарешті, форфейтер робить експортеру пропозицію надати необхідні засоби за фіксованою ставкою, хоча перш, ніж ця пропозиція прийметься експортером, може пройти певний час Цей опцюнний період (період вибору), протягом якого не стягається ніякої комісії, звичайно не перевищує 48 годин Можливий і більш тривалий (до 1-3 місяців) період онцюну, але в цьому випадку утримується опщонна комісія

Набагато важливіший проміжок часу від моменту угоди про купівлю векселів до фактичного постачання, оскільки підготовка фінансування зазвичай проходить від моменту відвантаження товарів Протягом цього періоду форфейтер пов’язаний домовленістю форфейтувати зобов’язання за фіксованою ставкою на весь термін або аж до встановленої дати, у той час як експортер зобов’язаний надати погоджені документи Експортер може анулювати контракт із форфейтером тільки за взаємною згодою з ним, оплативши при цьому належну форфейтеру неустойку

Можна зробити висновок, що форфеитування служить найбільш юридично поширеним засобом рефінансування зовнішньоторговельного комерційного кредиту

Переваги форфейтування для експортера пов’язані, у першу чергу, із повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, переказних й

інших видів ризику на форфейтера (банк), що робить форфейтування найкращим для продавця.

Роздивимося розрахунки, пов’язані із застосуванням форфейтування.

6.2.2.