ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ У РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ

Однією з основних проблем будь-якої економічної системи є забезпечення її ефективної та стабільної діяльності. У сучасних мінливих та висококонкурентних умовах дуже актуальними є питання саме стабільного безкризового розвитку.

Фінансова стабільність невіддільна від характеристик фінансової системи. Оскільки фінансова система є складним системним утворенням і складається з таких елементів, як фінансові установи та організації, інфраструктури інститути та зв’язки між ними, охоплені поняттям фінансових ринків, то фінансова стабільність передбачає стабільність кожного з цих елементів цієї системи. Забезпечення фінансової стабільності потребує системного підходу до всіх складових фінансової системи у їх взаємодії та під впливом зовнішніх факторів, породжених глобалізаційними процесами [1].

Наприкінці 90-х років ХХ ст. у зарубіжних й вітчизняних наукових виданнях розпочалася досить гостра дискусія щодо принципів, показників оцінки та індикаторів стабільності фінансового сектору. Фінансові та економічні кризи, які упродовж усього ХХ-го століття спостерігалися в різних країнах світу, як на розвинутих, так і частіше на ринках, що розвиваються, зумовлювали необхідність всебічного дослідження та розробки відповідних заходів і методів прогнозування, попередження криз, а також шляхів виходу з них [2].

Так, після Азіатської кризи в 1999 р. на нараді в Бонні був створений Форум фінансової стабільності (ФФС), міністрами фінансів і керівниками центральних банків країн Великої сімки. В центрі уваги Форуму фінансової стабільності знаходились фінансовий і пруденціальний нагляд, координація дій і обмін інформацією в цій галузі. Пізніше у квітні 2009 року була створена Рада з фінансової стабільності в якості наступника Форуму фінансової стабільності (ФФС), з метою розробки міжнародних стандартів та координації роботи фінансової влади держав на міжнародному рівні [3].

Масштабність і суперечливість проявів світової валютно-фінансової кризи у 2007-2008 рр. зумовили необхідність перегляду методологічних підходів до забезпечення фінансової стабільності як у глобальному масштабі, так і на національному макро- та мікрорівні. Адже основою глобальних кризових тенденцій були не лише системні диспропорції розвитку світової економічної системи, а й помилки та прорахунки керівництва центральних банків країн та окремих фінансових інституцій щодо вибору методів забезпечення стабільності фінансово економічного розвитку.

Перші звіти про фінансову стабільність почали публікуватися з середини 1990-х років у Великобританії (1996) та окремих Скандинавських країнах. Слід зазначити, що після низки фінансових криз МВФ та Світовим банком було розроблено систему FSAP (Програму оцінки роботи фінансового сектора), що рекомендована для запровадження як у країнах з розвиненими фінансовими ринками, так і тими, що знаходяться у стадії розвитку.

Основною метою реалізації таких програм є зниження вірогідності настання криз на міжнародних фінансових ринках та формування відповідних інструментів для визначення стабільності фінансового сектора окремих країн [4]. На сьогодні майже 70 країн світу оприлюднюють звіти про фінансову стабільність.

Таблиця 1

Публікація звітів про фінансову стабільність в окремих регіонах

Джерело: інформація про звіти про фінансову стабільність Міжнародного валютного фонду

Структура, обсяги та формат, а також назви звітів про фінансову стабільність можуть певною мірою відрізнятися. Проте звіт про фінансову стабільність є документом центрального банку, специфіка якого полягає в наявності притаманних тільки цьому типу звітів атрибутів.

- акцент на ризиках та загрозах;

- холістичний (цілісний) підхід. Предметом дослідження звітів про фінансову стабільність є фінансова система в цілому;

- серійність публікацій. Звіт про фінансову стабільність є серійним

документом (табл. 1), тобто оприлюднення звітів відбувається

безперервно на регулярній основі [5].

Враховуючи світовий досвід та специфіку сучасних фінансових криз, на наш погляд, ефективнішим є створення та функціонування підрозділу фінансової стабільності як автономної структурної одиниці центрального банку. На сьогодні Національний банк сфокусував свою діяльність на організаційних та методологічних аспектах, що передбачає: вирішення актуальних методологічних задач складання індикаторів та аналізу фінансової стабільності (розробка агрегованих індикаторів фінансової (банківської) стабільності, розроблення методології стрес-тестування та їх застосування при підготовці звіту про фінансову стабільність).

Список використаних джерел

1. Забезпечення фінансової стабільності в Україні в умовах посткризової економіки / Я. В. Белінська, Д. С. Покришка, О. О. Молдован [та ін.]. - К. : НІСД, 2011. - 88 с.

2. Global Financial Stability Report. Containing Systemic Risks and Restoring Financial Soundness. - Washington: International Monetary Fund. - April 2009.

3. Подкуйко М.С. Финансовая стабильность стран в условиях глобализации/ М.С. Подкуйко// Финансовые исследования. - 2007. - № 15.

4. Науменкова С.В. Розвиток світової фінансової системи та особливості формування нової парадигми забезпечення міжнародної фінансової стабільності/ С.В. Науменкова// Вісник КНУ: Економіка, 2006. - Випуск 90.

5. Сидоренко О.Ю. Роль звіту про фінансову стабільність у діяльності центрального банку// Фінанси України. - 2010. - №5.

Прокоф'єва О.В.

аспірантка,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка