ПРОЦЕСИ КОНЦЕНТРАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Для розвитку банківського бізнесу в сучасних умовах характерні процеси глобалізації, що передбачає вільний рух фінансових потоків та усунення чітких меж між економічними системами окремих країн.

Входження в національні банківські системи транснаціонального банківського капіталу зумовлено низкою причин, серед яких виділимо:

- обмежений обсяг довготермінових фінансових ресурсів усередині країни, які необхідні для кредитування потреб суб’єктів господарювання, що становить значний потенціал для зростання та отримання максимальної рентабельності на вкладений капітал;

- нижчий рівень конкурентоспроможності вітчизняних банків порівняно з транснаціональними (ТНБ), стратегія функціонування яких ґрунтується на значному обсязі капіталу, використанні досвіду, новітніх технологіях;

- реалізація стратегії входження у світову фінансову систему завдяки створенню сприятливого нормативно-правового режиму стимулювання залучення іноземного капіталу в економіку країни;

- володіння ТНБ досконалішими системами корпоративного управління в умовах динаміки зовнішнього середовища;

- можливість диверсифікації ризиків ведення банківського бізнесу (у тому числі географічного) та отримання нових можливостей для розвитку, подовження життєвого циклу банківських продуктів.

Великі банки, обмежені можливостями внутрішніх фінансових ринків, реалізують стратегії проникнення на закордонні, що розвиваються і володіють потенціалом зростання. Частка зовнішнього розміщення активів найбільших банків світу коливається у межах 70 - 90 % (УБС (UBS), Швейцарія; Дойче банк (Deutsche Bank), Німеччина; Унікредіт (UniCredit), Італія; Норд груп (Nordea Group), Швеція) [2].

На сьогодні банківська система України за більшістю показників, які характеризують її потужність, поки що не в змозі конкурувати з банківськими системами багатьох постсоціалістичних європейських країн та економічно розвинених держав Західної Європи. В Україні функціонують фінансові компанії світу, що мають ознаки конгломератів. Фінансові конгломерати контролюють банки з різним розміром активів (Райффайзен банк “Аваль” (RZB-UNIQUA), Укрсиббанк (BNP Paribas S.A.), Сітібанк Україна (Citigroup)), при цьому сума активів найбільшого українського банку, що контролюється іноземною фінансовою структурою, не досягає 1 % загального розміру активів такого конгломерату. В Україні кількість банків з іноземним капіталом перевищує 50 (зі 100 % іноземним капіталом - понад 20), частка іноземного капіталу у статутному капіталі українських банків зросла з 36 % у 2008 р. до 42 % у 2012 р. [3].

Тенденції та умови, що сьогодні склалися в економіці України, значно активізують питання збільшення капіталізації банків України за допомогою іноземного капіталу. Уряди країн Східної Європи (Чехія, Польща, Румунія) також розв’язали проблему неадекватності ухвалених банками ризиків обсягу їх капіталу, залучивши іноземних інвесторів. Проте, знявши обмеження, уряд досягнув того, що з часом частка іноземних банків у цих країнах досягла 70 - 80%, що зумовило їхній вирішальний вплив на економічні та політичні процеси. Так, у Словаччині нині переважають у банківському секторі банки з іноземним капіталом. У країні частка іноземних активів становить 96,72 %, при цьому розподіл часток іноземного капіталу наступний: з Люксембургу - 30 %, з Австрії - 29 %. У банківській системі Румунії спостерігається активний приплив іноземного капіталу: у 2008 р. на іноземні банки припадало біля 40% на ринку фінансових послуг, у 2010 р. ця частка в активах банківського сектора становила 50 %. У Чехії частка іноземного капіталу в сукупному капіталі банківської системи становить понад 90 %, причому 33 % усього

зареєстрованого капіталу належить Австрії, 17 % - Франції та 8 % - Німеччині.

За результатами 2011 р. до десяти найбільших банків світу увійшли відразу три китайських банки [4]. Протягом 2005-2006 рр. найбільші банки Китаю значно наростили свій капітал через первинні розміщення акцій та вливання з боку вже існуючих акціонерів, готуючись до моменту, коли ринок буде відкритий іноземним банкам. Це сталося наприкінці 2006 р. згідно із вимогами СОТ (до членів якої Китай приєднався у 2001 р.). Саме завдяки активному нарощенню капіталізації великі китайські банки змогли вистояти в конкурентній боротьбі з іноземними банківськими об’єднаннями ШВС та Citigroup Inc., незважаючи на значне послаблення вимог центрального банку Китаю щодо мінімального розміру капіталу для нових гравців.

Питання розширення доступу іноземного банківського капіталу в Україну потребує адекватних рішень, що торкаються стратегії розвитку національного банківського сектора. Сьогодні важливою проблемою для українських банків є підвищення рівня капіталізації, конкурентоспроможності, зниження собівартості банківських продуктів тощо. За умов правильно обраної стратегії залучення іноземного інвестора банки з іноземним капіталом не становитимуть загрозу для української економіки, а навпаки - створюватимуть здорове конкурентне середовище для функціонування вітчизняних банків.

Список використаних джерел

1. Аналітичний огляд банківської системи України : [Електронний ресурс]. -

Режим доступу:

http://mrik.com.ua/documents/research/bank_system_4kv2010 .pdf.

2. Науменкова С. Формування нової фінансової архітектури: основні питання та можливі виклики для України / С. Науменкова // Вісник НБУ. - 2010. - № 1. - С.8-13.

3. Офіційна Інтернет-сторінка НБУ : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.bank.gov.ua.

4. The World's 30 largest banks by market capitalization (2011) : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.banksdaily.com/rus/topbanks2011.html.

Курищук К.К.,

Радник Міністра фінансів України, Міністерство фінансів України