КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ ЯК ФОРМА РОЗРАХУНКІВ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Міжнародні розрахунки перетинаються з обміном валют і наданням кредитів зовнішньоторговими партнерами один одному. У цьому проявляється взаємозв’язок міжнародних валютно-кредитних і розрахункових операцій.

У світовій торговельній практиці широко використовується комерційний кредит, який реалізується шляхом надання постачальником покупцю відстрочки платежу за поставлений товар.

Відстрочка платежу припускає взаємозв’язок торгової і кредитних угод. Закінчення торгової операції тут співпадає з початком кредитної угоди, яка, у свою чергу, буде завершена при погашенні підприємством- позичальником заборгованості за позикою. Особливість відстрочки платежу полягає у тому, що угода позики не є головною метою. Вона є лише супутньою угоді купівлі-продажу, сприяючи реалізації товарів.

Покупець з ряду причин скоріш схильний вдатися до розстрочки платежу, ніж одержати банківський кредит для негайної оплати поставленого товару. Це пояснюється тим, що банківський кредит ускладнений безліччю формальностей, часто дорогий і не завжди доступний. Досягти взаємної домовленості з партнером завжди простіше, особливо при наявності позитивного досвіду співпраці. Прагнення покупця платити в розстрочку зумовлене його бажанням негайно одержати право власності на матеріальні цінності, на їх використання у процесі виробництва або перепродаж і т.д., у той час як платіж щодо погашення заборгованості він може провести пізніше.

Як вже зазначалося, у вітчизняній практиці під комерційним кредитом розуміється не тільки розстрочка платежу, але і авансовий платіж. Це суперечить загальноприйнятній світовій практиці, за якою авансовий платіж є специфічною формою розрахунків і виступає лише як платіжний механізм, як двобічна угода партнерів і не має вираженої кредитної спрямованості. Тому доречно та обгрунтовано використовувати термін "комерційний кредит" лише при дослідженні розстрочки платежу.

При наданні комерційного кредиту у контракті зазначається його вид, строк і ціна, валюта одержання і валюта погашення кредиту, спосіб погашення основного боргу, умови нарахування і виплати відсотків, гаранти та ін Крім того, у контракті обговорюється графік поставки товару

1 графік погашення основного боргу і відсотків

Вид кредиту визначається терміном розстрочки платежу У світовій практиці розрізняють короткострокові (до одного року), середньостро- кові (до 5-ти років) і довгострокові (на 5 8 років) кредити Однак ця узагальнена класифікація редагується кредитним законодавством кожної країни і залежить, у першу чергу, від загального рівня кредитоспроможності підприємств і платіжної дисципліни Наприклад, французьке кредитне право використовує таку класифікацію кредитів залежно від строків їх використання короткострокові до 2 років, середньострокові - від

2 до 7 років і довгострокові — більш 7 років

Тривалість кредиту визначається, з одного боку, залежно від того, яка стадія руху товару покривається кредитом Так, кредити, пов’язані з процесом обороту, як правило, короткострокові, а кредити, призначені для використання товару для імпорту у процесі виробництва, надаються на більш тривалий строк 3 іншого боку, на тривалість кредиту прямо впливає характер товару, який постачається Традиційно склалась практика, коли короткострокові кредити надаються при поставках товарів народної о споживання, продуктів харчування з відносно тривалим строком використання, побутової техніки, пристроїв, серійного обладнання При поставках найбільш складного і дорогого обладнання строк кредиту частіше обмежується 5 роками Довгострокові кредити надаються при поставках комплектного, складного і дуже дорогого обладнання (суда, авіа-техніка) і зазвичай гарантуються урядовими органами або банками краіни-продавця

Конкретний строк комерційного кредиту залежить також від значимості, тривалості угоди, фінансового стану покупця і постачальника, ціни кредиту, наявності довгострокових зв’язків між постачальниками і покупцями, гостроти конкуренції між постачальниками, якості товару, який пропонується різним постачальниками тощо

Для постачальника комерційний кредит не тільки прискорює реалізацію продукції, але й приносить додатковий прибуток у формі

відсотка, який включається до контрактної ціни Розмір відсотка залежить від багатьох факторів, у першу чергу, від стану грошового ринку краіни- кредитора на момент надання кредиту Він відображає співвідношення попиту і пропозиції позичкового капіталу, яке залежить у кінцевому результаті від економічної кон’юнктури, а також валютного і банківського законодавства краіни-кредитора

Розмір відсотка залежить також від розміру кредиту, його тривалості, типу валюти, ризику неплатежу і виду забезпечення (банківська гарантія, акредитив і т і) Зокрема, чим триваліше строк кредиту, тим звичайно вище ставка річного відсотка і тому, наприклад, ціна кредиту в розмірі 6-8% річних може виявитися занадто високою для 3-місячного кредиту і нормальною для 1-1,5 - річного кредиту Крім того, якщо валюта кредиту сильна і стійка, кредитні відсотки будуть нижчі, ніж у випадку використання слабких валют, чий курс може бути схильний до значних коливань

При визначенні показників відсоткових ставок у міжнародній торговій практиці враховуються також такі фактори, як економічні й політичні умови краіни-імпортера, які визначають характер ринку збуту Зокрема, нестабільні політичні й економічні умови, ризикований характер ринку ведуть до збільшення плати за кредит

У світовій практиці використовують таку формулу для розрахунку суми за відсотками, нарахованими за комерційний кредит

_І= ^L.Jl ^N (5 1)

360 100%

де / - вартісна величина нарахованих відсотків,

L - величина основного боргу,

Іі - річна відсоткова ставка за кредитом,

N - кількість днів користуванням кредитом,

360 - кількість днів року, прийнята за основу (може використовуватись 365 днів)

Наприклад, підприємством К був наданий комерційний кредит фірмі X на суму 60 тис дол США на строк 90 днів за ставкою 4,5% річних При цьому сума за нарахованими відсотками за формулою приведеною вище буде такою

/ - 60000-4,5-90 _ _дол США 360-100

І навпаки, знаючи величину витрат за кредит у вартісному виразі, можна визначити відсоткову ставку, яка використовується:

У попередньому прикладі, знаючи величину витрат за кредит - 675 дол.

У торгових контрактах може бути передбачена поступова оплата продукції. Наприклад, при поставці товару на 60 тис. дол. США на умовах розстрочки платежу, при відсотковій ставці 5% річних у контракті зафіксовано, що ЗО тис. дол. США будуть погашені через 90 днів, а останні ЗО тис. дол. США - через 180 днів з дати відвантаження. У подібних випадках у світовій практиці використовують два способи калькуляції нарахованих відсотків: лінійний і штафельний.

При лінійному методі величина розраховується для кожної частини кредиту окремо з дати надання кредиту. У наведеному прикладі за допомогою цього методу загальна сума за відсотками буде нараховуватися в три етапи:

При штафельному способі нарахування відсотків відбувається кожен раз на залишок основного боргу за період з дати його використання до дати погашення. У нашому прикладі загальна сума нарахованих відсотків згідно зі штафельного методу калькулюється за формулою:

112

За останні десятиріччя відбувається зниження ціни кредиту Так, з 1978 по 1982 рр відсоткова ставка становила 18% річних, з 1982 по 1990 рр - 10-15% річних і з 1990 по 1996 рр - 8-12% річних, залежно від категорії одержувача кредиту При цьому просліджуються такі закономірності загострення конкуренції визиває зниження вартості кредиту, а інфляція - підвищення

Доцільність купівель на умовах комерційного кредитування визначається реальною економічною ефективністю одержуваної продукції порівняно з ціною кредиту Ціна кредиту не обмежується лише величиною, нарахованою за відсотками, а комплексно відображає всі витрати імпортера, які з’явилися у зв’язку з розстрочкою платежу Вона складається з основних і додаткових витрат До основних відносяться ті витрати, які надходять як дохід кредитору, до додаткових — усі ті, які, будучи витратами для позичальника, не складають доходу для кредитора, а йдуть у руки третіх осіб, залучених до розрахункової операції - банків і т п До додаткових витрат, наприклад, відноситься комісія, яку сплачує імпортер банку, що гарантує експортеру своєчасне погашення боргу Ці витрати на кредит входять до розряду одночасних і прихованих На наш погляд, при оцінці доцільності купівель на умовах комерційного кредиту для імпортера важливо визначити як абсолютну суму витрат на комерційний кредит, включаючи усі одночасні і приховані витрати, так і відсоткове значення цієї суми до ціни товару Покупцю також важливо співставити загальну суму витрат на комерційний кредит з витратами, які виникають у випадку купівлі цього ж товару на умовах негайної оплати

Загальна сума витрат, пов’язаних з кредитом, може бути також представлена у відсотках річних Для цього треба, перш за все, відобразити величину всіх додаткових витрат, пов’язаних з кредитом, у вигляді річної відсоткової ставки Наприклад, за кредит у 60 тис дол США передбачений відсоток 5% річних Крім того, додаткові витрати (виплата за гарантію, комісія за інкасо і т п ) становлять у загальній кількості 390 дол США Кредит підлягає поверненню через 90 днів Для визначення річного відсотку додаткових витрат, пов’язаних з кредитом, використовуємо формулу (5 2)

Сума основних і додаткових витрат, пов’язаних з кредитом, виражених у відсотках річних, відбиває загальні витрати, пов’язаних з кредитом у відсотках річних.

За умов посилення конкуренції на ринку товаровиробників, постачальники, надаючи розстрочку платежу, часто згоджуються на невелику плату за кредит або не беруть ніякої. Однак у таких випадках покупець повинен знати, що далеко не завжди незначний відсоток відповідає його фактичним витратам за кредит. Значно частіше друга частина плати за кредит береться постачальником у вигляді "прихованого відсотка", шляхом відповідного підвищення ціни товару. При цьому ступінь підвищення ціни, особливо при поставках дорогого обладнання індивідуального виготовлення визначити досить важко. Включення плати за кредит повністю чи частково до ціни товару зумовлюється, у першу чергу, прагненням постачальника зробити умови свого кредиту більш привабливими для покупця порівняно зі своїми конкурентами.

Вибір типу нарахування і виплати за відсотками - важлива умова контракту, особливо при інфляції. У світовій практиці використовують три способи нарахування і виплати за відсотками: прогресивний, регресивний і пропорційний (змішаний). При прогресивному способі відсотки нараховуються з суми наступної тратти з дати її виставлення до дати оплати. При цьому сума за відсотками, яка виплачується з першої тратти, буде найменшою, далі сума, виплачена за відсотками буде збільшуватися.

Розглянемо приклад. Експортер А поставив імпортеру В товар на суму 600 тис. дол. США з розстрочкою оплати на 1 рік за умови пропорційного погашення основного боргу і нарахованих відсотків у три етапи. Відсоток за кредит — 6% річних. Прогресивний метод нарахування і виплати за відсотками буде виглядати наступним чином:

При регресивному способі нарахування суми за відсотками здійснюється з залишкової суми заборгованості від дати останнього платежу.

Пропорційний (змішаний) спосіб нарахування суми за відсотками полягає в підрахуванні загальної суми за відсотками за кредит і розподіл її на кількість платежів (траншів). При такому способі суми за відсотками виплачуються рівними внесками. У нашому прикладі загальна сума за відсотками за кредит буде складати: І = 12000 + 8000 + 4000 = 24000 дол. США. Поділивши цю суму на кількість траншей, визначаємо величину одноразової виплати за відсотками:

Відсотки за комерційний кредит зазвичай починають нараховувати з моменту закінчення поставки, а їх виплата робиться послідовними виє-

сками одночасно з оплатою кожної частини платежу за контрактом. Поширеною є практика виставлення векселів на частину основного боргу, яка підлягає сплаті, і нарахованих відсотків. У контракті, а також у ра- хунку-фактурі зазвичай суворо фіксується графік оплати основного боргу і нарахованих відсотків. Наприклад, у розглянутому нами прикладі графік платежів за контрактом може бути представлений у вигляді таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Графік платежів за контрактом

У таблиці наведений регресивний спосіб нарахування відсотків.

Покупець зазвичай виграє при нарахуванні відсотків прогресивним способом, і коли виплачує, наприклад, піврічними їх внесками, а не квартальними. Продавець же, навпаки, об’єктивно зацікавлений у використанні регресивного способу і виплаті частішими внесками. Доцільно приймати до уваги можливі коливання курсів валюти ціни і валюти платежу, що в кінцевому результаті відіб’ється на прибутку чи втратах у момент здійснення кінцевого платежу. Тому, обираючи метод нарахування відсотків за кредит, кожному партнеру необхідно оцінити тенденції валютних ринків і спробувати спрогнозувати, який саме метод принесе йому найбільшу вигоду. Компромісним для продавця і покупця, на наш погляд, являється змішаний спосіб нарахування за відсотками.

Оскільки при комерційному кредитуванні експортер передає покупцю товаророзпорядчі документи до того, як останній оплачує товар, він втрачає контроль над відвантаженим товаром і зобов’язаний у зв’язку з цим визначити форми і засоби гарантії оплати товару у належному обсязі і в погоджені строки. Без цієї неодмінної умови будь-яка кредитна угода не тільки не буде економічно ефективною, але й може бути зовсім збитковою.

Аналіз банківського досвіду міжнародних розрахунків засвідчив, що у світовій практиці частіше використовується кредит, повернення якого забезпечується векселем, незалежно від форми розрахунків і тривалості кредиту. 116

Наряду з переказними векселями (траттами) значне розповсюдження одержали і прості векселі (соло-векселі). При цьому експортери зазвичай наполягають на тому, щоб вексель був акцептований або авальований першокласним банком. Банківський акцепт або аваль підвищує надійність векселя, оскільки дії банків при цьому підпорядковуються нормам вексельного, а не загальногромадянського права і в багатьох випадках, не дивлячись на значну банківську комісію, є принциповою умовою для здійснення угоди. Крім векселів у якості забезпечення заборгованості за комерційний кредит можуть видаватися документарні акредитиви і банківські гарантії.

У багатьох країнах, з метою захисту експортерів від ризику неплатежів, урядом були засновані організації для надання експортерам кредитного страхування. Першою агенцією з експортного кредитного страхування став Департамент експортних кредитних гарантій, заснований у Великобританії у 1919 р. Головною його метою було надати допомогу британській промисловості піднятися і розширення ринку, втраченого у першій світовій війні. Британський приклад перейняли інші промислово розвинені країни, торгівля яких стримувалась погіршуючою кредитоспроможністю значного числа банків, торгових компаній і національних урядів. Головна мета урядів полягала у тому, щоб підтримати експортерів і забезпечити стимули для експорту. У деяких країнах така схема стала діяти як партнерство між урядом і приватними підприємствами, при цьому останні приймають на себе ризик покупця, залишаючи державі страхувати ризик країни покупця.

У 1934 р. державні і приватні страхові організації, які займаються страхуванням експортних кредитів у головних торговельних країнах, об’єдналися в “Юніон д’ассюрер пур ле контроль де креді ентернасьоно”, відома як Бернська спілка. Основна мета цієї міжнародної організації - координація організації і техніки страхування експортних кредитів, а також обговорення можливостей скорочувати вплив конкуренції на умови наданих кредитів.

Згідно з джентльменською угодою, укладеною між членами Союзу, експортні кредити не можуть страхуватися більш як на 5 років. При цьому Бернська спілка рекомендує вираховувати строк кредитування з моменту

кожної окремої поставки чи відвантаження. Для окремих видів обладнання членам Спілки рекомендується використовувати такі строки кредиту:

18 місяців - для засобів особистого транспорту, включаючи автомашини, побутової апаратури та інших предметів споживання тривалого користування;

З роки - для стандартного обладнання (сільськогосподарських машин, моторів, тракторів, автобусів і т.д.);

5 років - для капітального промислового обладнання (комплектних заводських установок, окремих виробничих машин, локомотивів і т.д.).

Але допускаються винятки, коли цього вимагають обставини, наприклад, при продажу крупних підприємств. У таких випадках необхідно інформувати Бернську спілку, після чого будь-який його член буде мати право здійснювати аналогічні угоди на тих же умовах. Так, практикою вже узаконений продаж суден і реактивних літаків з наданням кредиту строком на 7 років.

Рада міністрів ЄЕС у 1962 р. погодила процедуру попередніх консультацій між країнами Загального ринку щодо кредитів, строк яких перевищує п’ятирічний ліміт, а також у тих випадках, коли один з членів хоче відійти від умов кредиту, установлених між членами ЄЕС і затверджених Радою міністрів Спілки. Країни Загального ринку домовились про умови, яких повинні дотримуватися їх уряди і які повинні бути включені до національних програм страхування експортних кредитів. Також визначені були політичні ризики і встановлена єдина система премій і нагороджень.

Другою міжнародною організацією, яка відіграє важливу роль у сфері експортного кредитного регулювання, є Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), яка включає в себе більш 20 ключових промислово розвинених країн. ОЕСР розробляє способи і механізми боротьби з недобросовісною конкуренцією, яка виникає при наданні кредитів на преференційних умовах.

Активне використання комерційного кредиту у сьогоднішніх торгових операціях пов’язане з багатьма перевагами цієї платіжної умови, які полягають, наприклад, у тому, що кредит являє собою для покупця додаткове джерело розширеного відтворення; полегшує реалізацію товарів, що в умовах жорсткої конкуренції на ринку товаровиробників відіграє для постачальника надзвичайно важливу роль; дозволяє постачальнику збільшувати ціну товару; забезпечує оперативність для надання засобів у товарній формі; відрізняється технічною

простотою оформлення; активізує мобілізацію вільних товарних ресурсів і їх перерозподіл; розширює можливості підприємств для маневрування оборотними коштами; сприяє використанню різних форм банківського зовнішньоторгового кредитування.

Таким чином, з точки зору експортера, головна перевага розстрочки платежу - полегшення реалізації товару на зовнішніх ринках. Разом з тим, цей спосіб оплати пов’язаний для експортера із значними ризиками: зміною ціни товару, коливанням валютних курсів, недодержанням покупцем строків оплати або зміною його фінансового стану. Крім того, торгівля в розстрочку вилучає частину засобів із обороту експортера на визначений період, що іноді викликає необхідність використання банківських кредитів. Для імпортера отримання розстрочки платежу супроводжується позбавленням знижки в ціні товару, отриманої при негайному платежі.

Розстрочка платежу зазвичай не розповсюджується на повну вартість контракту. Як правило, не менш 15-20% величини контракту оплачується в момент надання комерційних документів або у формі авансу, а решта - через обговорений у контракті строк. У таких випадках у міжнародній практиці мова йде про комбіновані платежі, які сьогодні мають найбільше розповсюдження при виконанні міжнародних торгових контрактів.

Альтернативна форма платіжних умов - кредит з опціоном негайного платежу. Його суть полягає у тому: якщо імпортер використає право відстрочки платежу за куплений товар, то він позбавляється знижки в ціні товару, яка надається при негайній оплаті. Ця умова зазвичай обумовлюється в контракті, а також в акредитиві, якщо використовується акредитивна форма розрахунків. Так, при відкритті акредитиву з розстрочкою платежу до його умов включається примітка, що у випадку здійснення негайного платежу, імпортер одержує знижку, розмір якої спеціально обговорюється.

Дослідження використання різних платіжних умов у міжнародній торговій практиці дозволяє виявити такі тенденції. Починаючи з 60-х років при укладенні торгових угод у цілому світі існує стійка тенденція використання оплати в розстрочку. Це зумовлено рядом факторів. З одного боку, у більшості товарів до того часу уже склався стійкий “ринок покупця” і постачальники змушені все більше прислухатися до думки покупців щодо умов платежу. Таким чином, розстрочка платежу стала використовуватись постачальниками для підвищення своєї конку-

рентоспроможності і находження покупців. З іншого боку, у більшості випадків товари закуповуються посередницькими фірмами-імпортерами, які не володіють достатніми засобами для авансового або негайного платежу. У зв’язку з чим імпортер може або взяти кредит у банку, або наполягати на комерційному кредиті, що дозволить йому погасити заборгованість перед постачальниками після реалізації товару своїм власним покупцям. У результаті зараз біля 40% світової торгівлі базується на умовах комерційного кредиту, а за рядом товарів угоди здійснюються виключно на умовах розстрочки платежу.

Використання комерційного кредиту у міжнародній торгівлі вигідне для вітчизняних фірм. Адже, наполягаючи на негайній оплаті за поставлений товар або передоплаті, вітчизняні експортери змушують іноземних контрагентів звертатись у свій банк за кредитом. Оскільки отримання кредиту не завжди можливе і дороге, імпортер може значно затримувати фактичну оплату товару. У такій ситуації українському експортеру вигідніше включити до умов контракту розстрочку платежу, і тим самим заздалегідь “узаконити” виникаючу затримку оплати. При цьому слід уважно віднестися до визначення суми за відсотками за комерційний кредит і штрафу за кожний день можливої затримки.

Розстрочка платежу надзвичайно вигідна і для українських імпортерів, особливо при торгівлі з економічно розвиненими країнами. Величина суми за відсотками за комерційний кредит у цих країнах значно нижча українського банківського відсотку за кредит у ВКВ. Значить комерційний кредит, наданий експортерами із таких країн, обходиться українським імпортерам дешевше, ніж банківський кредит в Україні для оплати тих же товарів на умовах негайного платежу або у формі авансу.

Однак, для багатьох вітчизняних підприємств, перш за все постачальників, платежі в розстрочку все ще досить обтяжливі через існуючий дефіцит власних оборотних коштів. Виникає суперечлива ситуація. З одного боку, український експортер віддає перевагу одержувати гроші одразу, гублячи прибуток і потенційних партнерів. З іншого боку, вимоги сучасного ринку такі, що постачальник не може не враховувати інтереси покупця при оплаті товарних поставок. Очевидна необхідність розробки комплексу заходів, спрямованих на адаптацію українських учасників зовнішньоекономічної діяльності до вимог сучасного міжнародного ринку, при активній консультаційній і фінансовій підтримці українських комерційних банків. ■

6.