ІНСТИТУЦІЙНИЙ АСПЕКТ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

Рівень соціально-економічного розвитку країни, її фінансові можливості, добробут громадян, безперечно, залежить від якості розробки та ефективності здійснення бюджетної політики держави.

У сучасних економічних умовах важливе завдання полягає у використанні збалансованої бюджетної політики, як важливої складової системи фінансового регулювання соціально-економічного розвитку країни та окремих адміністративно-територіальних одиниць. Професор І.Я. Чугунов слушно зазначає, що бюджетна політика формується у ході бюджетного процесу, вона передбачає визначення цілей і завдань, розробку механізму мобілізації грошових коштів у бюджет, вибір напрямів їх використання, управління фінансами у бюджетній сфері, організацію за допомогою фінансово-бюджетних інструментів регулювання економічних і соціальних процесів [2]. В контексті викладеного слід погодитись, що центральним елементом, ядром бюджетної політики виступає саме бюджетний процес.

Реалізуючи бюджетний процес держава ретельно регламентує відносини, що виникають з моменту формування всіх видів бюджетів до моменту звітування про їх виконання, встановлює порядок і послідовність дій учасників бюджетних правовідносин. Процесуальні норми бюджетного права закріплюють порядок одержання державою доходів, їх розподілу між різними бюджетами та використання, забезпечуючи здійснення державою та місцевим самоврядуванням завдань і функцій.

Слід зазначити, що на сьогодні залишається слушною думка про те, що окремі процедури бюджетного процесу можуть змінюватися, але бюджет завжди залишається об’єктивною необхідністю та головним результатом бюджетної політики [3].

У сучасний період в Україні, в умовах ринкових трансформацій, роль бюджету значно посилилась. Складання і реалізація бюджетів різних рівнів залишається основним інструментом управління економікою в державі.

Очевидним є те, що не приділяючи належної уваги проблемам формування бюджету, допускаючи помилку за помилкою в його розрахунках, держава фактично позбавляється одного з найголовніших важелів цього управління. Розвиток економіки в державі в умовах непрозорої бюджетної політики стає стихійним та не прогнозованим.

Розглядаючи бюджет, як систему відносин між окремими суб’єктами бюджетного процесу, можна з впевненістю говорити про інституційну природу цих взаємовідносин. Е. Бушмін у науковій статті [4] зазначає, що «будь-який бюджет - це результат, в тій чи іншій формі, вирішеного конфлікту, суть якого полягає в пошуку рівноваги, тобто адекватного співвідношення між грошами (фінансовим інструментом) і владою (змістовним суб’єктом дії)» [4, с.44]. Виходячи з даного наукового підходу, можна стверджувати, що основна характеристика усієї системи бюджетного процесу полягає в тому, що вона по суті являється інституційним забезпеченням такої рівноваги.

Інституціоналізація бюджетного процесу передбачає, передусім,

формування та упорядкування потоків фінансових ресурсів, а також спрямування механізмів податкової та бюджетної систем у русло стійкої позитивної динаміки впливу на протікання соціально-економічних процесів у державі.

Інституціоналізація бюджетного процесу може здійснюватись шляхом:

- цілеспрямованого створення державних інститутів, у яких обов’язково повинні приймати участь усі учасники бюджетних відносин;

- добровільного ініціювання формування суспільних інститутів на основі угоди учасників бюджетних відносин.

Перший напрям реалізується на основі примусу з боку держави в разі виникнення певних умов, які потребують створення тих чи інших інститутів для забезпечення стійких передумов розвитку суспільства. Водночас, завжди існує ризик, що створені таким чином інститути не сприйматимуться усіма учасниками бюджетних відносин, або робота самого інституту буде малоефективною.

Створення інститутів за другим напрямом, як правило спрямовується на захист їх учасників від негативних ефектів бюджетних відносин, оскільки надмірна регламентація з боку держави може порушувати права власності, значно знижувати доходи, уповільнювати потоки доходів та видатків, впливати на розміри інвестицій тощо.

Інституційні зміни значною мірою впливають на бюджетний простір країни, який є невід’ємною частиною загального економічного простору держави. Тому результатом інституціоналізації бюджетного процесу повинно стати формування адекватної інституційної моделі бюджетної системи держави.

Розбудова бюджетного процесу на засадах інституційного розвитку має забезпечити нову покращену якість функціонування бюджетної сфери, підвищення інструментального характеру її складових, досягнення високого рівня ефективності бюджетних відносин у системі державного регулювання соціально-економічних процесів у трансформаційний період. Отже, удосконалення бюджетного процесу у системі державного регулювання має здійснюватись шляхом створення оптимальної інституційної структури бюджетних відносин з урахуванням специфіки існуючого інституційного середовища.

Список використаних джерел

1. Бугай Т.В. Бюджетна стратегія соціально-економічного розвитку України / Т.В. Бугай// Гармонізація оподаткування в умовах глобалізацій них та інтеграційних процесів: зб.тез ІІ Міжнар. наук-практ. конференції, 15-16 березня 2012 р.: в 2 ч. / Держ. податк. Служба України, Нац.унів.ДПС України. - Ірпінь, 2012. - 386 с. - Ч.1

2. Чугунов І.Я. Теоретичні основи системи бюджетного регулювання / І.Я. Чугунов. - К.: НДФІ, 2005. - 259 с.

3. Теремцова Н.В. Актуальні питання дослідження поняття стадії бюджетного процесу в Україні [Електронний ресурс] / Н.В. Теремцова. // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія, соціологія, право. - 2011. - №1. - Режим доступу: http://visnyk-psp.kpi.ua/uk/2011-1/11%20-%201 9 %20-%2034.pdf

4. Бушмин Е. Роль и место бюджетных процедур в системе государственных финансов / Е. Бушмин // Вопросы экономики - 2003. - №5. - С. 42-49.

Запоточний В.І.,

аспірант,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка