ФУНКЦІОНУВАННЯ ОФШОРНОГО БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Сьогодні офшорні банки вважають найперспективнішою сферою офшорного бізнесу. Генеральні ліцензії на ведення банківських операцій у найбільш престижних офшорних юрисдикціях видають перш за все для банків міжнародного класу, однак офшорний банківський бізнес доступний також для небанківських компаній та приватних осіб.
Наближена оцінка вартості активів міжнародного офшорного ринку становить понад 12 трлн дол. США. За даними Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements, BIS [2]), в офшорних банках розміщено 2,7 з 14,4 трлн дол. США депозитних коштів, що становить п’яту частину від загальних світових банківських депозитів.
Привабливість офшорних фінансових центрів для іноземних та місцевих учасників економічних відносин зумовлена мінімальним офіційним регулюванням, зростанням зайнятості та рівня доходів місцевого населення в результаті інтеграції іноземних банків і незначним податковим навантаженням та контролем за фінансовими операціями, політичною та економічною стабільністю умов діяльності.
Загальними рисами офшорних банківських центрів є відсутність регулювання фінансових потоків, використання новітнього програмного та інформаційного забезпечення, налагоджена співпраця з фінансовими структурами розвинених країн, стабільність умов зовнішнього середовища діяльності, конфіденційність проведення трансакцій, локалізація на територіях з іншим часовим поясом, ніж основні фінансові ринки.
Перевагами офшорних банків є незначні вимоги до статутного капіталу та отримання ліцензії, податкові пільги у країнах реєстрації, доступ на міжнародні фінансові ринки, підвищена конфіденційність проведення операцій, відсутність валютного контролю, мультивалютна диверсифікація депозитів та конкуренті процентні ставки.
Офшорну банківську діяльність легше розпочати з отримання обмеженої банківської ліцензії. У деяких випадках офшорний банк, розпочавши діяльність з обмежених операцій, надалі розширює спектр послуг на засадах широкої ліцензії.
У цьому разі йдеться про створення типової банківської установи з правом прийняття депозитів і відкриття кореспондентських рахунків.Поняття “офшорний банк” об’єднує досить різнопланові з
організаційного погляду офшорні банківські установи. Спільне для них те, що їх створюють і вони функціонують на засадах офшорного режиму. Власниками (акціонерами) офшорних банків завжди є іноземні для конкретної юрисдикції громадяни та юридичні особи. У деяких юрисдикціях офшорним банком можуть уважати резидентний банк, який виконує офшорні операції.
Якщо раніше розпочати діяльність в офшорному банківському центрі можна було без проходження процедури ліцензування, то сьогодні у більшості офшорних юрисдикцій ця процедура є обов’язковою.
Офшорний банк - це легальна бізнес-одиниця, яку створюють для оптимізації податкового навантаження, доступу до світових фінансових ринків та здешевлення обслуговування операцій. Чіткої залежності між рівнем доходу та відпливом коштів в офшорні зони не виявлено, однак за результатами 2009 - 2011 рр. простежено таке відношення обсягу капіталу, виведеного в офшорні банки, до загальних середньорічних депозитів в країні [3]:
- у країнах з низьким рівнем доходу - 0,96;
- у країнах з рівнем доходу нижче середнього - 1,66;
- у країнах з рівнем доходу вище середнього - 1,27;
- у країнах з високим рівнем доходу - 1,58.
Ці показники можна пояснити так: високий рівень відпливу коштів з країни в офшорні зони простежено в розвинених країнах, а також у країнах зі значним рівнем нерівномірності розподілу доходів (високим коефіцієнтом Джині), оскільки виведення коштів в офшори є методом збагачення їхніх власників. Менш розвинені країни не мають значних нагромаджень капіталів, тому їхній вихід в офшорні зони є не настільки масштабним, як у наведених вище випадках. Зазначимо, що 14 % усіх країн світу (26 країн) мають офшорні зони або вважаються такими - загальна вартість активів в офшорній сфері перевищує загальний обсяг депозитів у країні.
Найбільшими банківськими офшорними зонами є Самоа, Люксембург, Ліберія та Маршалові острови.Для мінімізації ризику виведення фінансових ресурсів за межі національних економік країни Європи розпочали боротьбу з офшорними зонами. У цьому контексті у Європейському Союзі заплановано створення наднаціонального податкового органу Єврофіск (EUROFISC [5]), функцією якого буде ведення єдиної бази рахунків-фактур. Відсутність інформації про операцію експортера у базі даних EUROFISC вважатимуть підставою для відмови у виплаті відшкодування з податку на додану вартість. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) планує створити нову міжнародну організацію, котра контролюватиме рух прихованих від оподаткування фінансових потоків. До країн, які не сприятимуть податковим органам у розкритті фінансових таємниць, передбачено застосування низки санкцій, у тому числі виключення з ОЕСР [1].
В результаті антиофшорної кампанії, розпочатої американськими спецслужбами 2005 р., швейцарський банк UBS у лютому 2009 р. погодився надати інформацію про 250 клієнтів та виплатити уряду компенсацію (780 млн дол. США) за сприяння в ухиленні від сплати податків американськими громадянами у розмірі понад 20 млрд дол. США. У серпні 2009 р. банк підписав угоду з урядом США про інформування стану рахунків 4 450 клієнтів- громадян США. За даними Бостонської консалтингової групи, американські громадяни зберігають на рахунках у швейцарських банках понад 2 трлн дол. США (27 % від усіх світових офшорних депозитів). У серпні 2009 р. Франція отримала згоду від уряду Швейцарії про розкриття інформації щодо рахунків французьких громадян, які регулярно ухилялися від сплати податків у трьох швейцарських банках. Люксембург уклав дванадцять двосторонніх угод про обмін фінансовою інформацією, Швейцарія - тринадцять, а Бермудські острови - вісім угод про співпрацю з податковими органами різних країн [4].
Для обмеження відпливу капіталу з країни необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат.
Використання заходів адміністративного плану є менш ефективним, однак поширеною серед урядів країн практикою мобілізації виведених фінансових ресурсів у сучасних умовах. Офшорне регулювання повинно містити захист національних інтересів країн від негативного впливу офшорного бізнесу та можливість економічно доцільного використання потенціалу офшорних капіталів.Список використаних джерел
1. Аржевітін С. Відплив капіталу з України / С. Аржевітін // Вісник НБУ. - 2010. - № 1. - С. 3-7.
2. Офіційна Інтернет-сторінка Банку міжнародних розрахунків : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: //www.bis.org.
3. Офіційна Інтернет-сторінка Світового банку : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.worldbank.org.
4. Рубченко М. Офшоры на ревизии : [Електронний ресурс] / М. Рубенко // Open economy. - Режим доступу: http://www.opec.ru/1144900.html.
5. Taxation: Anti-fraud network EUROFISC starts operational work : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/eurofisc_en.pdf.
Башко В.Й.,
к.е.н., старший науковий співробітник, ДННУ «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України