<<
>>

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ ТА ЇХ МІСЦЕ У СИСТЕМІ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Необхідність модернізації вітчизняної економіки і переходу України на постіндустріальний шлях розвитку перетворює питання розвитку відносин інтелектуальної власності на одну із найбільш актуальних проблем сьогодення.

Адже в умовах постіндустріального суспільства інтелектуальна діяльність перетворюється на основний фактор виробництва і акселератор економічного розвитку, а відносини інтелектуальної власності утворюють базис сучасної системи господарювання. Фінансові відносини пронизують усі галузі суспільного виробництва, у тому числі й сферу інтелектуальної діяльності, формування та відтворення інтелектуального капіталу. Нині процес комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, їх впровадження у господарський оборот неможливо організувати без залучення фінансових ресурсів. При цьому, одним із основних джерел інвестиційних ресурсів в умовах ринкової економіки є кошти фінансових посередників, які забезпечують ефективне акумулювання тимчасово вільних фінансових ресурсів та економічно доцільне задоволення попиту економічних агентів на ресурси як коротко-, так і довгострокового характеру. Важливе місце серед фінансових інститутів посідають інститути спільного інвестування загалом і венчурні фонди зокрема, які створюють принципово новий механізмів мобілізації коштів для фінансування інвестицій у потенційно прибуткові і, водночас, високо ризиковані проекти. Саме до цієї категорії у переважній частині випадків належить розробка та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності.

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності (далі - ІВ) як система заходів щодо впровадження результатів інтелектуальної діяльності у господарський оборот з метою створення доданої вартості та генерування додаткового прибутку є важливим фактором конкурентоспроможності підприємства в умовах становлення постіндустріального суспільства та стрімкої глобалізації господарських зв’язків.

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності передбачає реалізацію цілого комплексу заходів:

1. Аналіз фінансового-господарського стану підприємства, зовнішнього середовища, потреб ринку, перспектив та потенційних можливостей підприємства у сфері використання об’єктів інтелектуальної власності. Техніко- економічне обгрунтування необхідності інвестицій у об’єкти ІВ з метою їх залучення до господарського обороту;

2. Інвентаризація існуючих на підприємстві об’єктів інтелектуальної власності. Формування реєстру об’єктів ІВ [3];

3. Комплексна оцінка об’єктів інтелектуальної власності, постановка на облік, відображення у складі нематеріальних активів підприємства;

4. Аналіз необхідності, вибір форм та методів захисту об’єктів ІВ. Реєстрація прав на існуючі об’єкти інтелектуальної власності;

5. Створення організаційної структури управління та розробка системи захисту об’єктів інтелектуальної власності на підприємстві;

6. Вибір конкурентної стратегії у сфері комерціалізації та використання об’єктів інтелектуальної власності;

7. Планування процесу комерціалізації об’єктів ІВ, розробка бюджетів, поточних, оперативних та стратегічних планів;

8. Визначення потреби у залученні до господарського обороту нових об’єктів ІВ. Аналіз можливості придбання прав на об’єкти ІВ, визначення необхідності розробки об’єктів ІВ на підприємстві власними силами;

9. Акумулювання відповідних фінансових ресурсів, інтелектуального та людського капіталу, необхідних для створення та використання об’єктів ІВ;

10. Проектування та безпосередня розробка об’єктів ІВ;

11. Комерціалізації об’єктів ІВ шляхом використання у господарській діяльності підприємства або в рамках трансферу технологій та ліцензування;

12. Поточне управління господарським оборотом об’єктів ІВ, що передбачає управління амортизацією та життєвим циклом об’єктів ІВ, облік операцій з об’єктами ІВ, поточний захист, управління ризиками та ліквідністю об’єктів ІВ;

13. Постійний моніторинг та всебічний аналіз ефективності використання та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності;

14.

Адаптація системи управління об’єктами ІВ у відповідності до існуючою економічної кон’юнктури та результатів аналізу ефективності їх комерціалізації.

Однією із принципових проблем, що зазвичай виникають під час здійснення заходів щодо комерціалізації об’єктів ІВ, є проблема фінансування. Серед механізмів фінансового забезпечення процесу комерціалізації слід, на наш погляд, виокремити [1, P.27]: використання власних коштів підприємства: нерозподіленого прибутку та внутрішніх фондів фінансових ресурсів; залучення фінансування з державного або місцевого бюджету; залучення фінансового ресурсів міжнародних фінансових інститутів; залучення коштів за рахунок емісії акцій; проектне фінансування; синдиковане фінансування; інноваційне кредитування; залучення коштів за рахунок облігаційної позики; лізингове фінансування; форфейтингове фінансування; венчурне фінансування.

Значна частина проектів з комерціалізації об’єктів ІВ характеризується високою ризикованістю, а підприємства, що займаються інтелектуальною діяльністю постійно відчувають дефіцит власних коштів. Крім того, в сучасних умовах для пересічного вітчизняного підприємства залучити бюджетне фінансування, як і фінансування міжнародних організацій, надзвичайно складно. Таким чином, перші три механізми фінансування зазвичай не можуть бути використані. Водночас, усі інші зазначені вище методи фінансування комерціалізації вимагають у тій чи іншій мірі участі фінансових посередників.

Фінансові інститути здійснюють мобілізацію фінансових ресурсів відокремлених дрібних власників капіталу та їх трансформацію у інвестиції в реальний сектор економіки, створюючи у такий спосіб матеріальний базис для економічного зростання. Опосередковуючи взаємодії економічних агентів і забезпечуючи рух фінансових ресурсів, фінансові інститути здійснюють акумуляцію вільних фінансових ресурсів відокремлених власників капіталу шляхом емісії та продажу власних фінансових активів, а потім інвестують їх від свого імені у фінансові інструменти, емітовані переважно підприємствами реального сектору економіки.

Здійснюючи діяльність на фінансовому ринку, фінансові інститути сприяють прискоренню кругообігу капіталу, активізації інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання і розширеному суспільно- економічному відтворенню. Поєднуючи у певний спосіб різноспрямовані операції з фінансовими активами, фінансові інститути здійснюють арбітражування і спекуляцію на фінансовому ринку, забезпечуючи можливість отримання прибутку для себе і своїх клієнтів.

Фінансові інститути в процесі визначення напрямків вкладання накопичених фінансових ресурсів орієнтуються у тому числі і на високоприбуткові ризиковані інвестиційні проекти. Вони надають фінансову підтримку підприємствам, які лише тільки розпочинають свою діяльність проте, водночас, орієнтуються на активне використання людського капіталу й інтелектуальної власності, застосування нововведень, вдосконалення

виробничого процесу і тому відзначаються значним інноваційним потенціалом, який за умов ефективного використання може гарантувати в майбутньому значні прибутки. Водночас, інвестування у потенційно високоприбуткові проте ризиковані підприємства за умов широкої диверсифікації активів фінансових інститутів не зумовлює зниження рентабельності та підвищення загального рівня ризикованості їх діяльності. У свою чергу додаткове фінансування надає конкуренті переваги інноваційно спрямованим підприємствам і таким чином забезпечує реалізацію механізму еволюційного відбору підприємств в процесі їх конкуренції на ринку.

Отже, на сучасному етапі розвитку економічних відносин державі слід створювати умови для активної участі фінансових інститутів у комерціалізації об’єктів ІВ, що забезпечить інноваційну спрямованість економіки України та гарантує підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на світовому ринку.

Список використаних джерел

1. Financing innovative development: сomparative review of the experiences of UNECE countries in early-stage financing - New York, Geneva: UN, 2007. - 214p.

Глущенко О.О.,

к.е.н., доцент, Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ

<< | >>
Источник: Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України: зб. матер. IX Міжнар. наук.-практ. конференції, 25-26 жовтня 2012 р./ Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ,2012. - 300 с.. 2012

Еще по теме ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ ТА ЇХ МІСЦЕ У СИСТЕМІ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ:

  1. § 2. Правомочності суб'єктів господарювання щодо об'єктів права інтелектуальної власності
  2. Міжнародні фінансові інститути
  3. § І Об'єкти інтелектуальної власності, що використовуються у сфері господарювання
  4. § 4. Злочини в сфері охорони правна об'єкти інтелектуальної власності
  5. 5. Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання
  6. Злочини проти інтелектуальної власності
  7. Виникнення у громадян права приватної власності внаслідок приватизації об'єктів державної власності.
  8. Тем а 16 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В СПІВТОВАРИСТВІ
  9. § 1. Управлінський зміст виконавчої влади та місце інституту президента в її реалізації.
  10. § 6. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук
  11. §6. Місце нотаріального процесу в правовій системі України
  12. 9. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук