ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ ТА ЇХ МІСЦЕ У СИСТЕМІ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Необхідність модернізації вітчизняної економіки і переходу України на постіндустріальний шлях розвитку перетворює питання розвитку відносин інтелектуальної власності на одну із найбільш актуальних проблем сьогодення.

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності (далі - ІВ) як система заходів щодо впровадження результатів інтелектуальної діяльності у господарський оборот з метою створення доданої вартості та генерування додаткового прибутку є важливим фактором конкурентоспроможності підприємства в умовах становлення постіндустріального суспільства та стрімкої глобалізації господарських зв’язків.

1. Аналіз фінансового-господарського стану підприємства, зовнішнього середовища, потреб ринку, перспектив та потенційних можливостей підприємства у сфері використання об’єктів інтелектуальної власності. Техніко- економічне обгрунтування необхідності інвестицій у об’єкти ІВ з метою їх залучення до господарського обороту;

2. Інвентаризація існуючих на підприємстві об’єктів інтелектуальної власності. Формування реєстру об’єктів ІВ [3];

3. Комплексна оцінка об’єктів інтелектуальної власності, постановка на облік, відображення у складі нематеріальних активів підприємства;

4. Аналіз необхідності, вибір форм та методів захисту об’єктів ІВ. Реєстрація прав на існуючі об’єкти інтелектуальної власності;

5. Створення організаційної структури управління та розробка системи захисту об’єктів інтелектуальної власності на підприємстві;

6. Вибір конкурентної стратегії у сфері комерціалізації та використання об’єктів інтелектуальної власності;

7. Планування процесу комерціалізації об’єктів ІВ, розробка бюджетів, поточних, оперативних та стратегічних планів;

8. Визначення потреби у залученні до господарського обороту нових об’єктів ІВ. Аналіз можливості придбання прав на об’єкти ІВ, визначення необхідності розробки об’єктів ІВ на підприємстві власними силами;

9. Акумулювання відповідних фінансових ресурсів, інтелектуального та людського капіталу, необхідних для створення та використання об’єктів ІВ;

10. Проектування та безпосередня розробка об’єктів ІВ;

11. Комерціалізації об’єктів ІВ шляхом використання у господарській діяльності підприємства або в рамках трансферу технологій та ліцензування;

12. Поточне управління господарським оборотом об’єктів ІВ, що передбачає управління амортизацією та життєвим циклом об’єктів ІВ, облік операцій з об’єктами ІВ, поточний захист, управління ризиками та ліквідністю об’єктів ІВ;

13. Постійний моніторинг та всебічний аналіз ефективності використання та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності;

14.

Однією із принципових проблем, що зазвичай виникають під час здійснення заходів щодо комерціалізації об’єктів ІВ, є проблема фінансування. Серед механізмів фінансового забезпечення процесу комерціалізації слід, на наш погляд, виокремити [1, P.27]: використання власних коштів підприємства: нерозподіленого прибутку та внутрішніх фондів фінансових ресурсів; залучення фінансування з державного або місцевого бюджету; залучення фінансового ресурсів міжнародних фінансових інститутів; залучення коштів за рахунок емісії акцій; проектне фінансування; синдиковане фінансування; інноваційне кредитування; залучення коштів за рахунок облігаційної позики; лізингове фінансування; форфейтингове фінансування; венчурне фінансування.

Значна частина проектів з комерціалізації об’єктів ІВ характеризується високою ризикованістю, а підприємства, що займаються інтелектуальною діяльністю постійно відчувають дефіцит власних коштів. Крім того, в сучасних умовах для пересічного вітчизняного підприємства залучити бюджетне фінансування, як і фінансування міжнародних організацій, надзвичайно складно. Таким чином, перші три механізми фінансування зазвичай не можуть бути використані. Водночас, усі інші зазначені вище методи фінансування комерціалізації вимагають у тій чи іншій мірі участі фінансових посередників.

Фінансові інститути здійснюють мобілізацію фінансових ресурсів відокремлених дрібних власників капіталу та їх трансформацію у інвестиції в реальний сектор економіки, створюючи у такий спосіб матеріальний базис для економічного зростання. Опосередковуючи взаємодії економічних агентів і забезпечуючи рух фінансових ресурсів, фінансові інститути здійснюють акумуляцію вільних фінансових ресурсів відокремлених власників капіталу шляхом емісії та продажу власних фінансових активів, а потім інвестують їх від свого імені у фінансові інструменти, емітовані переважно підприємствами реального сектору економіки.

Фінансові інститути в процесі визначення напрямків вкладання накопичених фінансових ресурсів орієнтуються у тому числі і на високоприбуткові ризиковані інвестиційні проекти. Вони надають фінансову підтримку підприємствам, які лише тільки розпочинають свою діяльність проте, водночас, орієнтуються на активне використання людського капіталу й інтелектуальної власності, застосування нововведень, вдосконалення

виробничого процесу і тому відзначаються значним інноваційним потенціалом, який за умов ефективного використання може гарантувати в майбутньому значні прибутки. Водночас, інвестування у потенційно високоприбуткові проте ризиковані підприємства за умов широкої диверсифікації активів фінансових інститутів не зумовлює зниження рентабельності та підвищення загального рівня ризикованості їх діяльності. У свою чергу додаткове фінансування надає конкуренті переваги інноваційно спрямованим підприємствам і таким чином забезпечує реалізацію механізму еволюційного відбору підприємств в процесі їх конкуренції на ринку.

Отже, на сучасному етапі розвитку економічних відносин державі слід створювати умови для активної участі фінансових інститутів у комерціалізації об’єктів ІВ, що забезпечить інноваційну спрямованість економіки України та гарантує підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на світовому ринку.

Список використаних джерел

1. Financing innovative development: сomparative review of the experiences of UNECE countries in early-stage financing - New York, Geneva: UN, 2007. - 214p.

Глущенко О.О.,

к.е.н., доцент, Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ