ФІНАНСОВА СИСТЕМА: СУТЬ, СТРУКТУРА ТА ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
Фінансова система, як невід’ємна складова економіки та продукт історичного розвитку суспільства, зазнає постійних змін та удосконалення. Зміни та удосконалення, що повинні або реально відбуваються у фінансовій системі України, викликані структурними зрушеннями в економічній системі країни та процесами глобалізації.
Як перші так і другі вимагають адекватного розуміння наукою, та особливо практикою, суті та принципів організації фінансової системи, що здатна своєчасно, та у повній мірі реагувати на зміни, у тому числі зовнішнього характеру, відповідати потребам усіх, без виключення, секторів та ланок економіки. Таким чином, лише системний підхід до організації фінансів може забезпечити їх відповідність вимогам та потребам економічних суб’єктів, що в умовах сьогодення зазнають постійних змін. З огляду на це, теоретичні дослідження суті, структури та принципів побудови фінансової системи завжди повинні бути в полі зору фінансової науки.Численні, часом суперечливі, трактування вітчизняними та зарубіжними вченими суті, структури та інших ознак фінансової системи свідчать про широту та складність предмета дослідження, який за своїми параметрами охоплює всю економічну систему та відповідає (ні більше, ні менше) категорії «фінанси».
Слід зазначити, що питанням фінансової системи, у тій чи іншій мірі, приділяли свою увагу практично усі вчені, що працюють у галузі фінансів. Крім того, автори монографій, підручників та посібників по фінансах також не могли не торкатися такої важливої тематики. Цим також можна пояснити розмаїття визначень та підходів до розуміння фінансової системи, її окремих складових, оскільки кожний автор має своє бачення предмета дослідження.
Проблематику фінансової системи у своїх працях досліджували такі відомі в Україні науковці як О.Д. Василик, О.В. Герасименко, Б.А. Карпінський, М.І. Крупка, І. О. Лютий, Л.Л. Лабезник, В.В.
Опарін,О.Р. Романенко, В.М. Федосов, П.І. Юхименко, С.І. Юрій та багато інших.
Серед розмаїття визначень фінансової системи, як українських так і зарубіжних вчених, які торкаються фінансових відносин або різних сфер та ланок фінансових відносин, фінансових ресурсів або фондів фінансових ресурсів, фінансових ринків та фінансових інститутів тощо, можна виділити одну спільну рису, яка вказує на те, що це певна сукупність відносин, ресурсів, ринків, інститутів тощо. Таким чином, фінансова система розглядається, більшістю авторів, як сукупність певних складових. У зв’язку з цим виникає питання, чи є така сукупність єдиним цілим чи лише механічним переліком складових. Як відомо, термін «система», що має грецьке коріння, означає ціле, що складене із частин. Отже, фінансова система повинна бути єдиним цілим, що дозволить вирішувати фінансові, а з ними і інші проблеми економіки та соціальної сфери. Проте, судячи із практики, можна констатувати безліч фактів, хоч і взаємопов’язаного, проте суперечливого існування її окремих складових. Такі суперечності характерні для фінансових відносин між економічними суб’єктами як по-вертикалі так і по-горизонталі. Це говорить про незбалансований та суперечливий характер фінансової системи, що в умовах глобалізації є вкрай небезпечним для країни.
Вирішення проблеми цілісності фінансової системи слід розпочинати з формування та практичної реалізації принципів її побудови, які будуть відповідати інтересам всіх і кожного зокрема.
Слово «принцип» походить від лат. principium, що перекладається як начало, основа, - це вихідне базове положення, що фактично визначає механізм організації та функціонування відповідного явища чи процесу. З іншого боку, це своєрідні правила поведінки економічних суб’єктів, органів влади та управління, яких повинні дотримуватись при заключенні господарських угод, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, при прийнятті державними та місцевими органами влади нормативно-правових актів тощо.
Щодо принципів, які лежать в основі побудови фінансової системи, то більшість вчених зводять до двох характерних.
Так, Юхименко П.І, Федосов В.М., Лазебник Л.Л., виокремлюють єдність та функціональне призначення. З даним поділом погоджуються Загорський В.С., Вовчак О.Д., Благун І.Г., ЧуйІ.Р. Принцип єдності означає, що усі складові фінансової системи пов’язані між собою єдиною економічною і політичною основою суспільства, єдиною фінансовою політикою тощо. Принцип функціонального призначення вказує на певну самостійність ланок фінансової системи, де на рівні кожної вирішуються власні завдання специфічними методами, формуються фонди фінансових ресурсів. [2, с.58]
Л. М. Безгубенко, до принципів фінансової системи відносить: принцип поділу фінансових ресурсів на централізовану і децентралізовану частину (принцип демократичного централізму); принцип самостійності: кожна ланка є самостійною і відмінною від інших; принцип єдності: ланки фінансової системи тісно взаємозв’язані між собою через систему фінансових відносин з приводу розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. [1, с.14] До цього переліку можна додати, виходячи із розмаїття властивостей систем наступні принципи: принцип нормативно-правового регулювання; принцип ієрархічності побудови; принцип трансформації, принцип відкритості; принцип синергії та саморегулювання. Проте, ключовим, базовим принципом фінансової системи повинен бути принцип цілісності, що означає включення у фінансову систему усіх без винятку фінансових відносин та їх носіїв, тобто економічних суб’єктів. А це вже питання структури фінансової системи, яка повинна представляти собою певну сукупність фінансових інститутів, об’єктів та суб’єктів, що перебувають у взаємних відносинах.
Така структура має різний набір складових в залежності від класифікаційних ознак: за суб’єктним (юридичним) підходом, це сукупність юридичних та фізичних осіб; за формами власності - це сукупність державних та недержавних фінансів; за об’єктним підходом - це сукупність централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів; за рівнями економічної системи - це сукупність фінансів держави, суб’єктів господарювання, домогосподарств, міжнародних фінансів, страхування та фінансового ринку; за організаційно-адміністративним підходом - це сукупність органів влади, управління та контролю.
Посилення глобалізаційних процесів несе в собі як переваги так і недоліки. Найбільш згубним недоліком видається здатність передавати збурення, шоки з однієї ланки та системи в цілому на інші ланки та світовий рівень.
Особливо важливим видається розробка принципів, дотримання яких забезпечить стійкість, надійність та безпеку фінансової системи. Слід пам’ятати, що подальша інтеграція національної фінансової системи у світовий фінансовий простір пов’язана з новими ризиками та викликами світового масштабу.
Отже, фінансова система повинна представляти собою структуровану сукупність складових, якій притаманні цілісність, єдність, динамічність, відкритість, гнучкість, ефективність та інші не менш важливі принципи.
Список використаних джерел
1. Безгубенко Л.М. Фінансова система України в умовах економіки перехідного типу// Фінанси України. - 1996. - №9. - с.13 - 18.
2. Юхименко П.І.. Федосов В.М., Лазебник Л.Л. та ін. Теорія фінансів: Підручник / За ред. проф. В.М. Федосова, С.І. Юрія. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 576 с.
Козенко А.О.,
аспірант,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка