Пріоритети національної системи антикартельного регулювання

Проблема пріоритетів трансформації системи антимоно­польного регулювання має розглядатись у контексті забез­печення макроекономічної стабільності. Це передбачає, крім іншого, визначення тих цілей антимонопольної політики, які мають, за умов, що склались в національній економіці, пер­шочергове значення.

Першочерговість цілей може визначатись принаймні дво­ма шляхами:

- на основі контент-аналізу текстів нормативних доку­ментів, документів, що віддзеркалюють результати досліджень, проведених аналітичними агентствами чи окремими дослідниками;

- на основі економетричних досліджень.

Сучасні способи втручання держави у ринкові механізми мають забезпечувати поєднання інтересів держави, спожива­чів і виробників, обмеження монополізму та макроекономіч- ну стабільність.

Для визначення пріоритетів системи антикартельного регулювання доцільно використовувати моделювання макро- економічних наслідків картелізації. З метою прогнозування наслідків картелізації національної економіки необхідно, перш за все, виявити перелік чинників, які, ймовірно, мати-

муть найбільший вплив на інтегральний показник макроеко- номічної стабільності.

При визначенні залежності результативного показника - інтегрального показника макроекономічної стабільності - від індексів картелізації слід провести факторний аналіз статис­тичних даних, які характеризують різні сторони функціону­вання національної економіки. Мета цього аналізу - оцінити рівень залежності інтегрального показника макроекономіч- ної стабільності від показників картелізації національної еко­номіки.

Нами формалізовано тенденції картелізації національної економіки за період 2002-2015 рр. Предметом дослідження стали такі показники макроекономічної стабільності:

- індекс фізичного обсягу ВВП, індекс фізичного обсягу ВВП у розрахунку на одну особу;

- індекс промислової продукції;

- індекс цін виробників промислової продукції у 2000­2015 рр.;

- індекс цін реалізації сільськогосподарської продукції.

Аналізувалась залежність згаданих показників макрое­кономічної стабільності від показників картелізації. Це скла­ло основу для побудови матриці парних кореляцій.

Матриця парних кореляцій є елементом економічного ін­струментарію, що дає можливість на початковому етапі дослі­дження оцінити взаємозв’язок між показниками картелізації національної економіки та показниками макроекономічної стабільності.

Аналіз кореляційних матриць, як важливий підготовчій етап моделювання, спрямований на таке:

■ виявлення показників із найбільшими кореляційни­ми залежностями в межах блоку макроекономічних показни­ків. Це дає змогу виділити найкращі (серед аналогічних) по­казники для побудови моделі;

■ виявлення показників із найбільшими кореляційни­ми залежностями серед показників інших блоків із метою по­дальшого моделювання зв’язків.

У складі показників зі значимими залежностями з матри­ці кореляцій ми виокремили групи аналогічних показників із високими кореляціями всередині групи, а саме:

- між показниками частки підприємств, що діяли на ринках із конкурентною структурою, у загальному об­сязі реалізованої продукції та індексом споживчих цін на продукти харчування й безалкогольні напої;

- між показниками частки підприємств, що діяли на ринках з ознаками домінування, та індексами обсягу ВВП й індексами промислового виробництва (зокрема, індексом фізичного обсягу ВВП у розрахунку на одну особу);

- між показниками частки підприємств, що діяли на ринках з ознаками домінування, та індексами обсягу ВВП і промислового виробництва.

Динаміку часток досліджуваних ринків наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Динаміка часток ринків в українській економіці*

* Складено автором на основі ¹²⁵

¹²⁵ За даними Антимонопольного комітету України.

Дані таблиці 3.3 дозволяють ілюструвати зміни кількіс­ного індикатора картелізації ринків, що характеризується зростанням частки підприємств на ринку з ознаками доміну­вання (М3).

Зміна частки підприємств на ринках із конкурентною структурою (М1) у бік скорочення може оцінюватись як про­яв монополізації економіки, що може відбуватись за рахунок олігополізації (М2), картелізації (М3), та, власне, монополі­зації ринків (М4).

Через більш очевидний тренд зростання частки оліго- польних ринків і ринків з ознаками домінування, що випли­ває з даних табл. 3.3, саме вони, а не монопольні ринки мають бути об’єктом державного регулювання. Частка монопольних ринків більшою мірою демонструє коливальний тренд. Зазна­чені тренди ілюстровано на рис. 3.15.

Рис. 3.15. Динаміка часток ринків в українській економіці

Олігопольний ринок, на нашу думку, є сприятливим для утворення картелю внаслідок стратегічної взаємодії основних його учасників та особливостей цінового паралелізму.

Матриця парних кореляцій макроекономічних показни­ків та показників картелізації ринків дозволила засвідчити факт існування достатньо сильного зв’язку між такими по­казниками картелізації ринків, як частки підприємств на ринку з ознаками домінування (M3), з одного боку, загальним

індексом зміни цін - з іншого. Витяг із загальної матриці пар­них кореляцій наведено у вигляді табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Коефіцієнти кореляції показників часток ринків

з індексом споживчих цін за 2000—2015 рр.

Дані таблиці 3.4 можуть бути інтерпретовані так:

- мав місце щільний зв’язок між:

а) часткою ринків із конкурентною структурою (М1) та індексом споживчих цін (СРІ), про що свідчить кое­фіцієнт 0,84;

б) часткою олігопольних ринків (М2) та індексом спо­живчих цін (СРІ), що засвідчує коефіцієнт -0,69;

- зв’язок між часткою ринків з ознаками домінування (М3) та індексом споживчих цін (СРІ) не був щільним, але виявився помітним за індексом кореляції -0,50;

- знаки коефіцієнтів кореляції загалом суперечать те­орії, засвідчуючи, що при зростанні частки ринків із неконкурентною структурою М2, М3, М4 загальний рівень цін зменшувався.

Результати кореляційного аналізу показників часток під­приємств на ринках із різним рівнем монополізації у 2000­2015 рр. з індексом фізичного обсягу ВВП у розрахунку на одну особу наведено у табл. 3.5.

Таблиця 3.5

Коефіцієнти кореляції показників часток ринків з індексом фізичного обсягу ВВП на одну особу за 2000—2015 рр.

За результатами розрахунків, наведених у табл. 3.5, мож­на стверджувати таке:

- існував щільний зв’язок між часткою ринків з ознака­ми домінування (М3) й індексом фізичного обсягу ВВП у роз­рахунку на одну особу (GDP_C), про що свідчить коефіцієнт кореляції 0,59, та між часткою олігопольних ринків (М2) й індексом фізичного обсягу ВВП у розрахунку на одну особу (GDP_C), що підтверджує коефіцієнт кореляції -0,44;

- зв’язок між часткою конкурентних ринків (М1) та індексом фізичного обсягу ВВП у розрахунку на одну особу (GDP_C) виявився відсутнім, що засвідчує дуже низький кое­фіцієнт кореляції -0,06;

- характер зв’язку між часткою олігопольних ринків (М2) та індексом фізичного обсягу ВВП у розрахунку на одну особу (GDP_C) відповідав теоретичному припущенню про не­гативний вплив обмеження конкуренції на результат вироб­ництва: коефіцієнт кореляції був від’ємним, натомість харак­тер зв’язку між часткою ринків з ознаками домінування (М3) й індексом фізичного обсягу ВВП у розрахунку на одну особу (GDP_C) суперечив згаданому теоретичному припущенню.

При визначенні залежності макроекономічної стабільнос­ті від рівня картелізації доцільно використовувати такий ма- кроекономічний індикатор, як частка 10, 20, 50, 100 найбіль­ших підприємств у загальному обсязі виробленої продукції.

Тенденція зростання часток найбільших підприємств у про­мисловості України, відповідно позначених як P10, P20, P50, P100, за 2000-2013 роки характеризуються позитивною ди­намікою. В табл. 3.6 наведено дані про динаміку цих часток.

Таблиця 3.6

Динаміка часток найбільших підприємств у промисловому виробництві України у 2000-2013 рр.*

* Складено автором на основі ¹²⁶

Дані табл.

- очевидним є тренд до зростання частки 50 та 100 най­більших підприємств у промисловості України;

- частка 10 (Р10) та 20 (Р20) найбільших підприємств у промисловості України має тенденцію до зменшення.

Частки найбільших підприємств зазвичай використову­ються як показники концентрації. Статистичні показники концентрації наведено у табл. 3.7.

¹²⁶ За даними Антимонопольного комітету України. Офіційний веб-портал. Режим доступу: http://www.amc.gov.ua.

Таблиця 3.7

Статистичні характеристики рівнів концентрації виробництва у промисловості України у 2000—2013 рр.

* Складено автором на основі ¹²⁶

Зв’язок між середнім значенням рівня концентрації та кількістю підприємств наведено на рис. 3.16.

Рис. 3.16. Залежність середнього значення рівня концентрації виробництва від кількості підприємств

Як свідчить графік, аналізована залежність найкраще аналізується логарифмічною функцією, що, принаймні, за­свідчує нелінійний характер зв’язку.

За даними табл. 3.7 можна оцінити кількість підпри­ємств, що відповідає отриманій логарифмічній залежності, якщо прийняти Y = 100. Оціночне значення становить:

Оскільки фактична кількість промислових підприємств є більшою за отримане значення в 20 разів, то можна фіксува­ти високу залежність виробництва саме від великих підпри­ємств.

Показовим є незначне відхилення медіани від середньо­го значення часток підприємств, оскільки медіана може відо­бражати неекономічні тенденції й аномальні відхилення в ди­наміці. Загалом можна припустити, що рівень концентрації суттєво залежить від економічної ситуації, а також зворотньо впливає на неї. Цей висновок підтверджує стабільність рівня стандартного відхилення у межах близько 9%.

Лінії трендів часток найбільших підприємств та відповід­ні рівняння наведено на рис. 3.17.

Рис. 3.17. Частки найбільших підприємств у загальному обсязі виробленої продукції в період 2000-2013 рр.

Графіки на рис. 3.17 ілюструють наступне:

- усі проаналізовані показники виробництва продукції виявляють тенденцію до зростання частки 10 найбіль­ших підприємств;

- частка Р20 підприємств у виробництві продукції ви­являє чіткішу, ніж Р10, тенденцію до зростання за лі­нійним трендом, зокрема, відбувається зростання на 0,5% на рік. Проте низький рівень статистичної якос­ті як лінійної, так і експоненційної залежності обмеж­ує використання отриманого рівняння у подальшому аналізі;

- частка Р50 підприємств у виробництві продукції ви­являє поступове зростання за лінійним трендом, зрос­тання відбувається на 0,7% на рік із достатнім показ­ником якості рівняння (R² = 0,61);

- частка Р100 підприємств у виробництві продукції ви­являє поступове зростання за лінійним трендом - на 0,9% на рік із високим показником якості рівняння (R² = 0,76).

Процес концентрації може бути оцінений за впливом на зміну загального рівня цін індексів цін реалізації продукції рослинництва й тваринництва (позначені AGR_P1, AGR_P2). Найбільш значущими, за матрицею парних кореляцій, вия­вились зв’язки між показниками картелізації P10, P20, Р50, Р100 найбільших підприємств, з одного боку, та середніми ці­нами реалізації стратегічних товарів українського експорту - зернових та олійних культур, - з іншого (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Коефіцієнти кореляції показників часток найбільших підприємств між цінами та рентабельністю за 2000-2013 рр.

Дані, наведені в табл. 3.8, свідчать про таке:

- існує пряма залежність та висока щільність зв’язку між часткою найбільших підприємств Р10, Р20, Р50, Р100 та середніми цінами реалізації продукції сіль­ського господарства;

- існує пряма залежність між часткою найбільших під­приємств Р10, Р20, Р50, Р100 та рівнем рентабель­ності виробництва сільськогосподарської продукції з невисокою щільністю зв’язку. Це є аргументом на ко­ристь доцільності оцінювання наслідків картелізації економіки за показниками зміни загального рівня цін.

Передмодельний аналіз засвідчує існування зв’язків між показниками картелізації та деякими макроекономічними показниками. Існує певна складність у визначенні того, що є причиною, а що є наслідком: картелізація національної еко­номіки погіршує показники макроекономічної стабільності чи макроекономічна нестабільність спричиняє зміни в умо­вах конкуренції та стимулює антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання. З’ясувати те, що є причиною, а що наслідком, дозволяє тест Грейнджера. Як відомо, тест Грейн­джера (англ. Granger causality test) - це процедура перевірки причинно-наслідкового зв’язку («причинність за Грейндже­ром») між часовими рядами. Показовим для цього тесту є по­єднання значень F-статистики та ймовірності. Наприклад, за умови достовірної F-статистики, якщо ймовірність 0-0,9%, то можемо відкинути Н0-гіпотезу на 1% рівні значимості: одне явище є причиною іншого.

Таблиця 3.9

Результати тесту Грейнджера для аналізу достовірності отриманих значень

Продовження табл. 3.9

Дані таблиці 3.9 засвідчують, що частки ринків із некон­курентными структурами (М1, М2, М3, М4) та частка Р100 впливали на рівень цін й обсяг ВВП у розрахунку на одну осо­бу. Хоча, з високою ймовірністю, існував і зворотний зв’язок.

Виходячи з матриці парних кореляцій макроекономіч- них індикаторів та індикаторів концентрації ринків, робимо висновок, що вони є безумовно корельованими та такими, що всі вони не можуть бути введені до моделі. Водночас вони мо­жуть бути і факторами, і результатами. Йдеться про показ­ники частки підприємств, що діяли на ринках певних типів, у загальному обсязі реалізованої продукції, частки підпри­ємств на ринку з ознаками домінування, індекс обсягу ВВП та промислового виробництва, виробництва електроенергії, індекс споживчих цін на товари та послуги, індекс цін реалі­зації продукції рослинництва, індекс цін реалізації продукції тваринництва.

За допомогою економетричного інструментарію - рівнянь часового тренда часток найбільших підприємств у обсязі ви­робленої продукції (Р10, Р20, Р50 і Р100) - була виявлена тенденція, що засвідчує факт поглиблення картелізації укра­їнської економіки. Зокрема, зміни частки найбільших під­приємств описуються рівняннями:

172

Рівняння (3.2)-(3.5) свідчать про те, що частка 100 най­більших українських підприємств у загальному обсязі виро­бленої продукції в середньому за період 2000-2014 рр. щоріч­но зростала майже на 0,9 відсоткових пунктів на рік.

Зростання в українській економіці кількості ринків із високим рівнем концентрації пояснюється прагненням осно­вних гравців ринків до узгоджених дій із метою фіксації цін. На тлі галопуючої інфляції, значної девальвації гривні є ви­сока ймовірність того, що картелізація надалі обмежуватиме обсяги виробництва.

Проаналізувавши практику розслідувань справ про кар­телі Антимонопольного комітету України (табл. 3.10), зазна­чимо, що основні зусилля АМКУ в досліджуваному періоді були спрямовані, у першу чергу, на категорію Р10 та Р20 і меншою мірою на Р50 та Р100. За нашими розрахунками, увага АМКУ мала б більшою мірою, з огляду на макроеконо- мічну дестабілізацію, спрямовуватись на Р100 та Р50.

Таблиця 3.10

Динаміка виявлених АМКУ картельних змов у галузях із найбільшою часткою 10—20 підприємств

Дані табл. 3.10 свідчать про те, що найбільша кількість зафіксованих картельних змов припадала на машинобуду­вання, хімічну промисловість і металургію. Загалом, аналіз засвідчив вплив картелізації товарних ринків на макроеконо- мічну стабільність.

На цьому етапі аналізу ми робимо висновок, що пріори­тетами національної системи антикартельного регулювання мали б бути олігопольні ринки та ринки з ознаками доміну­вання, а також підприємства, що складають 100 та 50 най­більших у промисловості.

Внутрішньою особливістю механізму ринкової економі­ки є наявність властивості до встановлення макроекономіч- ної стабільності, певної рівноваги сукупного попиту і пропо­зиції. Ця закономірність знаходить свій прояв у відповідних макроекономічних параметрах, які мають корелюватись між собою, вони відображають взаємодію та взаємозалежність пе­ребігу реальних економічних процесів. Проте в умовах, коли, з одного боку, цей механізм підривається картельними змова­ми, спотворюючи конкурентну дію ринкових чинників само­регуляції, з іншого - антимонопольне регулювання не завжди дозволяє забезпечити протидію картелізації, макроекономіч- на стабільність досягається значно важче.

Маючи потужний конкурентний потенціал національної економіки, що підтверджується показниками місткості внут­рішнього ринку, необхідно контролювати та підтримувати конкурентне середовище. Неврахування значень індексів картелізації національної економіки та їх зв’язку з показни­ками макроекономічної стабільності багато в чому пояснює таку низьку ефективність антимонопольного регулювання.

Не всі з розглянутих індикаторів макроекономічної ста­білізації використовуються в українській антимонопольній практиці на етапі аналізу товарних ринків та стану розвит­ку конкурентного середовища. Сьогодні найважливішими об’єктами аналізу є показники інфляції, рівень бюджетно­го дефіциту і державного боргу, сальдо платіжного балансу. Оцінюючи наслідки картелізації, доцільно брати до уваги більшу кількість макрофінансових показників.

На нашу думку, елементами ефективного механізму регу­лювання картелізації національної економіки є економічний аналіз зв’язків між різними індикаторами концентрації рин­ків і макроекономічними параметрами та впровадження ін­дикаторів картелізації в практику антимонопольних органів. Реалізований нами аналіз загальної концентрації бізнесу на основі регресійних рівнянь має такі переваги для застосуван­ня у вітчизняній антикартельній практиці:

- результати аналізу ґрунтуються на кількісних даних АМКУ, оцінених за поширеною методикою, на відмі­ну від переважаючих у цій сфері методик експертних оцінок та результатів опитувань;

- з отриманням нових даних кількісні оцінки можуть повторюватись за незмінною методикою, що забезпе­чує у майбутньому співставні оцінки й об’єктивний моніторинг стану концентрації промисловості.

Перманентне застосування економетричного оцінюван­ня зв’язків між рівнем картелізації та рівнем цін, індексами ВВП є другим пріоритетом національної системи антикар- тельного регулювання.

Наступним необхідним напрямком удосконалення меха­нізму протидії картелізації національної економіки є впро­вадження механізму моніторингу динаміки, структури та достовірності цін на товарних ринках як безпосереднього ін­дикатора картелізації. Аналіз динаміки цін належить до ком­петенції центральних статистичних органів. Основною метою спостереження за рухом цін є визначення зміни «вартості життя», на основі якого повинен здійснюватися розрахунок індексу номінального підвищення заробітних плат і пенсій, з’ясовуватися вплив зростання цін на витрати виробництва й національну конкурентоспроможність. Системний дефіцит інформації про стан товарних ринків значно ускладнює ді­яльність органів Антимонопольного комітету із захисту еко­номічної конкуренції.

Упровадження механізму протидії картелізації зіштов­хується з проблемою відсутності достовірної інформації про динаміку цін на товарних ринках. Можливим напрямком вирішення цієї проблеми є залучення сучасних інформацій­них технологій та використання для аналізу інформаційних ресурсів мережі Інтернет. Урядом України підписано низку угод про приєднання до всесвітнього інформаційного просто­ру, що передбачає впровадження інформаційно-аналітичних систем у роботу Антимонопольного комітету України.

Аналіз практики АМКУ довів необхідність застосування комплексного підходу оцінювання руху цін на товарних рин­ках країни. Моніторинг руху цін варто здійснювати за єди­ною методологією, що відповідає світовій практиці, а саме:

- формування переліку підприємств для спостереження за цінами;

- визначення основних видів продукції, ціни на які під­лягають спостереженню;

- визначення єдиних параметрів реєстрації цін на това­ри та послуги;

- побудова й використання системи цінових індикаторів;

- реалізація прийому аналізу стану товарного ринку на основі «теорії планування експерименту», за якого іс­нує можливість вибрати із загальної кількості об’єктів для спостереження ті, що найточніше презентують за­гальні ринкові процеси.

Розробка моделі контролю за процесами ціноутворення на товарному ринку на основі комплексу цінових індикаторів потребує реалізації таких етапів:

- формування груп товарів як об’єктів спостереження за принципами реальної ідентичності;

- реєстрація цін у реальному часі, що вкрай актуально з огляду на кризові явища та стрімке зростання цін на товарних ринках України;

- забезпечення якості інформації про рух цін на товар­них ринках із метою забезпечення достовірності;

- розробка методів регулюючого характеру, що застосо­вуватимуться за результатом здійснення моніторингу руху цін на товарних ринках (рис. 3.18).

Актуальність побудови моделі моніторингу руху товар­них цін саме на основі цінових індикаторів у період кризових явищ пояснюється тим, що цінові стрибки в такий період не є результатом порушення балансу попиту та пропозиції або

впливу зовнішніх чинників. Стрибки цін узагалі можуть від­буватись без видимих об’єктивних причин і пояснюються ви­ключно антиконкурентною поведінкою провідних операторів ринку та їх картельними змовами «в усіх на очах». При цьому дії щодо встановлення однакових цін і тривалого їх утриман­ня на високому рівні аргументуються коливаннями курсів валют, нестабільністю економічних умов та стандартним «по­дорожчанням сировини та матеріалів», а наслідки для макро- економічної стабільності при цьому ігноруються.

На нашу думку, після з’ясування факту впливу показ­ників картелізації на основні показники макроекономічної стабільності моніторинг картелізації має продовжуватись на рівні окремих ринків. Алгоритм такого моніторингу наведено на рис. 3.18.

Рис. 3.18. Алгоритм контролю за процесами картелізації на основі комплексу цінових індикаторів

Перевагою запропонованої моделі моніторингу руху цін на товарних ринках є те, що вона забезпечуватиме підвищен­ня ефективності заходів регулювання через використання на- громадженої інформації в реальному часі. Це дозволить зро­бити практику контролю цін прозорою та об’єктивною.

Реалізація на практиці запропонованого алгоритму мо­ніторингу картелізації на окремих ринках через досліджен­ня руху цін посилює процесуальний підхід антикартельного регулювання. Однак його реалізація ускладнюється тим, що окремі об’єкти моніторингу поки що не мають узгоджених та усталених способів оцінювання і можуть бути визначені лише якісно. Крім того, складність застосування такого алгоритму полягає в тому, що динаміка зміни цін може бути подібною й у випадку, коли ринок висококонкурентний, а товари од­норідні. Тому ціновий критерій оцінювання має застосовува­тись у системі з іншими методиками.

Постійне і всебічне дослідження динаміки цін товарних ринків є ще одним пріоритетом національної системи анти- картельного регулювання.

Якщо способи досягнення макроекономічної стабільності класифікувати на активні та пасивні, то в антимонопольно­му регулюванні має забезпечуватись поєднання цих двох під­ходів.

Загрози макроекономічній стабільності у сфері антимо­нопольного регулювання можна розділити на внутрішні та зовнішні. Внутрішні загрози породжуються переважно висо­ким ступенем монополізації української економіки, зловжи­ваннями суб’єктів господарювання монопольним становищем на певних товарних ринках тощо. За сучасних умов особливу роль відіграють зовнішні загрози макроекономічній стабіль­ності України, серед яких доцільно виокремити такі:

• транснаціоналізація економічних зв’язків, інтернаціо­налізація світового господарства (глобалізація), що послаб­лює дію національних регуляторів, включно з тими, що здій­снюють антимонопольне регулювання;

• зростаюча роль транснаціональних корпорацій, міжна­родних фінансово-промислових груп тощо, які мають значну фінансову владу й можливості утворення і тривалої підтрим­ки картелів;

• взаємопроникнення внутрішньої та зовнішньої полі­тик урядів і формування глобальних ринків, які здійснюють

трансфер зовнішніх проблем на внутрішню ситуацію у будь- якій країні;

• посилення конкуренції між державами в економічній та інших сферах, використання потужними економічними суб’єктами стратегій завоювання світового економічного про­стору, що вносить суттєві корективи в умови конкурентного змагання та не завжди позитивно позначається на процесі ви­бору конкурентної стратегії.

Зазначені загрози можна модифікувати у вигляді завдань антимонопольних органів для досягнення безпечного й ефек­тивного функціонування економічної системи країни. Тому особливої актуальності набуває розробка державної антимо- нопольної політики у контексті забезпечення макроекономіч- ної стабільності, яка повинна охоплювати такі напрямки:

• визначення критеріїв і параметрів (кількісних і якіс­них, абсолютних і граничних показників структури ринку, ринкової влади тощо) антимонопольного регу­лювання, що відповідають вимогам макроекономічної стабільності;

• розробку механізмів і заходів ідентифікації загроз макроекономічній стабільності, а також носіїв цих загроз у сфері антимонопольного регулювання;

• характеристику сфер прояву (локалізації) загроз;

• установлення основних суб’єктів загроз, напрямів їх впливу, критеріїв впливу на національну економічну й соціально-політичну систему;

• розробку методології прогнозування, виявлення і запо­бігання появи чинників, що загрожують макроеконо- мічної стабільності у сфері антимонопольного регулю­вання, проведення досліджень із виявлення тенденцій і можливостей розвитку таких загроз;

• визначення об’єктів, предметів, параметрів контро­лю за забезпеченням макроекономічної стабільності в українській економіці у сфері антимонопольного регу­лювання, а також механізму реагування на загрози.

На нашу думку, компетенції інститутів антимонополь­ного регулювання, пов’язані з протидією макроекономічній дестабілізації, повинні бути закріплені законодавчо. Серед таких компетенцій у частині боротьби з картельними змова­ми на етапі виявлення та доведення існування картелю слід виділити:

- ідентифікацію незаконності змови між конкурентами не тільки на юридичних, а й на економічних підста­вах;

- моніторинг процесів узгодженої поведінки суб’єктів господарювання та споживчих цін на товарних ринках із використанням розширеного інструментарію в час­тині виявлення картельної змови між конкурентами;

- оцінювання та прогнозування негативних наслідків процесів глобалізації щодо виникнення сприятливих умов для функціонування олігополістичної моделі товарних ринків у національній економіці, наслідків зловживань суб’єктів господарювання набутою ринко­вою владою в стратегічно важливих галузях вітчизня­ної економіки та на ринках соціально важливих това­рів, наслідків послаблення конкуренції, при злиттях та поглинаннях в економіці України.

У зв’язку з широким спектром завдань антимонопольного регулювання, що стосуються антикартельної боротьби, пріо­ритетним стає розширення співпраці органів Антимонополь­ного комітету України з іншими правоохоронними органами. Необхідність співпраці визначається неможливістю опера­тивного та ефективного вирішення проблем однією службою. АМКУ в 2003 р. було прийнято розпорядження про затвер­дження Положення про Комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб’єктів господарювання. Метою утворення Комісії є підготовка вис­новків щодо наслідків надання дозволу на узгоджені дії, кон­центрацію суб’єктів господарювання та прийняття вмотиво­ваного рішення про надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарю­вання чи відмову в його наданні ^[127]. Перелік завдань згаданої комісії наведено на рис. 3.19.

Рис. 3.19. Основні завдання, покладені на Комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій*

* Побудовано автором на основі ¹²⁸.

^[1] Птащенко Л. О. Державне регулювання антиконкурентных узгоджених дій на соціально важливих товарних ринках / Економіка та держава. 2012. № 4. С. 4-7.

Як свідчить інформація, наведена на рис. 3.19, завдання­ми Комісії не передбачені вплив чи регулювання антиконку- рентних узгоджених дій, які можуть призвести до необґрун- тованого зростання цін на товарних ринках. Проте ефектив­ність контролю антимонопольних органів за картелями на товарних ринках значно зросла з моменту початку дії Комісії, що підтверджено статистикою розглянутих справ про пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції.

На нашу думку, пріоритетною є необхідність досліджен­ня й обґрунтування доцільності доповнення основних напря­мів діяльності Комітету такими завданнями:

- розвиток економетричних (статистичних), експерт­них тощо методів обґрунтування у прийнятті рішень;

- моніторинг, оцінка результатів діяльності суб’єктів господарювання, що є загрозливими для конкурентного се­редовища на товарних ринках.

Окреслені напрями розширення функцій Комісії в царині внутрішніх та зовнішніх загроз макроекономічній стабіль­ності від картелізації національної економіки передбачають формулювання критеріїв, які визначали б дії суб’єктів госпо­дарювання такими, що негативно впливають на суспільство (дотримання чи недотримання суб’єктами господарювання вимог антикартельних норм законодавства). АМКУ мав би здійснювати оцінку дотримання встановлених критеріїв та, в рамках протидії картелізації, готувати звіти для уряду, опри­люднюючи відповідну інформацію.

Усунення причин неефективності антимонопольної полі­тики передбачає визначення у «Загальнодержавній програмі розвитку конкуренції» основних структурних бар’єрів для конкуренції. Їх усунення дозволить ефективніше перероз­поділити ресурси АМКУ, що зосереджені на боротьбі з зави­щенням цін та інших формах протидії картельним змовам у національній економіці.

Ми робимо загальний висновок, що удосконалення анти­монопольного регулювання має здійснюватись у контексті забезпечення макроекономічної стабільності національної економіки. Це є незаперечним загальним пріоритетом анти- картельного регулювання.