Моніторинг рівня картелізації економіки як передумова макроекономічної стабілізації

В економіці України спостерігаються перманентні цінові стрибки. Парадоксальним є те, що цінові збурення виника­ють не лише на ринках природних монополій, олігопольних чи монополізованих, а й на ринках із конкурентною структу­рою.

Цінові змови заборонені в усіх країнах, хоча існують на­ціональні особливості таких заборон.

Країною з найбільш жорсткою антимонопольною полі­тикою є США ^[111]. У США за порушення конкурентного зако­нодавства шляхом картельної змови щодо фіксації рівня цін передбачено не тільки адміністративну, а й кримінальну від­повідальність ¹¹². Це аргументується завдаванням суспільству значно більшої шкоди у порівнянні з іншими видами пору­шень через таємність та завуальованість цінових угод, а та­кож складністю їх виявлення та припинення.

Вітчизняне законодавство у сфері боротьби з ціновими змовами загалом гармонізоване зі стандартами ЄС. Про це свідчать норми Закону України «Про захист економічної кон­куренції» саме в частині регулювання цінових змов. Проте економічна та політична ситуація в Україні визначає особли­ві завдання законодавства.

Загалом, система методичних заходів виявлення цінової змови на товарному ринку, за звітами Антимонопольного ко­мітету України та статистикою припинення порушень, може оцінюватись як дієва. Третина виявлених та припинених ан- тиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання стосувалась саме встановлення цін. Показовим є той факт, що цінові змови спостерігаються на ринках соціально важливих товарів.

Перелік ринків, що визначались в окремі роки як соці­ально важливі, наведено у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Соціально важливі ринки в Україні в 2008—2014 рр.*

¹¹² Уманців Ю.

Продовження табл. 3.2

* Складено автором на основі ¹¹³

Система методичних заходів виявлення картелів у формі цінових змов базується на аналізі ринку, в межах якого до­сліджується факт порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції. Аналіз може бути проведено, виходячи з двох моделей - юридичної та економічної.

Юридична модель доведення цінової змови спирається на твердження, що будь-які прямі (а в багатьох випадках непря­мі) контакти між конкурентами створюють практично неза­перечну презумпцію наявності узгоджених дій на ринку ^{[112] [113]. Встановити факти обміну чи отримання інформації досить просто, тому антимонопольним органам, зазвичай, не склад­но довести їх існування.}

У Законі «Про захист економічної конкуренції» (п. 1, ч. 2, ст. 6) цінові змови визначено як узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації то­варів. У сфері припинення цих злочинів АМКУ обмежується застосуванням господарсько-правової відповідальності. Про-

те існує необхідність упровадження жорсткіших санкцій, зо­крема, кримінальної відповідальності за ці правопорушення.

Ефективність розслідування цінових змов залежить від належного встановлення (доведення) ознак правопорушення в діях (бездіяльності) суб’єктів господарювання. Проте збір доказів у процесі розслідування таких порушень ускладне­ний таємним (прихованим) характером узгодженої поведінки та специфікою взаємопов’язаної поведінки фірм в умовах олі- гополії. Коректною, на наш погляд, є ідентифікація картель­ної цінової змови як такої, що беззаперечно вказує на ціновий паралелізм.

Прийняття рішень щодо контролю за картелями відбува­ється за «Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку», затвердже­ною розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р (далі - Методика).

Методикою встановлено етапи визначення наявності або відсутності фактів домінування на товарному ринку. Їх кіль­кість і послідовність проведення може змінюватись залеж­но від фактичних обставин: особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації про стан ринку тощо ^[115]. Не дивлячись на це, частота і повторюваність цінових змов на товарних ринках переконливо свідчать про недостатню ефек­тивність існуючої системи виявлення та припинення картель­них змов.

Алгоритм аналізу товарного ринку, що використовуєть­ся АМКУ в його практиці протидії картелізації національної економіки, наведено на рис. 3.13.

У межах розглянутого алгоритму аналізу ситуації на ринку ключові параметри картелізації залишаються недослі- дженими. Адже на олігопольних товарних ринках досить важко мати незалежність, наприклад, цінової поведінки гос­подарюючих суб’єктів. Особливо це виявляється в ситуації доступності великої кількості інформації про конкурентів із публічних джерел. Тому паралельне встановлення цін суб’єк- тів таких ринків досить легко визнати узгодженим ^[116]. А факт паралелізму в діях на олігополістичному товарному ринку сам по собі не виглядає достатнім обґрунтуванням цінової змови, якщо відсутні прямі докази контактів між конкурен­тами з метою фактичної організації змови.

Рис. 3.13. Алгоритм аналізу конкурентного середовища на товарному ринку

Основна проблема методології виявлення цінової змови - встановлення обставин, які достовірно кваліфікують пору­шення як цінову змову. Йдеться про визначення тих чинни­ків ринку, які зумовлюють негативні наслідки узгоджених дій, обґрунтування економічної виправданості таких дій з

огляду на їх сприяння ефективності задоволення потреб спо­живачів, розвитку технологій тощо. Встановлення однакових цін може бути обґрунтоване на основі порівняння складових собівартості продукції.

Виявлення ознак антиконкурентних узгоджених дій до­сягається, наприклад, використанням індикаторів картеліза- ції щодо синхронного підвищення цін на конкретний товар. Крім цього, слід провести аналіз ознак негативних проявів щодо їх відповідності антиконкурентним узгодженим діям й аналіз специфіки ринків, на яких мають місце негативні про­яви.

Окрім завдання розмежування цінової змови та паралель­ного ціноутворення, протидія картелізації передбачає знахо­дження прямих документальних доказів змови. Останні за­звичай відсутні.

Непрямими доказами цінової змови на товарному ринку можуть бути:

- докази зв’язку: свідчення того, що представники кон­курентів зустрічалися або будь-яким іншим чином спілкувались один з одним у формі:

а) записів телефонних розмов, бухгалтерських докумен­тів, які засвідчують спільні поїздки в одне місце, спільну участь у семінарах, конференціях, інших видах зустрічей;

б) інших непрямих свідчень спілкування з метою узго­дження поведінки, як, наприклад, протоколи зустрічей, зі згадуванням цін або потужностей; внутрішніх документів, які відображають знання цінової стратегії конкурента або майбутнього підвищення ціни конкурентом, взаємних пода­рунків;

- економічні докази:

а) створення бар’єрів (перешкод) входження на ринок для нових суб’єктів господарювання; вимушений вихід із певного ринку конкурентів;

б) зміни в обсягах продажу товарів, що супроводжуються зростанням цін та погіршенням умов угод, появою практики нав’язування додаткових умов купівлі-продажу;

в) скорочення обсягу продажів товарів-субститутів на від­повідних ринках.

Класична схема виявлення цінових змов у антимонополь­но практиці передбачає доведення факту узгоджених дій за допомогою прямих доказів.

Негативними змінами на ринках товарів, виявлення яких є підставами для початку дослідження органами Антимоно­польного комітету України, є такі:

— істотне зростання рівня цін на ринку товару впродовж короткого проміжку часу, що перевищує темпи інфляції;

— установлення не менше ніж двома суб’єктами господа­рювання з істотною ринковою часткою однакових цін чи ін­ших умов придбання або реалізації товару;

— установлення кількома продавцями (покупцями) обов’язкових додаткових умов продажу (купівлі) певного то­вару;

— створення перешкод вступу на ринок для нових суб’єктів господарювання;

— вимушений вихід конкурентів із ринку певного товару;

— зменшення обсягів продажу на ринку певного товару при збільшенні його ціни;

— зменшення обсягів продажу взаємозамінних товарів на відповідних ринках товару;

— збільшення обсягів продажу товару (товарів) на менш вигідних умовах, ніж ті, які зазвичай існують на ринку.

У разі, якщо такі прояви наявні на ринку, здійснюється наступний етап дослідження, метою якого є встановлення того, чи мають зміни на ринку ознаки, притаманні саме ан- тиконкурентним узгодженим діям. Характеристиками пове­дінки учасників ринку, що можуть свідчити про узгоджен­ня конкурентної поведінки у випадку цінових змін, можуть бути:

— одночасність або однорідність (упорядкованість) змі­ни цін у часі (наприклад, зміни цін у різних суб’єктів господарювання відбуваються щопонеділка, чи кожні п’ять днів тощо);

— регулярні зміни цін, які не можуть бути пояснені при відсутності певної форми угоди;

— однаковий або практично однаковий розмір зміненої ціни в різних учасників ринку;

— одночасне зростання цін декількох суб’єктів госпо­дарювання за умов збільшення пропозиції на ринку, зростання в них товарних запасів, надлишкових по­тужностей або скорочення чи незмінність їхніх витрат тощо.

Будь-яке звуження діапазону цін суб’єктів господарюван­ня на певному ринку може вказувати на угоду між ними щодо обмеження конкуренції.

Для того, аби правомірно застосовувати норми законодав­ства щодо змовників, АМКУ поглиблено вивчає причинно-на- слідкові зв’язки змін на ринку, на якому виявлено випадки узгодженої конкурентної поведінки, з’ясовує умови того, чи в конкретній ситуації є підстави стверджувати, що цінова змо­ва можлива. Такий самий підхід застосовується й у світовій практиці.

Із метою запобігання монополізації суспільно важливих ринків, Антимонопольний комітет України щорічно ініціює проведення складних поглиблених досліджень, наприклад, на ринках роздрібної реалізації світлих нафтопродуктів та лікар­ських препаратів. Найбільша кількість порушень законодав­ства про захист економічної конкуренції у вигляді антикон- курентних узгоджених дій фіксується саме на цих ринках ^[117].

Методологію використання економічного аналізу в про­цесі виявлення цінових змов у практиці антимонопольних органів проілюструємо за допомогою дослідження показових справ.

У 2014 р. за результатами ґрунтовного дослідження ситу­ації з цінами на бензини і дизельне пальне, які зазнали стрім­кого зростання впродовж січня -квітня 2014 р., територіаль­ними відділеннями Комітету розпочато розгляд 87 справ про порушення законодавства у сфері захисту економічної кон­куренції. З метою запобігання порушенням законодавства на ринках моторних бензинів, дизельного пального Комітетом надано обов’язкові для розгляду приписи суб’єктам госпо­дарювання, які працюють під брендами «Лукойл», «ОККО», «WOG», «Shell», «Паралель», «Укрнафта», «Веста», «Авіас» та «БРСМ-Нафта». Це були рекомендації вжити заходи щодо встановлення роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне на рівні, який існував би за умов конкуренції на рин­ку. Оскільки окремі оператори ринку не вжили рекомендова­них заходів на рівні, який існував би за умов конкуренції на ринку та не надали АМКУ відповідні документи та матеріали, Комітет розпочав комплексне поглиблене дослідження рин­ків роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами зі залучен­ням територіальних відділень.

Показовою є справа 2014 року про антиконкурентні узго­джені дії суб’єктів господарювання щодо підвищення роздріб­них цін на дизельне пальне в м. Харкові ТОВ «Альянс Хол­динг», ТОВ «Татнафта-АЗС-Україна», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Престиж 10», ТОВ «Авангард 10», ПП «Лукойл-Україна», ТОВ «ВОГ Рітейл», ПП «ОККО-Бізнес» та ПП «ОККО-Нафто- продукт». Щодо них суд визнав обґрунтованими висновки АМКУ про узгодженість дій.

У 2015 р. АМКУ за результатами розгляду справи про картельну змову торговельних мереж, які діють під брендами «Сільпо», «Фора», «Фуршет», «Велика Кишеня», «ЕКО Мар­кет», «Караван», «БІЛЛА», «НОВУС», «Спар», «Бімаркет», «МЕТРО», «АШАН», «АТБ», «Перехрестя», а також дослід­ницької компанії ТОВ «АС Нільсен Юкрейн», прийняв рі­шення про накладення штрафу в розмірі 203,616 млн гри-

вень ^[118]. Головним аргументом у справі стало твердження, що між мережами здійснювався інформаційний обмін, зокрема щодо цін та методики ціноутворення, з метою коригування конкурентної поведінки.

Показово те, що у випадку з торговельними мережами як аргумент АМКУ наводить такі непрямі докази зв’язку, як се­мінари дослідницької компанії Nielsen, регулярні зустрічі в профільних асоціаціях (включно з e-mail листуванням, орга­нізацією круглих столів та зустрічей з експертами) ^[119].

Комітетом виявлено, що деякі торговельні мережі-відпо- відачі застосовують до постачальників практику обмеження ціноутворення на товари у відносинах з третіми особами в частині зниження цін. Такі дії призводили до завищення со­бівартості товарів, що купуються торговельними мережами, на розмір прихованого доходу останніх.

«Узгодження цінової політики й одночасне економічно необгрунтоване підвищення цін на товари внаслідок інформа­ційного обміну між мережами про ціни на товари за допомо­гою дослідницької компанії “Nielsen”, яка займалася збором і поширенням такої інформації між мережами, і нав’язування вкрай невигідних комерційних умов співпраці постачальни­кам», - таким було обвинувачення Антимонопольного комі­тету України торговельних мереж.

Висновки та пропозиції Комітету ґрунтуються на аналізі іноземного (особливо західноєвропейського) досвіду вирішен­ня аналогічних проблем. Зокрема, Комітетом було проаналі­зовано відповідні офіційні документи з подібних питань (рі­шення, директиви, висновки та інструкції Європейської ко­місії, Організації економічного співробітництва та розвитку, Конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) та інших авторитетних відомств. Під час розгляду цієї справи Коміте- том були проведені консультації з провідними міжнародними експертами ОЕСР та науковцями Інституту економіки та про­гнозування Академії наук України.

Для удосконалення економічного інструментарію в про­цесі виявлення цінових змов Антимонопольним комітетом України, вважаємо за доцільне використовувати в повній мірі пропозиції Рекомендацій ОЕСР ^[120]. Вони слугують своє­рідним еталоном для багатьох країн і придатні для забезпе­чення вищої ефективності антикартельної практики в Украї­ні. Рекомендації роблять акцент на посиленні «поведінкової» складової аналізу діяльності учасників конкретних ринків. Зокрема, мова йде про відстеження характеру відносин між учасниками до та після оголошення результатів торгів, злету цін, тощо ^[121]. Основним об’єктом такого аналізу є прояв коор­динуючого впливу картелю на ринок загалом або на окремий його сектор.

У національній економіці існує суперечність застосуван­ня методів виявлення, доведення та припинення картельних змов у процесі антимонопольного контролю. Для вирішення цієї суперечності нами запропоновано систему інформаційно- аналітичного забезпечення процедур моніторингу товарних ринків, яка ґрунтується на переліку індикаторів картелізації (рис. 3.14), що формують джерела колективного домінування учасників товарного ринку.

Використання системи запропонованих індикаторів до­зволить вирішити питання коректної ідентифікації картелю, розмежувавши в кожній конкретній ситуації ціновий парале­лізм та приховану домовленість. Це дасть змогу вчасно отри­мати докази існування картельної змови та дозволить оціни­ти наслідки картелізації національної економіки для перед­бачення її впливу на макроекономічну стабільність.

Рис. 3.14. Індикатори картелізації національної економіки

Як уже наголошувалось, найочевиднішим проявом кар­телізації є різке та незрозуміле падіння (зростання) ціни на певний товар або групу товарів, поява дефіциту, розподіл час­ток ринку або інші відповідні зміни.

У рамках гармонізації системи протидії картелям Україна керується Рекомендаціями ОЕСР, якими передбачено певну схему, фінальною фазою якої є проведення так званого «рей­ду на світанку». Його метою стає отримання прямих доказів змови. Натомість, в українській практиці боротьби з картель­ними змовами такі перевірки скасовано. «...Певне зменшен­ня кількості виявлених порушень цього виду пов’язано із забороною в серпні - грудні 2014 р. на проведення перевірок суб’єктів господарювання, що є головним засобом виявлення антиконкурентних узгоджених дій, що обумовлено необхід­ністю зменшення адміністративного тиску на бізнес» ^[122], - за­значено в звіті АМКУ за 2015 р.

Безумовно, повністю запобігти картельним домовленос­тям між компаніями-конкурентами неможливо, навіть за умови належного нормативно-правового й організаційного забезпечення діяльності відповідних органів. Ефективність діяльності, спрямованої на зменшення монополізму в еко­номіці та розвиток конкуренції, залежить від рівня правової культури і традицій судочинства. Проте виключно юридич­ний підхід до визначення і доведення існування картелю не може бути ефективним засобом боротьби. Боротьба з карте- лізацією вимагає, щоб картелі були виявлені на початковому

етапі їх формування або тоді, коли вони вже певний час реа­лізують свої антиконкурентні завдання. Ефективним засобом доведення картельної змови, на нашу думку, є правовий ана­ліз, доповнений економічним та економетричним аналізом. Зокрема, за допомогою економічного аналізу можлива фік­сація зміни політики ціноутворення декількох конкурентів в один і той самий період часу ^[123].

Використовуючи економічні методи доведення існування цінової змови, можливо усунути обмеження виключно юри­дичних методів, до яких належать:

- неможливість реально визначити тривалість цінової змови, що прямо відображається на розмірі відшкоду­вання витрат та фактично не усуває картель з ринку;

- неможливість визначення цінової змови за наявності контакту між конкурентами, що здійснюють узгодже­ну поведінку, а також неможливість звинувачення та­ких конкурентів ^[124].

Наприклад, спираючись на норми європейського анти- картельного права, а саме на ст. 101 Договору про функціо­нування ЄС, припинення чи розірвання картельної угоди є моментом припинення порушення вказаної норми. Однак припинення чи розірвання будь-якої угоди не завжди означає припинення чи розірвання правовідносин: конкуренти й далі можуть продовжувати свої антиконкурентні діяння явно або у формі мовчазного картелю. Водночас при використанні еко­номічного методу доведення картелю (який стає популярним у доказовій базі з картельних справ у європейських судах) не має значення юридична форма співпраці конкурентів, оскіль­ки основна увага цього методу спрямовується саме на еконо­мічний ефект діянь суб’єктів господарювання.

Доведення у процесі аналізу високої частоти та перма­нентної повторюваності цінових змов на товарних ринках України свідчать про неефективність існуючого алгоритму моніторингу та контролю ринків. Основними причинами та­кої неефективності ми визначаємо:

- складність коректної ідентифікації цінової змови, що передбачає розмежування цінової змови та паралель­ного ціноутворення;

- необхідність установлення усіх обставин, які дають підстави для достовірної кваліфікації порушення як цінової змови;

- відсутність офіційно визнаних методик виявлення ці­нової змови за економічними критеріями.

Обмеження впливу згаданих причин неефективного ан- тикартельного регулювання може гарантувати вищий рівень моніторингу картелізації та рух у бік макроекономічної ста­білізації.

3.3.