Основні терміни та поняття

Основи екології

Абіотичні фактори - елементи неживої природи: кліматичні (світло, вологість, температура), грунтові, орографічні (рельєф).

Анабіоз - нетривалий стан організму, при якому життєві процеси сповільнені до мінімуму і відсутні всі видимі ознаки життя (спостерігається у холоднокровних тварин при високих і низьких температурах).

Антропогенний фактор - безпосередня взаємодія людини з організмами або взаємодія через зміну середовища існування.

Біологічний годинник - реакція організмів на чергування протягом доби періоду світла і темряви певної тривалості (спокій і активність у тварин, добові ритми квіток і листків рослин, ритмічність поділу клітин, процес фотосинтезу).

Біотичні фактори - живі організми, які взаємодіють і впливають один на одного.

Екологічна пластичність - ступінь витривалості організмів або їх угрупувань (біоценозів) до впливу факторів середовища.

Екологічні фактори - окремі елементи середовища, що взаємодіють з організмом.

Екологія - наука про закономірності взаємовідносин організмів, видів, угрупувань з середовищем існування.

Зимова сплячка - пристосування тварин до перенесення зимового періоду року (зимовий сон).

Зимовий спокій - пристосування багаторічної рослини, для якого характерно припинення видимого росту і життєдіяльності, відмирання наземних пагонів у трав’янистих рослин і осипання листків у дерев і кущів.

Зовнішнє середовище - всі умови живої і неживої природи, при яких існує організм, які прямо або опосередковано впливають на стан, розвиток і розмноження як окремих організмів, так і популяцій.

Кліматичні фактори - абіотичні фактори середовища, пов’язані з надходженням сонячної енергії, напрямком вітру, співвідношенням вологості і температури.

Межа витривалості - межа, за якою існування організму неможливе (льодова пустеля, кипляче джерело, верхні шари атмосфери).

Морозостійкість - здатність організмів переживати низькі температури.

Оптимальний фактор - найбільш сприятлива для організму інтенсивність дії екологічного фактора (світло, температура, вологість).

Сезонний ритм - регулююча фотоперіодизмом реакція організмів на зміну пори року (при настанні осіннього короткого дня опадає листя з дерев, готуються до зими тварини, при настанні весняного довгого дня починається ріст і відновлення життєвої активності тварин).

Фотоперіодизм - потреби організму у періодичній зміні довжини дня і ночі.

Екологічні системи.

Агроценоз - штучно створений людиною біоценоз. Він не здатний довго існувати без участі людини, не здатний до саморегуляції і в той же час характеризується високою продуктивністю (врожайністю) одного або декількох видів (сортів) рослин або порід тварин.

Біогеоценоз - стійка саморегулююча екологічна система, у якій органічні компоненти нерозривно пов’язані з неорганічними.

Біоценоз - угрупування рослин і тварин, які населяють одну територію, взаємно пов’язані між собою ланцюгами живлення і впливають один на одного.

Відновлення біоценозу - природний розвиток стійкої екологічної системи, здатність до саморегуляції, яка відбувається у декілька етапів продовж десятків років (після вирубки або пожежі хвойний ліс відновиться не менше як за 100 років).

Екологічні системи - угрупування живих організмів і середовища існування, які є одним цілим на основі харчових зв’язків і способів отримання енергії.

Зміна біоценозу - природний розвиток екосистеми, при якій одні біоценози змінюються іншими під впливом природних факторів середовища: на місці лісів утворюються болота, на місці боліт - пасовища. Зміна біоценозів може бути викликана стихійними лихами (пожежа, паводок, масове розмноження водоростей), або під впливом людини (вирубка лісу, будівництво).

Зникаючі популяції - популяція, чисельність видів якої знизились до прийнятного мінімуму.

Коливання чисельності популяції - зменшення або збільшення кількості особин у популяції, яке відбувається зі змінами пори року, коливаннями кліматичних умов, врожаю кормів, стихійними лихами. Регулярне повторення коливань чисельності популяції називається хвилями життя або популяційними хвилями.

Консументи - рослиноїдні і платоїдні тварини, споживачі органічних речовин.

Ланцюги живлення - ланцюги взаємопов’язаних видів та послідовного отримання органічної речовини і енергії з вихідної речовин, якою вони живляться, кожна попередня ланка є їжею для наступної.

Перенаселеність популяції - непостійний стан популяції, при якому кількість особин перевищує величину, яка відповідає умовам нормального існування. Може бути пов’язане зі зміною біогеоценозу.

Популяція - сукупність особин одного виду, які займають певний ареал, вільно схрещуються між собою, мають спільне походження, генетичну основу, ізольовані від інших популяцій цього виду.

Правило екологічної піраміди - закономірність, згідно з якою кількість рослинної речовини, яка є основою ланцюга живлення, приблизно у 10 разів більша, ніж маса рослиноїдних тварин, і кожний наступний рівень має масу у 10 разів меншу.

Продуценти - зелені рослини, які продукують органічну масу.

Промислова популяція - популяція, яка є продуктивною і не призводить до підриву її ресурсів.

Регулювання чисельності популяції - організація заходів по регулювання числа особин шляхом їх знищення або розведення.

Редуценти - мікроорганізми, гриби - руйнують органічні залишки.

Саморегуляція в біогеоценозі - здатність до відновлення внутрішньої рівноваги після будь-якого природного або антропогенного впливу.

Саморегуляція чисельності - обмежуюча дія екологічної системи, зниження чисельності особин до середньої норми.

Сітка живлення - складні взаємовідносини у екологічній системі, при якій різні компоненти потребують різних об’єктів і самі слугують їжею різним членам екосистеми.

Трофічний рівень - одна ланка у ланцюгу живлення, представлена продуцентами, консументами та редуцентами.

Фітоценоз - рослинне угрупування, історично сформоване внаслідок взаємодії рослин на однорідній ділянці. Його визначає певний видовий склад, життєві форми, ярусність (надземна і підземна), частота зустрічальності видів, розміщення на Землі, зовнішній вигляд, сезонні зміни, розвиток ( зміна угрупувань ).

Щільність життя - кількість особин на одиницю площі або об’єму того чи іншого середовища.

Штучне відновлення біоценозу - комплекс заходів, які забезпечують відновлення біоценозу шляхом посіву насіння, посадки саджанців, відновлення зниклих тварин.

Біосфера і людина.

Азотофікація - утворення азотистих сполук шляхом фіксації атмосферного азоту вільноживучими ґрунтовими бактеріями (азотобактер), або бактеріями, які живуть у симбіозі з коренями рослин (бульбашкові бактерії ризобіум).

Амоніфікація - розкладання білка з утворення аміаку (мінералізація органічної речовини), яку забезпечують редуценти.

Біологічна продуктивність - кількість органічної речовини, синтезованої за одиницю часу організмами, які входять до складу того чи іншого біогеоценозу (ліс, пасовище, поле, водоймище). Вимірюється в одиницях маси, часу і площі.

Біологічний кругообіг - біогенна міграція атомів, кругообіг речовин представляє собою два протилежних процеси - акумуляцію елементів у живих організмах і мінералізацію унаслідок розкладання мертвих організмів. Утворення живої речовини переважає на суходолі, у верхніх шарах води морів, мінералізація його у грунті і дні морів.

Біомаса ґрунту - сукупність живих організмів, які живуть у грунті і відіграють важливе значення у процесі формування ґрунту. Ґрунтові організми включають в кругообіг речовин біосфери важливі хімічні сполуки.

Біомаса Землі - сукупність всіх живих організмів (живої речовини) планети. Виражається в одиницях маси або енергії відповідно до одиниці площі або об’єму (рослин 97%, тварин 3%).

Біомаса поверхні суходолу - сукупність усіх живих організмів: рослин, тварин, мікроорганізмів, які населяють суходіл.

Біомаса світового океану - сукупність усіх живих організмів, які населяють основну частину гідросфери Землі.

Біосфера - частина оболонки Землі, яка населена живими організмами. Займає верхню частину літосфери, гідросферу, тропосферу і нижню частину стратосфери. Вчення про біосферу належить академіку В.І. Вернадському.

Вплив людини на біосферу - процес, при якому у біосфері різко прискорюється міграція атомів порівняно з природними біохімічними процесами. Кількість елементів, які беруть участь у кругообігу, збільшується і підсилює тиск на неорганічне середовище: створюється штучна оболонка Землі - ноосфера. Пізнання закономірностей взаємовідносин людини з біосферою, регулювання відносин людини з природою - головне завдання екології у світовому масштабі. Людина є частиною біосфери, без якої вона існувати не може.

Гумус - органічна речовина ґрунту, яка утворюється завдяки розкладанню рослинних та тваринних решток та продуктів їх життєдіяльності. Кількість гумусу є показником плодючості ґрунту, тому що у ньому знаходяться основні елементи живлення рослин (гумусовий горизонт чорноземів складає 30% гумусу).

Денітрифікація - розкладання солей азотної кислити до утворення газоподібного азоту, забезпечується ґрунтовими денітрифікуючими бактеріями.

Жива речовина - сукупність живих організмів (біомаси) біосфери. Є відкритою системою, для якої характерно: ріст, розмноження, розселення, обмін речовин та енергії.

Кругообіг азоту - біогеохімічний процес у біосфері, у якому беруть участь організми - редуценти, а також нітрофікуючі і бульбашкові бактерії.

Кругообіг речовин - природні циклічні процеси перетворення і переміщення хімічних елементів. У повітряний кругообіг включаються приблизно 98,3% речовин, у водний - 1,7 %. Через газоподібну фазу проходить: кисень, водень, вуглець, азот, через водну фазу - натрій, магній, залізо, сірка, хлор, калій.

Нітрифікація - процес окислення солей аміаку в солі азотної кислоти (І етап - перетворення аміаку в нітрати, ІІ етап - перетворення нітритів в нітрати).

Ноосфера - частина біосфери, в якій проявляється діяльність людини як позитивна, так і негативна.

Перетворення енергії - трансформація енергії, яка надходить на Землю трансформується в енергію хімічних зв’язків. Забезпечується зеленими рослинами в процесі фотосинтезу. Використовується на процеси життєдіяльності всіх живих організмів або виділяється у формі тепла, або консервується у земній корі у вигляді вугілля, нафти і газу.

Функції живої речовини - а. газова - постійний газообмін з навколишнім середовищем у процесі дихання рослин та тварин і фотосинтезу рослин; б. концентраційна - біогенна міграція атомів, які спочатку концентруються у живих організмах, а потім після їх смерті і мінералізації переходять у неживу природу; в. окисно-відновна - обмін речовин і енергії з зовнішнім середовищем: при дисиміляції окислюються органічні речовини, виділяється теплова енергія і в АТФ акумулюється енергія хімічних зв’язків, при асиміляції утворюються хімічні речовини, необхідні організму, внаслідок засвоєння і перетворення поживних речовин у тваринних і фотосинтез у зелених рослин, при цьому використовується енергія АТФ.

Вищі рослини.

Антиподи - три гаплоїдні клітини, які лежать на полюсі зародкового мішка, протилежному полюсі від пилковходу.

Багаторічні трави - життєва форма рослини, яка несе один або багато трав’янистих пагонів, надземна частина якого восени відмирає, підземна частина з бруньками відновлення.

Бічна пазушна брунька - брунька, що виникла в пазусі листка, з якої утворюється бічний пагін галуження.

Бічний корінь - розгалуження головного, бічного та додаткового.

Бічний пагін - пагін, який з’являється з бічної пазушної бруньки. За рахунок якого відбувається галуження.

Брунька - зачатковий, не розвинений погін, на верхівці якого є конус наростання.

Бульба - видозмінений багаторічний підземний пагін з вузлами, міжвузлями, лускоподібними листками і бруньками, які забезпечують вегетативне розмноження (картопля, топінамбур). Несуть пазушні бруньки.

Вегетативна клітина - гаплоїдна клітина, з якої при проростанні пилкового зерна утворюється пилкова трубка. Вона проникає всередину зав’язі, входить через пилковхід в насінний зачаток, по ній рухаються два спермія до яйцеклітини.

Вегетативний пагін - пагін, який має листки та бруньки.

Вегетативне розмноження - збільшення числа особин певного виду рослин за допомогою вегетативних органів - кореня, стебла, листка або видозміненого пагона. У природі - природним шляхом, сільському господарстві - людиною.

Великі спори - гаплоїдні клітини, які утворюються всередині насінного зачатка в процесі мейозу. З чотирьох спор три відмирають, одна залишається і ділиться тричі шляхом мітозу. Унаслідок чого утворюється зародковий мішок.

Верхівкова брунька - брунька, розташована на верхівці стебла, за рахунок якої пагін наростає у довжину.

Верхівковий ріст - ріст стебла у довжину за роботи конуса наростання верхівкової бруньки.

Верхня шкірочка - покривна тканина на яку падає світло, часто вкрита волосками, кутикулою, воском.

Видозмінений пагін - пагін, у якого стебло, листки, бруньки (або все разом) міняють форму і функції, що є змінами, які відбулись в процесі еволюційних змін. Подібні видозміни з’являються у представників різних систематичних груп рослин, що підтверджує конвергенцію (гомологію) в однорідних умовах оточуючого середовища.

Витке стебло - в’ється навколо опори.

Відводки - відділені від рослини вкорочені бічні пагони (аґрус, ялина, черемха).

Віночок - внутрішні листки оцвітини, білі або яскраво забарвлені і називаються пелюстками.

Вічко бульби - група бічних пазушних бруньок бульби, розташованих в пазусі недорозвиненого лускоподібного листка (картопля).

Вкорочений пагін - пагін з вкороченим міжвузлям.

Внутрішня будова стебла - дерева - структура, на поперечному зрізі якого виділяють такі частини: пробку, луб, камбій, деревину, серцевину.

Вставний ріст - ріст стебла в довжину за рахунок поділу твірної тканини в основі міжвузлів.

Вузол - ділянка стебла, від якої відходить листок.

Вуса - видовжені наземні повзучі пагони, що утворюють на верхівці розетки, що вкорочуються за допомогою додаткових коренів. Забезпечують вегетативне розмноження в природі (суниці).

Генеративна клітина - гаплоїдна клітина, з якої при проростанні пилкового зерна утворюється два спермія - чоловічі гамети без джгутиків.

Головне стебло - розвивається з зародкової бруньки.

Головний корінь - розвивається з зародкового корінця.

Головний пагін - пагін, який розвивається з бруньки зародка насіння.

Губчаста тканина - основна тканина, клітини якої округлі, мають проміжки (міжклітинники) і розташована за стовбчастою тканиною та виконують функції: фотосинтезу, газообміну, транспірації.

Дводомна рослина - рослина одного виду, у якій тичинкові і маточкові квітки знаходяться на різних особинах (тополя, конопля).

Двостатева квітка - має і маточку і тичинку (яблуня, картопля, жито).

Деревина - щорічно наростаючий комплекс провідної (судини), механічної (деревні волокна) і основної тканини, розташованої всередині від камбію; є опорою для стебла и слугують для проведення води і мінеральних солей до листків.

Дерево - життєва форма рослини з одним багаторічним здерев’янілим стеблом, в кроні якого є бруньки відновлення.

Дітки цибулини -розросла бічна брунька, яка відділилась від цибулини (часник, цибуля, гладіолус).

Ендосперм насіння - триплоїдна тканина, запас поживних речовин, яка формується унаслідок подвійного запліднення з триплоїдної клітини (центральне ядро і спермій).

Жилка листка - система провідних пучків, які зв’язують листок у єдине ціле, слугують опорою м’якоті листка і з’єднують його з стеблом.

Жилки деревини - частина провідного пучка листка, що складається з судин, по яких з стебла в листок надходять вода з мінеральними речовинами.

Жилки лубу - частина провідного пучка листка, яка має ситоподібні трубки, по яких з листка у стебло рухаються вуглеводи ( цукор, глюкоза ).

Жилкування листа - порядок розташування жилок у листовій пластинці. При перистому жилкуванні виражена головна жилка, від якої по обидва сторони відходять бічні, при пальчастому - головна жилка не виражена, в листок входять декілька великих жилок, від яких відходять бічні.

Запилення - переніс пилку з пиляків на приймочку маточки.

Зародковий мішок - жіночий заросток квіткової рослини. Представляють собою одну велику клітину з 8-ма галоїдними ядрами. До моменту запліднення ядра групуються по три у полюсів і дві у центрі. Зазвичай ядра називаються клітинами.

Зародок насіння - нове покоління, яке з’явилось унаслідок розвитку зиготи і має диплоїдний набір хромосом. Складається із зародкових органів - корінця, стебельця і брунечки з листочками. Перші листки зародка - сім’ядольні (сім’ядолі). У однодольних рослин одна сім’ядоля, у дводольних - дві.

Зона всмоктування - зона, яка постійно пересувається, де відбувається диференціація за виконанням функцій, і всмоктує мінеральні речовини за допомогою кореневих волосків.

Зони кореня - структури, що послідовно змінюють одна одну по мірі росту кореня у довжину.

Зона поділу - конус наростання, з верхівковою твірною тканиною, яка забезпечує ріст його у довжину за при безперервного поділу клітин.

Зона проведення - розташована над зоною всмоктування, де по судинах пересуваються вода і мінеральні речовини, по ситовидних трубках органічні. Корінь в цій зоні покритий пробкою.

Зона розтягування - це зона, де збільшується розмір клітин і починається спеціалізація.

Камбіальне кільце - твірна тканина, яка складається з одного шару клітин поділу; зовні відкладають клітини лубу, всередину - клітини деревини.

Квітка - генеративний орган насінної рослини. Це вкорочений видозмінений пагін, який виконує функції: утворення спор, жіночого і чоловічого заростків, гамет, а також запилення, формування насіння і плоду.

Квіткова брунька - брунька, що має вкорочене стебло з зачатковими квітками або суцвіттями.

Квітковий пагін - пагін, який несе репродуктивні органи - квітка, потім плоди і насіння.

Квітколоже - розширена частина квітконіжки, на якій розташовані чашолистики, пелюстки, тичинки та маточка.

Квітконіжка - осьова частина квітки між квіткою і приписником.

Конус наростання - багатоклітинна верхівкова твірна тканина, яка дає початок всім органам і тканинам пагона.

Коренева бульба - видозмінений потовщений бічний і додатковий корінь, виконуючий функцію запасу поживних речовин (жоржина).

Коренева система - сукупність усіх коренів рослини, розташованих у грунті, повітрі, воді, в тілі рослин хазяїна (паразити).

Кореневий чохлик - захисна тканина з постійним оновленням клітин на верхівці кореня.

Кореневище - видозмінений багаторічний підземний пагін з вузлами, міжвузлями, лускоподібними листками і бруньками, виконують функцію вегетативного розмноження, відновлення і накопичення поживних речовин (пирій, хвощ, конвалія).

Кореневі черешки - відрізок кореня з додатковими бруньками у рослин (малина, вишня, хрін, осот).

Коренеплід - видозмінений потовщений головний корінь, який несе при основі вкорочений пагін і виконує функцію запасу поживних речовин.

Корінь - осьовий вегетативний орган рослини з необмеженим верхівковим ростом, позитивним геотропізмом, з радіальною будовою, без листя. Значення: закріплює рослину у грунті, поглинає воду і мінеральні речовини, запасає поживні речовини, забезпечує дихання, вегетативне розмноження та симбіоз з бульбочковими бактеріями.

Край листової пластинки - цільний, зубчастий (прямі кути), пальчастий (гострі кути), городчатий (округлі виступи), виїмчасті (округлі виїмки).

Кущ - життєва форма рослини з декількома багаторічними здеревілими стеблами, які несуть бруньки відновлення.

Листова брунька - складається з вкороченого стебла з зачатковими листками і конусом наростання.

Листова пластинка - розширена, плоска частина листка, яка виконує функцію фотосинтезу. Газообміну, транспірації і у деяких видів - вегетативного розмноження.

Листок - бічний вегетативний орган рослини, який росте від стебла, має двобічну симетрію і наростає основою. Забезпечує фотосинтез, газообмін і транспірацію.

Листопад - природний падолист у дерев та кущів, пов’язаний з підготовкою рослин до зими і обумовлений зміною довжини дня. В основі черешка утворюється пластинка, завдяки якій листок відривається. Пробковий шар захищає листовий рубець.

Лопатевий листок - листок, пластинка якого розчленована на лопаті.

Луб (кора) - комплекс провідної (ситоподібні трубки), механічної (луб’яні волокна) і основної тканини, розташованих зовні від камбію, які проводять вуглеводи від листків до коренів.

Маточка - центральна частина квітки; складається з зав’язі, стовпчика і приймочки; приймочка вловлює пилок, стовпчик виносить приймочку, зав’язь захищає насінний зачаток і утворює плід.

Мичкувата коренева система - це система з додаткових коренів без наявності головного.

Міжвузля - ділянка стебла між двома вузлами

Мілкі спори - гаплоїдні клітини, які формуються всередині пиляка в процесі мейозу. З них утворюються пилок.

Листорозміщення - порядок розташування листків на стеблі, найбільш забезпечує виконання їх функцій. При почерговому листорозміщенні до кожного вузла стебла прикріплений один листок, при супротивному - у кожному вузлі знаходиться по два листки розташовані один напроти одного, при мутовчастому - у вузлі стебла розвивається декілька листків.

Надсім'ядольне коліно - ділянка стебла між вузлом першого справжнього листка і сім’ядолі.

Насінний зачаток - видозмінений спорангій сім’яних рослин, в яких утворюються великі спори, жіночий заросток і відбувається запліднення. З насінного зачатка утворюється насіння.

Насіння - орган розмноження квіткової рослини, яке утворюється унаслідок подвійного запліднення з насінного зачатку. Обов’язкові частини насіння - зародок і шкірочка, у багатьох рослин є ендосперм (злакові, пасльонові, макові).

Несправжній плід - це плоди, які утворюються з квітколожа, основи тичинок, пелюстків, чашолистиків (яблуко яблуні, груша, горобина).

Нижня шкірочка - покривна тканина нижнього боку листка, у якій є продихи.

Однодомна рослина - рослина з роздільностатевими квітками (огірок).

Однолітні трави - життєва форма рослини, у якого життєвий цикл продовжується від проростання насіння до утворення власного насіння і відмирання, тобто один вегетаційний період.

Одностатева - маточкова, жіноча квітка - має тільки маточку (огірок, тополя, кукурудза).

Одностатева тичинкова, чоловіча квітка - має тільки тичинки ( огірок, кукурудза, тополя).

Основа листка - частина листка, що з’єднує листок з стеблом. Тут знаходиться твірна тканина, яка дає ріст листовій пластинці і черешку. Основа листка іноді набуває форму трубчатої піхви або утворює парні прилистники.

Оцвітина (віночок) - покрив квітки, який виконує захисну функцію і приваблює комах для запилення.

Пагін - стебло з листками, бруньками які утворились на протягом одного літа.

Пазуха листка - кут між листовим черешком і стеблом, зайнятий бічною пазушною брунькою.

Перехресне запилення - переніс пилку на приймочку маточки іншої квітки (кукурудза, соняшник, жито).

Пилок - чоловічий заросток (гаметофіт) квіткової рослини, має дві клітини з галоїдним набором хромосом - вегетативною і генеративною, вкритий подвійною оболонкою.

Підсім‘ядольне коліно - нижня ділянка стебла між сім’ядольним вузлом і коренем.

Плід - схованка для насіння квіткової рослини, утворюється з зав’язі квітки унаслідок запліднення. Його значення: збереження і розповсюдження насіння. З стінки зав’язі формується оцвітина, яка буває сухою і соковитою.

Повзуче стебло - стелиться по поверхні ґрунту і укореняється за допомогою додаткових коренів.

Подвійна оцвітина - наявність віночка і чашечки (яблуня, горох).

Подвійне запліднення - це статевий процес у квіткових рослин, сутність якого полягає у тому, що один з двох сперміїв зливається з яйцеклітиною, а другий - з центральним ядром зародкового мішка.

Поділ куща - поділ рослини з пагонами і коренями в поздовжньому напрямку на декілька частин, які потім розсаджуються (півонія).

Прилисники - листоподібні утворення в основі листка, які слугують для захисту молодого листка і пазушної бруньки.

Природне запилення - перенос пилку вітром (злакові, горішник), комахами (яблуня, огірок), птахами, водою (елодея).

Пробка - покривна тканина, яка складається з декількох шарів відмерлих клітин; утворюється на поверхні зимуючих стебел.

Продихи - парні замикаючі клітини, які мають продихову щілину і виконують функцію газообміну і транспірації.

Проста оцвітина - сукупність однакових листків, не розділених на чашечку і віночок: зелених - чашечкоподібна оцвітина (буряк); білих або забарвлених - віночкоподібна оцвітина (тюльпан).

Простий листок - листок, що має одну листову пластинку і один черешок та відпадає цілком.

Простий плід - плід, що розвивається з однієї маточки у квітці (кістянка вишні, біб гороху, ягода помідора).

Прямостояче стебло - стебло, що росте вгору перпендикулярно до поверхні землі.

Річні кільця - шар деревини, який утворюється за рахунок роботи камбію протягом одного літа.

Розсічений листок - пластинка якого розсічена до головної жилки або до основи листка.

Самозапилення - переніс пилку на приймочку маточки в межах однієї квітки, відбувається до відкриття бутону (горох, пшениця).

Серцевина - основна тканина, розташована в центрі стебла; виконує функцію накопичення поживних речовин.

Система головного кореня - головний корінь з бічними і їх розгалуженнями.

Система додаткових коренів - додаткові корені з бічними та їх розгалуженнями.

Сітчасте жилкування перистого і пальчастого типів. При паралельному жилкуванні проходить декілька однакових жилок паралельно одна одній від основи листка до його верхівки.

Складний листок - листок, має декілька листових пластинок (листків), розташованих на загальному черешку і відпадає кожен окремо.

Складний плід - плід, що розвивається з декількох або великої кількості маточок однієї квітки (збірна сім’янка суниць, збірна кістянка малини).

Спляча брунька - брунька, що знаходиться декілька вегетаційних періодів у стані спокою.

Стеблові черешки - частина пагона з декількома вузлами, бруньками і додатковими коренями (смородина, шипшина, тополя).

Стебло - осьовий вегетативний орган рослини, має необмежений верхівковий ріст, позитивний геотропізм, радіальну симетрію, несе листки і бруньки, з’єднує два полюси живлення рослини - корінь і листок, виносить листя до світла, запасає поживні речовини.

Стовбчаста тканина основна тканина, клітини якої мають циліндричну форму, щільно прилягають одна до одної і розташовані у верхній шкірочці, виконують функцію фотосинтезу.

Столони - видовжений повзучий однолітній пагін, який утворює на верхівці бульбу ( картопля).

Стрижнева коренева система - це система з добре розвиненим головним стрижневим коренем.

Супліддя - плід, що утворився із зрослих маточок декількох квітів (супліддя буряка, ананасу).

Суцвіття - спеціалізований квітковий пагін, який має квіти і видозмінені листки. Прості суцвіття мають одну вісь (китиця, складний зонтик, складний колос). Біологічне значення суцвіть - пристосування до запилення.

Тичинка - частина квітки, яка має тичинкову нитку і пиляк, в якому утворюються мілкі спори і пилок.

Центральне ядро - диплоїдне ядро, яке утворилось у центрі зародкового мішка з двох полярних ядер.

Цибулина - зменшений пагін, стеблова частина якого представлена плоским потовщенням - донцем. Поживні речовини запасаються в соковитих лускоподібних листках. Бічні пазушні бруньки розростаються та відділяються. Слугують для вегетативного розмноження і відновлення (цибуля, часник, тюльпан, нарцис).

Цілокраїй листок - лист, у якого не почленована листова пластинка.

Чашечка - зовнішні листки оцвітини, зелені, трав’янисті і називаються чашолистиками.

Черешок - звужена частина листка, яка з’єднує листову пластинку з основою і регулює положення листка по відношенню до джерела світла. Листки з черешками називаються черешковими, без черешка сидячими.

Чіпке стебло - піднімається вгору, чіпляючись за опору вусами.

Штучне запилення - переніс пилку на приймочку маточки людиною з метою селекції, або при відсутності можливості природного запилення (парникова культура, відсутність вітру).

Щеплення - пересадка черешка або бруньки на прищепу (вкорочений бічний пагін ) з наступним їх зростанням (яблуня, груша).

Яйцеклітина - жіноча гамета, розташована на полюсі зародкового мішка з боку пилковходу. По обидві сторони від неї лежать дві клітини - супутниці.

Клас ссавці або звірі

Акліматизація - пристосування певного виду до умов місцевості, де він раніше мешкав.

Ареал - територія, в межах якої живуть особини певного виду.

Артеріальна кров - кров, насичена киснем і рухається від серця.

Артерія - судина, яка несе кров від серця.

Атол - кораловий острів кільцеподібної форми, який поширені в тропічних і субтропічних широтах.

Безумовні рефлекси - природжені, постійні реакції організму на дію зовнішніх факторів середовища.

Вагітність - період зародкового розвитку у плацентарних ссавців.

Вакуолі - органели клітини, які заповнені рідиною.

Велике коло кровообігу - рух крові від шлуночка до всіх органів. Віддача крові і повернення венозної крові до правого передсердя.

Вена - судина, яка несе кров до серця.

Венозна кров - кров, насичена вуглекислим газом і рухається до серця.

Вид - сукупність особин, які мають спільні спадкові ознаки будови та життєдіяльності, вільно схрещуються між собою і дають плодовитих нащадків.

Вторинна порожнина тіла - має власні стінки і утворена шаром епітеліальних клітин.

Гельмінти - паразитичні черви.

Гемолімфа - кров, яка змішана з порожниною тіла.

Гермафродит - тварина, в організмі якої утворюються чоловічі і жіночі статеві клітини.

Діафрагма - куполоподібний м’яз ссавців, що відділяє грудну порожнину від черевної.

Екологічна ніша - певне місце популяції в екосистемі.

Екосистема - система популяцій різних видів, які взаємодіють між собою та умовами неживої природи.

Ектодерма - зовнішній шар клітин тіла.

Ентодерма - внутрішній шар клітин тіла.

Жирове тіло - пухка сполучна тканина, яка заповнює проміжки між внутрішніми органами членистоногих.

Заказник - територія, призначена для збереження чи відновлення чисельності певних видів, допускаються на певних ділянках в якому деякі види господарської діяльності, які не завдають шкоди довкіллю.

Залози внутрішньої секреції - органи, які виділяють гормони у кров, регулюють ріст, розвиток, линяння, розмноження організмів.

Замкнена кровоносна система - кров рухається по судинах, не змішується з порожнинною рідиною.

Заповідник - державна установа, створена з метою збереження угруповань організмів; будь- яка форма господарської діяльності.

Зоологія - біологічна наука про тварин, яка вивчає їх будову, процеси життєдіяльності, різноманітність, поширення, значення у природі і житті людини.

Імаго - доросла особина комах.

Інкубація - процес обігріву яєць, необхідний для розвитку зародків і вилуплення пташенят.

Інстинкти - послідовність безумовних рефлексів, направлених на здійснення життєво важливих функцій.

Інстинкти - складна система безумовних рефлексів, які забезпечують збереження виду.

Клітина - структурно - функціональна одиниця живого.

Легені - парні комірчасті органи наземного дихання.

Мале коло кровообігу - рух крові від шлуночка до легень, збагачення крові киснем і повернення артеріальної крові до лівого передсердя.

Мантія - складка шкіри, що оточує з боків тулуб молюска.

Матка - непарний м’язовий орган, у якому розвивається зародок.

Мезодерма - середній зародковий шар.

Мікотрофи - організми, для яких характерне змішане (автотрофне і гетеротрофне) живлення.

Міксоцель - змішана порожнина тіла.

Мозаїчний зір - зображення, яке сприймає складне око.

Мутуалізм - форма симбіозу, при якому організми отримують певну користь.

Національний парк - заповідна територія, дозволений організований туризм, проведення екскурсій.

Нерест - період розмноження риб.

Орган - частина організму, яка має певну будову, розмноження та виконує певні функції.

Остаточний хазяїн - організм, в якому живе статевозрілий паразит.

Павутинні бородавки - видозмінені кінцівки черевця, у яких утворюється павутинна рідина.

Паразитизм - форма симбіозу, коли організм ( паразит) використовує організм іншого ( хазяїна) як джерело живлення та середовище існування.

Паренхіма - сполучна тканина, що заповнює проміжки між клітинами.

Партеногенез - розвиток організму із незаплідненої яйцеклітини.

Підвид - сукупність подібних популяцій виду, особини яких відрізняються від інших підвидів цього самого виду.

Плацента - тимчасовий орган, що забезпечує зв’язок між організмом матері та зародком.

Подразливість - здатність реагувати на зміни навколишнього середовища.

Порода - штучно створена людиною група особин одного виду, які мають певні ознаки.

Проміжний хазяїн - організм, в якому живе і проходить певний період розвитку личинка паразитичного черва.

Прохідні риби - риби, які мігрують на нерест із морів до річок або із річок до морів.

Псевдоподії - непостійні вирости цитоплазми.

Регенерація - здатність організму відновлювати втрачені чи пошкоджені органи і тканини.

Рефлекс - відповідь організму на подразнення за участю нервової системи.

Рецептори - чутливі закінчення нервових клітин.

Риф - сукупність коралових підвищень.

Сегменти - подібні за будовою частини тіла, розміщені послідовно.

Сенсили - спеціальні волоски на тілі тварин, до яких підходять нервові закінчення.

Симбіоз - форми співжиття організмів різних видів.

Система органів - сукупність органів, об’єднаних виконанням певних функцій.

Статевий диморфізм - відмінності у будові самця і самки.

Сумка у сумчастих - шкірна згортка на череві самок, у яку відкриваються протоки молочних залоз.

Теплокровні тварини - тварини класу птахи і класу ссавці, температура тіла постійна. Не залежить від зовнішнього середовища.

Тканина - сукупність клітин і міжклітинної речовини, спільних за будовою та походженням.

Угруповання - види тварин, які населяють ділянки місцевості з більш менш однорідними умовами життя.

Умовні рефлекси - набута поведінка організму.

Фагоцитоз - захоплення твердих часток.

Фіна - міхурчаста стадія розвитку стьожкових червів.

Фауна - сукупність видів тварин певної місцевості.

Фасеточні очі - кожне око складається з великої кількості простих вічок.

Хеліцери - ротові кінцівки для захоплення і ураження здобичі.

Циста - форма існування найпростіших, пристосування до несприятливих умов.

Сутність життя

Активний центр ферменту - певна ділянка, яка зумовлює її каталітичну активність.

Апарат Гольджі - одномембранний органоїд, який складається з системи взаємопов’язаних плоских цистерн, трубочок і пухирців.

АТФ - адинозинтрифосфорна кислота - універсальне джерело енергії у клітині.

Біохімія - наука, що вивчає хімічний склад живих організмів.

Біополімери - високомолекулярні органічні речовини, молекули яких складаються з ланок, які повторюються.

Біологічне окислення - сукупність реакцій окислення, що відбувається у живій клітині.

Білки - високомолекулярні неперіодичні біополімери, мономерами яких є амінокислоти.

Включення - непостійні структури клітини.

Вторинна перетяжка - це зона організатора ядерця.

Генетичний код - це певна послідовність нуклеотидів у молекулі ДНК, що визначає послідовність амінокислот у поліпептидному ланцюзі у процесі біосинтезу.

Гіалоплазма - це колоїдний розчин та матрикс цитоплазми.

Гідрофільність - здатність речовин розчинятись у воді.

Гідрофобність - нерозчинність сполук у воді.

Гомологічні - це парні хромосоми, які мають однакову будову і однаковий набір хромосом.

Денатурація - це процес порушення природної структури білкової молекули, при збереженні первинної структури.

Деплазмоліз - процес відновлення внутрішньоклітинного тиску.

Деструкція - процес не оберненого порушення первинної структури білкової молекули.

Ендоплазматична сітка - одномембранний органоїд клітини, який має розгалужену систему трубочок і каналів.

Еукаріоти - організми, у яких є ядро.

Інтерфаза - період між двома послідовними поділами клітини.

Ліпіди - гідрофобні органічні сполуки, складні ефіри багатоатомних спиртів і жирних кислот. Не біополімери.

Каріосистематика - це систематика всіх живих організмів з урахуванням їх каріотипів.

Клітина - структурно-функціональна одиниця будови живих організмів.

Клітинний цикл - період життя клітини від одного поділу до другого.

Кодон - (триплет) - послідовність трьох нуклеотидів, визначає одну амінокислоту.

Компліментарність - певна відповідність між азотистими основами.

Кон 'югація - це статевий процес, при якому відбувається обмін спадковою інформацією у прокаріотів і частково у еукаріотів.

Кросинговер - обмін ділянками гомологічних хромосом.

Мейоз - це спосіб поділу еукаріотичних клітин, унаслідок якого хромосомний набір зменшується удвічі.

Мітоз - це спосіб поділу еукаріотичних клітин, при якому з однієї материнської клітини утворюється дві дочірні.

Мономер - структурна ланка біополімера.

Моносахариди - мономери полісахаридів.

Нуклеїнові кислоти - високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.

Нуклеоїд - кільцева молекула ДНК, яка не пов’язана з білковими речовинами і оточена шаром цитоплазми і притаманна клітинам прокаріотів.

Нуклеотиди - мономери нуклеїнових кислот.

Органели - постійні структури клітини.

Піноцитоз - надходження і поглинання рідин клітинними мембранами.

Плазмоліз - це явище відділення пристінкового шару цитоплазми від клітинної стінки та зменшення тургору.

Прокаріоти - це одноклітинні, колоніальні організми, клітини яких не мають ядра і систем внутрішньоклітинних мембран.

Псевдоподії - непостійні вирости у цитоплазмі клітин деяких одноклітинних і багатоклітинних.

Ренатурація - це процес відновлення природної структури білка.

Реплікація - біосинтез ДНК, самоподвоєння молекули ДНК по принципу відповідності (компліментарності).

Транскрипція - синтез молекули і РНК на основі одного ланцюга ДНК за принципом компліментарності.

Трансляція - процес переписування інформації з і РНК на поліпептидний ланцюг, реакція матричного синтезу.

Фагоцитоз - процес захоплення твердих частинок мембранами клітин.

Ферменти - це речовини, які мають білкову природу, які здатні прискорювати біохімічні реакції.

Фотосинтез - тип автотрофного живлення, процес утворення органічних речовин з неорганічних за рахунок енергії світла.

Хемосинтез - тип автотрофного живлення певних груп бактерій, при якому з неорганічних речовин синтезуються органічні речовини за рахунок енергії окислення неорганічних речовин.

Хроматин - це ниткоподібна молекула ДНК, надмолекулярний комплекс нуклеїнових кислот та ядерних білків, при спіралізації яких утворюються хромосоми.

Хромосоми - структури ядра, які складаються з лінійно розташованих генів.

Цитоз - це транспорт різних речовин через мембрани клітин.

Цитологія - наука, яка вивчає будову та функції клітин.

Цитоплазма - це внутрішнє середовище клітини, за винятком ядра.

471