Туризм як соціокультурний феномен у світлі конфліктологічного аналізу

Сфера туризму належить до тих небагатьох видів людської практики, у якій численні контакти між різними людьми, група­ми, організаціями, відносно невідомими одна одній, пронизують

150 Цюрупа М.В.

Туризм — це тимчасовий виїзд людини з місця постійного про­живання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без заняття у цей період оплачуваною діяльністю (за визна­ченням вітчизняних фахівців).¹ Московські вчені формулюють поняття туризму з акцентом на «здійснювані у вільний час поїздки (походи), не пов’язані з роботою та зміною постійного місцепро- живання».^{[113] [114]}

У зв’язку з тим, що на сьогодні налічується біля 30 видів ту­ризму, кожен з яких несе на собі відбиток як загальних, так і спе­цифічних рис, ми звернемося до феномена туризму як такого та розглянемо його через призму конфліктологічного підходу.

Першою рисою туризму при такому підході є принципова опозиція «свій світ» — «інший світ». Ознайомлення з іншим світом, спроба «доторкнутися» до нього, побачити на власні очі природу, соціальні надбання, культуру і побут народів має своє, «авторсь­ке» уявлення, є спонукальним мотивом туристичної подорожі. Свій світ постає близьким, відомим, зрозумілим та тим, «нормаль­ним», що відповідає внутрішньому єству людини, туриста, в той час як інший світ — це «Terra incognita», достеменно невідома і невідкрита повною мірою земля.

Авторитетний знавець у галузі культурних відмінностей Р.Д. Льюіс вказує, що небагато знайдеться країн як у Європі, так і в усьому світі, де б люди в душі не вважали себе розумнішими, кращими чи, принаймні, нормальнішими за інших.^[115] Відповідно,

якщо кожна культура вважає себе нормальною, то інші культури — ненормальні. При пізнанні іншого світу його організація, по­рядок, звичаї та стиль поведінки здаються незрозумілими чи див­ними. Іспанці «виходять з себе» при отриманні повідомлення щодо обмежень на вільне пересування людей за кордоном, вод­ночас запізнитися на зустріч з іноземцем на 30 хвилин у них вва­жається нормальним, адже запізнення на зустріч є майже націо­нальною традицією. Німці обурені при запізненні на 3 хвилини, а перенесення зустрічі на півгодини викликає справжній шок.

Поняття «світ» у цьому контексті постає сукупністю природ­ного середовища, соціального та конкретно-людського способів буття. Конфліктність у зіткненні «свого» та «іншого» світу опису­валася ще у давньогрецькій міфології, зокрема у «Одісеї». Звичай­но, ми не можемо перебільшувати цю конфліктність і не випад­ково «інший світ» в уявленнях туриста не означає «чужий», як у деяких морально-релігійних концепціях, але при здійсненні міжнародної туристичної подорожі розбіжність між «своїм» та «іншим» стає об’єктивним підгрунтям можливих конфліктів. На­ведемо дуже простий приклад. Так, у Італії передбачено достат­ньо суворе покарання за паління в присутності жінок і дітей віком до 12 років — штрафом до 500 евро, що для міжнародного туриста з країн СНД здається неймовірним проявом відмінностей «іншо­го світу». Конфліктним у своїй основі є і відчуття зверхності сво­го народу над іншими. Махатма Ганді писав, що народи стражда­ють і від «гордині переваг одних людей над іншими».

Друга риса сучасного туризму полягає у його внутрішній екс­пансії — намаганні розширити поле засвоєння і в ширину, і в гли­бину. На землі небагато залишилося місць, не досліджених тури­стами, і ці межі визначаються двома різновидами факторів — при­родними та соціальними, вірніше державними.

152 Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів декілька хвилин перетворюється на космічну. Проблема «альтер­нативного туризму» тільки починає досліджуватися, але очевид­ним є те, що конфлікти тут неминучі, особливо у відносинах між фірмами-організаторами та національними державами з питань визначення і страхування ризику, впливу на навколишнє середо­вище.

Смисл соціального стримуючого фактора полягає у тому, що кожна з держав має небажані для огляду іноземцями регіони з точки зору збереження державної таємниці (об’єкти військового призначення) чи з погляду збереження позитивного іміджу дер­жави (місця, де зубожілість населення чи злочинність кидається в очі). Намагання туристів пізнати, відвідати все, що тільки мож­ливо у фізичному відношенні вступає в суперечність з соціально- державними обмеженнями. Інший приклад. Преса повідомляла про непоодинокі випадки відвідування інших країн туристами — «екстремалами» з метою здійснення стрибків з багатоповерхових дахів, в ущелини, з мостів, що також може стати причиною кон­фліктної взаємодії з місцевою владою та звичаями етносів.

Третя риса туризму у контексті конфліктології складається з суперечності між активізмом, який внутрішньо закладений у фе­номен туризму, з його зовнішньою організацією. Організація тури­стичної подорожі є визначений у часі розклад усіх її складових, впорядкованість маршрутів, певність побутових елементів життя у цей період. Така визначеність, лінійність вимог до вчинків ту­риста, численні обмеження спонтанних дій вступають у супе­речність з його самодіяльністю на ґрунті активності.

Четвертою рисою, на наш погляд, є багатопланова взаємодія

між людьми при організації та здійсненні туристичної подорожі. Як відомо, професійні, сімейні, політичні, релігійні, об’єднання людей за інтересами створюються на основі певної єдності три­валих інтересів та мотивів. Туристичні групи — це тимчасові об’єд­нання людей з різними віковими, національними, культурними характеристиками, внутрішньо вони малоорганізовані. На основі інтегративної сукупності несхожості характерів, відмінностей у цінностях, внутрішнього життя можливі міжособисті конфлікти цінностей, орієнтацій, соціальних ролей.

П’ята риса. Туризм у сучасному світі є одним з важливих еко­номічних факторів. Це сфера бізнесу, в якій відтепер зайнятий ко­жен п’ятнадцятий працюючий у світі. Саме тому він потенційно є джерелом економічних конфліктів, особливо між заявленим, очікуваним рівнем якості туристичних послуг та реальним нада­ним рівнем. Світовий досвід показує, що найбільш конфлікто- генним чинником є відмінність між заявленим рівнем транспорт­них і готельних послуг та фактичним рівнем обслуговування. Цей тип конфлікту часто реалізується там, де місце організатора по­дорожі представлене функціонерами з обмеженими повноважен­нями, а протилежну сторону представлено групою незадоволе- них туристів. Слід ураховувати і такий момент: велика кількість туристичних фірм на Україні є нелегальними або напівлегальни­ми в наданні певних послуг. Тому розв’язати конфлікти еконо­мічно-правового типу на цивілізованих засадах буде вкрай склад­но. Саме цей випадок повністю ілюструє ідея Дж. Г. Скота: «Конфліктів тут більше, ніж дискусій та переговорів. Вони явля­ють собою ескалацію протистояння у сфері принципово обумов­лених зіткнень, які порушують особистісний та міжособистісний спокій».^[118]

Звичайно, що перераховані вище аспекти туризму у світлі конфліктологічного підходу далеко не вичерпують змісту цього соціокультурного феномена, особливо в комунікативному, есте­тичному, гуманістичному плані, але вони дозволяють передбачи­ти появу певних типів конфліктів.

9.