1.3. Міжособові конфлікти в сучасному суспільстві
У повсякденному житті люди найчастіше мають справу з міжособовими конфліктами. Міжособові конфлікти – це специфічна взаємодія між двома особами в процесі їх спілкування та спільної діяльності, котра пов’язана з їх прагненням реалізувати свої суперечливі позиції чи інтереси.
Аналізуючи міжособові конфлікти, варто звернути увагу на два його аспекти – змістовний та психологічний.Змістовний аспект міжособового конфлікту – у його основі майже завжди знаходиться певний предмет спору, питання, справа, що викликає розбіжності. Навіть у випадку чисто емоційних конфліктів привід для їх розв’язання має предметну сторону (викликає роздратування все, але кожного разу різне: сьогодні –одяг, завтра – слова, післязавтра – дії).
Психологічна сторона міжособового конфлікту пов’язана з особистісними рисами його учасників, з їх особистісними або рольовими відносинами, з їхніми емоційними реакціями на причини конфлікту, на його хід та один на одного. Фахівці вважають, що ця сторона й є специфічною рисою міжособових конфліктів на відміну від соціальних політичних та ін., оскільки тут люди зустрічаються один з одним безпосередньо, обличчя в обличчя.
Міжособові конфлікти мають багато спільного з іншими конфліктами. По-перше, міжособові конфлікти часто випли-вають з внутрішньоособистісних: суперечливі особистісні тенденції всередині людини часто призводять до зіткнення з іншими людьми. На думку дослідників, дуже часто людина, не знаходячи відповіді на хвилюючі проблеми, починає думати, що в цьому винні інші люди, котрі загнали її у скрутне становище. Як наслідок, особа починає себе поводити неадекватно, висувати несправедливі претензії, вимоги. Оточуючі не завжди розуміють причини такої поведінки, тому, якщо вона порушує їх інтереси, вони включаються у конфлікт: внутрішньо-особистісний конфлікт переростає в міжособовий.
По-друге, міжособові конфлікти можуть викликатися внутрішьогруповими, міжгруповими та міжінституційними конфліктами.
У разі виникнення групових конфліктів члени кожної з конфліктуючих сторін починають сприймати членів іншої групи як своїх противників. Протистояння за принципом “Ми – Вони” переноситься з відносин між групами на особисті відносини.
 |
По-третє, самі міжособові конфлікти, розгортаючись, зачіпаючи інтереси інших людей і набуваючи прихильників і противників, можуть переростати в групові конфлікти. Міжособові конфлікти навколо питань, рішення яких впливає на сторонніх осіб чи цілих організацій, то вони також починають включатися в даний конфлікт. У цьому випадку знову міжособові конфлікти переростають у групові. Зазначені типи конфліктів випливають один з одного, обумовлюються один одним, утворюючи своєрідну кільцеву структуру (рис. 22).
Рис. 22. Взаємообумовленість різних видів конфліктів.
Причини міжособових конфліктів
У всякому міжособовому конфлікті існує, як мінімум, два учасники й конкретна ситуація їх взаємодії, у якій відбувається початковий інцидент і розвиваються його наслідки.
Для виявлення причин міжособових конфліктів потрібний усесторонній і глибокий аналіз як дій, позицій і психологічних особливостей його учасників, так і обставин, які виникли в ситуації їх взаємодії (рис. 23).
Конкретні причини міжособових конфліктів надзвичайно різноманітні. Фахівці вважають, що міжособові конфлікти викликаються найчастіше порушенням чи загрозою порушення базових потреб людини: потребою в їжі, сексі, прихильності, безпеці, самоповазі, справедливості, доброті та ін. Значну роль у виникненні цих конфліктів грають й ірраціональні причини, зокрема, приховані або неусвідомлені мотиви отримати певний соціальний або психологічний виграш.
 |
Рис. 23. Виникнення міжособових конфліктів
На думку Н.Гришиної, усі причини міжособових конфліктів можна звести до трьох основних груп: зміст спільної діяльності, особливості міжособових відносин та особистісні якості учасників конфлікту.
А.Липницький пропонує виділити кілька причин міжособових конфліктів: обмеженість ресурсів – їх якісна та кількісна сторона; різні аспекти взаємозалежності (повноваження, влада, завдання та інші ресурси); розбіжності у цілях; різниця в манері поведінки та життєвому досвіді; незадовільні комунікації; особистісні якості учасників кон-флікту.Для практичної роботи з конфліктами доцільно аналізувати не лише причини міжособових конфліктів, але й типологічні особливості конкретних конфліктів. Конфліктологи застосо-вують такі критерії класифікації: за сферами існування, за ефектом і функціональними наслідками, за критеріями реальності або істинності.
За сферами існування міжособові конфлікти поділяються на ділові, сімейні, майнові, побутові тощо. За ефектом і функціональними наслідками міжособові конфлікти поділяються на конструктивні (функціональні) та деструктивні (дисфункціональні).
Конструктивні (функціональні) міжособові конфлікти сприяють з’ясуванню відносин сторін конфлікту і допомагають знайти способи поліпшення як поведінки, так і особистих якостей учасників конфлікту. Вони сприяють також створенню спільностей людей, розширенню співробітництва в різних сферах, відбувається прояснення власних інтересів та інтересів партнерів.
Деструктивні (дисфункціональні) міжособові конфлікти відбуваються, коли один з опонентів застосовує методи боротьби, що засуджуються іншими, коли прагне психологічно подавити партнера та принизити його в очах оточуючих. Такі конфлікти часто виникають в організаціях і установах, де навіть застосовується спеціальний термін – „моббінг”, що буквально означає переслідування, утиск, зачіпки, грубість. За деякими дослідженнями, тільки під час прийому на роботу 3-4% тих, хто влаштовується, піддаються моббінгу, а кількість жертв моббінга під час роботи в десятки разів більше.
До наслідків деструктивних міжособових конфліктів можна віднести поляризацію оціночних суджень, прагнення до розходження в головних позиціях, прагнення примусити партнера прийняти невигідне йому рішення, загострення конфлікту, бажання йти від головної проблеми, болісні форми розв’язання конфліктної ситуації.