Криза традиційної інженерії

Могутність інженерії підготовляє її кризу, яка проявляється в погли­нанні її нетрадиційним проектуванням, технологією, в усвідомленні негати­вних наслідків інженерної діяльності, в кризі традиційної науково- інженерної картини світу.

Класичне інженерне проектування базується на знаннях природознав­чих і технічних наук. Проектний підхід у сучасній інженерії („все, що заду­мано в проекті, можливо реалізувати”) привів до різкого розширення сфери проектування процесів, які не підлягають розрахунку, не описуються при­родознавчими й технічними науками: забруднення повітряного середовища, теплові викиди, руйнування озонового шару, впливи ЕВМ на свідомість, поведінку людини тощо).

Якщо раніше, коли технологія розумілась у вузькому змісті як ефек­тивна виробнича діяльність, інженерна діяльність зводилася до усвідомлен­ня і виявлення операційних, соціокультурних її аспектів. Нині технологію розуміють у широкому аспекті й інженерія все більше стає стихійною, не- контрольованою, часто деструктивною силою.

Сьогодні не розглядають усі головні складові традиційної інженерії, саму ідею інженерії, шукають нові, альтернативні підходи. Технічна думка йде в напрямі утворення безвикидних виробництв, виробництв із замкнути­ми циклами, розвитку біотехнологій і т. п. Розробляється система колектив­ної відповідальності й обмежень людської діяльності.

Традиційна інженерна ідея вичерпала себе. Потрібно змінити саме ро­зуміння техніки. Перш за все необхідно подолати натуралістичні уявлення про неї. Повинно прийти розуміння техніки, з одного боку, як прояву склад­них інтелектуальних та соціокультурних процесів (пізнання і дослідження, інженерна і проектна діяльність, розвиток технологій і т. ін.), з другого - як особистого середовища існування людини. Нова інженерія й техніка перед­бачає іншу науково-інженерну картину світу, яка не може будуватись на ідеї безмежного використання сил, енергії і матеріалів природи. Нова інженерія й техніка повинні вміло та ефективно працювати з різними природами зов­нішньої реальності, розуміти особливості культури, історії і майбутні перс­пективи. Оскільки неможливо відмовитись від техніки і технічного розвит­ку, то необхідно усвідомити природу сучасної технічної реальності й нас­лідки її розвитку.

15.3.