Дискурси та концепції техніки і технології
а) Технократичий дискурс
Аналіз концепцій техніки показує, що можна говорити про три головних дискурси техніки - технократичний, природознавчий і соціокультур- ний.
Вихідною посилкою технократичного дискурсу є переконання в тому, що сучасний світ - це світ технічний (техногенний), а техніка являє собою систему засобів, яка зумовлює головні цивілізаційні проблеми та задачі, не виключаючи і ті, котрі породжені самою технікою.
„Найбільш модною і поширеною тезою сьогодні, - справедливо відмічає В. Рачков у книзі „Техника и ее роль в судьбах человечества”, - є: „Відтепер усе залежить від техніки, оскільки, безумовно, ми знаходимося в суспільстві, яке утворене повністю технікою і для техніки”. Будь-яке досягнення в галузі науки і техніки повинно розв’язувати визначену кількість проблем. Або, точніше, перед загрозою небезпеки люди обов’язково знаходять адекватне технічне розв’язання. Це виходить із того, що це - сам рух техніки; це відповідає глибокому переконанню.., що все може бути зведено до технічних проблем. Англійський футуролог Д. Гейбор сформулював закон техногенної цивілізації: „Що може бути зроблено, обов’язково буде зроблено, крім того шкода, яку породжує техніка, може бути компенсована знову технікою”.У межах технократичного дискурсу „технічно” тлумачаться всі головні сфери людської діяльності: наука, інженерія, проектування, виробництво, освіта, влада. Наука розуміється як безпосередня виробнича сила, яка дозволяє оволодіти природою. Інженерія і проектування призначені для утворення інженерних та технічних проектів. Освіта - це інститут, покликаний готовити спеціалістів, які потім будуть працювати на виробництві. Виробництво - це техніка і технічні системи. Вона повинна підтримувати розвиток техніки. З розвитком техніки пов’язують подолання всіх проблем і труднощів, досягнення загального процвітання й щастя.
Технічно орієнтована свідомість блокує всі думки, які загрожують існуванню технічної реальності, намагається прикрити дійсний стан речей.На думку В. Рачкова, технократичний дискурс підтримує і прискорює процес, який веде нашу цивілізацію прямо до катастрофи. Розвиток сучасної техніки породжує лавиноподібні неконтрольовані негативні наслідки, занурює людину у світ ілюзій і абсурду, робить цивілізацію крихкою та незахи- щеною. Поширення технократичного мислення є тиранією й тероризмом одночасно або насильством, яке ефективно доповнює зачарованість людини індустріального суспільства і яке ставить його в абсолютну залежність від науково-технічного прогресу.
б) Природознавчий дискурс
Представники точних наук розглядають техніку як природне явище, що підкоряється природним законам. Відкриття таких законів дало б можливість прогнозування, а в перспективі й управління технічним розвитком. Б. Кудрін стверджує, що „технічна реальність не тільки стала загальною, але її сутність являє собою природний процес”. Техніка розглядається як природне утворення, подібне біологічним ценозам, і підлягає подібним законам. Техноеволюція є творчим процесом, який здійснюється шляхом проб і помилок, інновацій, спеціалізації. Б. Кудрін розглядає техніку як частину технічної реальності, а технологію - як процесуальну сторону техніки. „Таким чином, - підкреслює Б. Кудрін, - техніка утворює каркас, структуру техно- ценозів, а технологія забезпечує процеси функціонування й окремих машин, агрегатів і техноценозу в цілому. Технологія - матеріалізована душа техніки. Основа її - одиничний документований технологічний процес, акт руху”. Він уключає природу в якості матеріалів технологічного виробництва, інформацію, технічні вироби і відходи до складу технічної реальності. А людина розглядається як необхідна суб’єктивна умова становлення технічної реальності. Технічна реальність породила людину, яка стала мутаційно особливою, здатною усвідомити можливості знарядь праці, які вона виготовляє як тварина, примушувати їх працювати на себе. В деяких своїх роботах Б. Кудрін указує на неминучість розвитку подій у сучасній техногенній цивілізації, який зробить людину щасливою. В інших роботах він прогнозує крах нашої цивілізації.
в) Соціокультурний дискурс
Соціокультурне розуміння техніки зводить її до різних нетехнічних онтологій: діяльності, форм раціональності, цінностей. Техніка розглядається як засіб досягнення цілей або як особливий вид людської діяльності. В подібних визначеннях техніка як специфічна реальність мовби зникає. Вона підміняється різними формами знання, цінностей, діяльності і т. п. На думку представників цього підходу, техніка не є щось самостійне, а виступає як аспект або інобуття інших реальностей. Тому на розвиток техніки практично немає можливості впливати.
15.2.