14. Поняття та види об'єктів та ставок оподаткування, як елементів механізму оподаткування.

Як правова категорія об’єкт оподаткування являє собою родове визначення об’єкта (доходи чи їхня частина; майно; вартість тощо), з яким пов’язане виникнення обов’язку платника податків сплатити податок.

Об’єктом оподаткування може бути вартість товарів (робіт, послуг), доход чи його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), використання природних ресурсів.

Серед об’єктів оподаткування громадян можна виділити:

1) доход (сукупний доход по прибутковому податку);

2) майно (у тому числі земля, нерухомість, предмети розкоші);

3) споживання (наприклад, акцизи на окремі види товарів);

4) ввіз і вивіз товарів за кордон (митні збори).

Ставка податку (норма податкового обкладання) являє собою законодавчо визначений розмір податкового платежу, що встановлюється на одиницю оподаткування.

1. Залежно від рівня податкового тиску (тягаря) на платника податків:

а) єдина ставка — ставка податку, однакова для всіх категорій платників податків конкретного податку, що забезпечує їхнє рівне положення, однаковий рівень податкового тиску.

Фактично в цих умовах йдеться про використання єдиної ставки податку;

б) диференційована ставка — ставка податку, що створює різні умови оподаткування (більш1менш сприятливі для окремих категорій платників податків) і відповідно поділяється на:

— базову (основну) ставку, що застосовується до більшості платників, що не бере до уваги їх особливостей і характер здійснюваної ними діяльності, або інші критерії;

— знижену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або

здійснюють певну діяльність, у якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов’язок зі сплати податку встановлюється в розмірі, нижчому за базову ставку;

— підвищену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або

здійснюють певну діяльність, в якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов’язок зі сплати податку встановлюється в розмірі, вищому за базову ставку.

2. Залежно від методу встановлення:

а) абсолютна (тверда, фіксована або специфічна) ставка — ставка податку, що встановлюється в чітко визначеній, конкретній величині, вираженій в абсолютній сумі.

б) відносна ставка — ставка податку, що встановлюється у

визначеній пропорції до одиниці оподаткування. Відносні ставки бувають:

— процентні (адвалорні), або квоти — встановлюються у відсотках;

— кратні — встановлюються у величині, кратній певному показнику;

— грошові — встановлюються в конкретній грошовій сумі до частини предмета оподаткування;

в) змішана (комбінована) ставка — ставка податку, що поєднує в собі риси наведених вище видів податкових ставок,

диференційованих залежно від методів установлення.

3. Залежно від формування інтересу в платника:

а) стимулююча (позитивна) ставка — ставка податку, що слугує підвищенню ефективності господарської діяльності,

створює в платника позитивні стимули, інтерес до розширення і розвитку виробництва;

б) негативна ставка — ставка податку, що спричиняє негативні наслідки і припускає втрату інтересу платника до продовження господарської діяльності в таких умовах;

в) обмежуюча (стабілізуюча) ставка — ставка податку, що впливає на платника, стимулюючи його діяльність у незмінних межах, масштабах, крім якого1небудь розвитку, придушуючи розширення виробництва.

4. Залежно від економічних наслідків оподаткування:

а) фактична ставка — ставка податку, зумовлена співвідношенням розміру податку, що сплачується, і величиною податкової бази;

б) економічна ставка — ставка податку, зумовлена співвідношенням розміру податку, що сплачується, і всього отриманого доходу.