2. Сутність Державної програми заохочення іноземних інвестицій в Україні

Як зазначалося, Верховна Рада України 17 грудня 1993 р. прийняла Закон «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні». Ця Програма складається із семи розділів.

У розділі першому «Мета і завдання Програми» зазначено, що її метою є заохочення вкладення іноземного капіталу в пріоритетні галузі економіки України за рахунок надання податкових пільг та страхових гарантій щодо найефективніших інвестиційних проектів, удосконалення системи правового регулювання іноземного інвестування, розвитку інфраструктури міжнародного бізнесу та інших передумов іноземного інвестування.

Завдання Програми — забезпечити за рахунок залучення іноземних інвестицій додаткові джерела фінансування, прогресивні структурні перетворення в економіці України, розвиток потужного експортного потенціалу, підвищення технічного та якісного рівня виробництва, зменшення потреб підприємств України в енергоносіях і сировині, ліквідацію існуючих диспропорцій і дефіцитів на ринку України.

Другий розділ «Пріоритетні сфери для іноземного інвестування» визначає 11 таких сфер: агропромисловий комплекс, легка промисловість, лісопромисловий комплекс, машинобудування, медична промисловість, металургійний комплекс і виробництво матеріалів, паливно-енергетичний комплекс, транспортна інфраструктура, зв’язок, хімічна і нафтохімічна промисловість, соціальна інфраструктура.

У третьому розділі «Вимоги до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг» ідеться про те, що інвестиційні проекти із залученням іноземних інвесторів, стосовно яких останні претендують на одержання додаткових податкових, митних, кредитних пільг та страхових гарантій, мають належати до пріоритетних сфер, визначених у розділі другому Програми, і відповідати таким критеріям:

сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах, в які здійснюються іноземні інвестиції;

супроводжуватися впровадженням сучасних або перспективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних видів технологій;

орієнтуватися на найраціональніше використання сировинної бази України;

сприяти зниженню енергоспоживання на одиницю продукції, що виготовляється;

продукція підприємства з іноземними інвестиціями має бути конкурентоспроможною на міжнародних ринках.

Визнання інвестиційного проекту із залученням іноземних інвесторів таким, що відповідає вказаним вище вимогам, здійснюється Агентством міжнародного співробітництва та інвестицій на підставі висновку незалежної експертної комісії, яку створює це Агентство.

Розділ четвертий «Зміст пільг, які надаються щодо інвестиційних проектів у пріоритетних сферах» до таких пільг відносить: застосування норм прискореної амортизації машин і обладнання; пільги, за якими період звільнення від податку на прибуток (дохід), передбачений у ст.

У розділі п’ятому «Удосконалення правового регулювання іноземного інвестування» йдеться про те, що для створення надійних правових гарантій щодо іноземного інвестування необхідно: вирішити питання про надання підприємствам з іноземними інвестиціями, які мають статус юридичної особи України, права власності на земельну ділянку, на котрій розміщуються об’єкти інвестування; спростити процедуру участі іноземних інвесторів у процесі приватизації державного майна; розробити і прийняти порядок відшкодування іноземним інвесторам збитків, у тому числі втрачену вигоду і моральну шкоду, заподіяну в результаті неправомірних дій або неправомірної бездіяльності державних органів України та їх посадових осіб; внести зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» щодо спрощення реєстраційної процедури, пов’язаної з іноземними інвестиціями; підготувати та укласти з країнами — основними економічними партнерами України, а також країнами, які потенційно можуть бути джерелом залучення іноземних інвестицій, двосторонні угоди про заохочення і взаємний захист інвестицій та угоди про запобігання подвійному оподаткуванню; прийняти закони про охорону інтелектуальної власності згідно з чинними міжнародними договорами (конвенціями) у цій сфері з метою створення умов для інвестицій, пов’язаних з високими технологіями, в Україну.

У розділі шостому «Розвиток інфраструктури міжнародного бізнесу та інших передумов іноземного інвестування» зазначається, що з метою створення належних умов для залучення іноземних інвестицій необхідно суттєво вдосконалити техніку діяльності фондових бірж, комерційних банків і страхових компаній України, сформувати розгалужену мережу інвестиційних компаній і фондів трастових і холдингових компаній, аудиторських і консалтингових фірм із залученням до співробітництва і консультацій фахівців ООН, Світового банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, Організації економічного співробітництва і розвитку, Комісії Європейського Союзу та інших міжнародних організацій, а також провідних іноземних фірм.

Крім того, передбачалося створити в Агентстві міжнародного співробітництва та інвестицій Державний реєстр іноземних інвесторів та банк даних про об’єкти іноземного інвестування в Україні, а також заснувати Український банк реконструкції і розвитку, на який покласти функції пільгового кредитування, і Національну страхову компанію України зі страхування ризиків.

Розділ сьомий «Роль регіонів України в заохоченні іноземних інвестицій» визначає, що Рада Міністрів Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації можуть розробляти і схвалювати власні програми заохочення іноземних інвестицій, з урахуванням специфіки економіки певних регіонів. Зазначені регіональні програми реалізуються за рахунок пільг, що даються в межах відповідних місцевих податків і зборів, а також коштів бюджетів відповідних регіонів.

Такий короткий зміст розділів Державної програми заохочення іноземних інвестицій в Україні, який і визначає її сутність.

3. Особливості режиму іноземних інвестицій на території України

Прийнятий 20 травня 1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» закріпив не лише особливості режиму іноземних інвестицій на території України, а й вирішив низку інших питань, пов’язаних із здійсненням інвестиційної діяльності іноземними суб’єктами. Водночас у Декреті було уточнено ряд положень, викладених раніше у Законі України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р. Зазначений Декрет відіграв досить важливу роль у питанні правового регулювання режиму іноземного інвестування, на його заміну вже 19 березня 1996 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про режим іноземного інвестування», який не лише відтворив багато положень Декрету, а й закріпив чимало нових норм, що регулюють суспільні відносини у зазначеній сфері.

За Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р., до іноземних інвесторів належать суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

У Законі дається визначення іноземних інвестицій, за яким до них належать цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

валюти України — при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (до-ходи);

будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;

акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (процедур) країни інвестора або міжнародних торговельних звичаїв, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, у тому числі легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, «ноу-хау» тощо;

прав на здійснення господарської діяльності, у тому числі права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих згідно із законодавством або договорами, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (процедур) країни-інвестора або міжнародних торговельних зви-чаїв;

інших цінностей згідно із законодавством України.

Закон визначає, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

часткової участі у підприємствах, які створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, у тому числі будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності, прямим одержанням майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; придбання самостійно чи з участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; придбання інших майнових прав; господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції; в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

У статтях 7—12 Закону визначаються державні гарантії захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства, щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, у разі припинення інвестиційної діяльності, а ще гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних у результаті іноземних інвестицій.

Окремий ІІІ розділ Закону містить норми, що стосуються державної реєстрації та контролю за здійсненням іноземних інвестицій (статті 13—15).

Велике значення Закон приділяє підприємствам з іноземними інвестиціями (статті 16—21). На території України такі підприємства створюються і діють у формах, передбачених законодав- ством України. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодав- ством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання) звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи пропускають таке майно на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена позначка про це на примірнику векселя. А взагалі порядок видачі, обліку і погашення векселів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду такого підприємства, відчужується, у тому числі у зв’язку з припиненням його діяльності (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється за митною вартістю цього майна, перерахованою у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Щодо умов реалізації продукції, робіт, послуг, то підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції, у тому числі ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.

Закон урегульовує питання використання концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності (статті 22—24). Так, надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов’язаної з використанням об’єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються у концесію, відбувається на підставі відповідного законодавства України через укладення концесійного договору.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи, згідно із законодавством України. Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік і складати звітність про операції, пов’язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), а також відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами).

Іноземні інвестиції, як відомо, використовуються в спеціальних вільних економічних зонах. Специфіка їх регулювання визначається законодавством України про спеціальні вільні економічні зони. Слід звернути увагу, що правовий режим іноземних інвестицій, який установлюється у таких зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж передбачені Законом «Про режим іноземного інвестування».

Однією з особливостей режиму іноземних інвестицій є усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17 лютого 2000 р. на території України до суб’єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв нерезидентів (далі — підприємств), створених з участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів), установлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємства, створені за участі іноземних інвестицій, а також об’єкти (результати) спільної діяльності на території України за участі іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, визначеними законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.