висновки до розділу 1
1. Визначено, що сучасна модель світового господарства набула своєї зрілості у другій половині XX ст. і нині характеризується динамічністю, гнучкістю, трансформативністю в процесі циклічно-нерівномірного розвитку світової економіки.
Ключовою тенденцією сучасного світового господарства є нерівномірність економічного розвитку, що виявляється у волатильно- сті ділової активності порушеннях рівноважних станів економічних систем, посиленні диспропорцій економічного розвитку, зміни місця та статусу країн у міжнародних економічних відносинах, трансформації змісту їх конкурентних переваг та ін.2. На теперішній час країни з ринком, що формується, та країни, що розвиваються, мають відносну економічну стійкість. Можна вказати на вдосконалення основ економічної політики, формування достатнього простору для маневру бюджетної і монетарної політик без шкоди для економічної стійкості, що стало можливим за умов поліпшення державної політики управління. Тому державна політика має вирішальне значення для створення (організації) інституціональних умов випереджаючого економічного розвитку за наявності стохастичних елементів у моделях еконо-
мічного зростання, де негативні зміни можуть привести до позитивних результатів. Стійке зростання національного багатства засновується на людському факторі, людському капіталі та знаннях, на постійних змінах структури економіки і на системах економічної та політичної організації, що створюють умови для продуктивного використання активів.
3. Виділено такі форми випереджаючого економічного розвитку, як імпорт технологій та реінжиніринг, інклюзивність, технологічний прорив. Країни, які спочатку зробили ставку на імпорт технологій (Японія та Китай), а потім на розвиток власної науки, використовуючи імпорт технологій як допоміжний, обрали правильний шлях, який сприяв відновленню економічного зростання.
За умов швидкої зміни технологій, витіснення застарілих технологій новими поколіннями техніки на основі зміни технологічного способу виробництва країни вже не можуть отримувати стабільний дохід від тиражування імпортованих технологій. Отримати максимальний прибуток можуть лише ті країни, які привласнюють інноваційну ренту від власної науки. Тому акцент на розвиток національної науки, а не сподівання на іноземні науково- технічні розробки визначатимуть можливості та перспективи успішного економічного розвитку на перспективу.4. Доведено, що трансформація парадигми дослідження місця інституціональних форм економічного розвитку в архітектоніці важелів сучасного світового суспільства була пов’язана з еволюцією капіталістичної економічної системи. Важливу роль у цьому процесі відіграли чинники і тенденції економічного розвитку, які стали результатом технологічного детермінізму та удосконалення його перманентної сутності в напрямку людиноцентричної парадигми. Водночас парадигмальні зрушення в економічній теорії були пов’язані зі зміною місця людини у виробничому процесі, якісним перетворенням мотиваційної системи людської діяльності та її переключенням на позаекономічні цінності та постутилі- тарні потреби, а також із трансформацією змісту і характеру господарської діяльності загалом.
5. Установлено, що вартість, яка створюється знанням, за своїм характером вимагає високою мірою суб’єктивованого суспільства, у протилежному разі вона не зможе отримати заслуженого визнання. Тому в рамках нових інституціональних форм економічних систем, таких як, наприклад, інформаційна економіка, відбувається, на наш погляд, формування нової моделі споживай- ня— масово-суб’єктивованої або масово-індивідуалізованої, в якій знання стають доступними для всіх у вигляді інноваційних продуктів. Тобто відбулася трансформація смаків та етичних принципів людини в бік високотехнологічних товарів з високою часткою інтелектуальних витрат, що, з одночасним здешевленням цих товарів, зробило створену знаннями вартість відносно доступною для масового споживача, який має індивідуальні смаки та уподобання.
6. Обґрунтовано, що еволюція об’єктивних потреб світового суспільства викликає осмислену трансформацію людського буття, в його коеволюції із іншими системами природи і суспільною сферою, вимагає сьогодні від економічної теорії адекватних відповідей щодо моделі економіки проривного характеру для подолання розриву із розвиненими країнами, лімітування нееквівалентного обміну, всебічного розвитку людського потенціалу, забезпечення нової якості життя людини. Нова наукова парадигма про випереджаючий економічний розвиток зміщується у площину еволюційної теорії, яка ввібрала в себе досягнення теорії поведінки організацій, теорії економічних процесів, економічної історії, а також теорії довгих хвиль, що визначає момент переходу країни на новий технологічний спосіб виробництва.
7. Сформульовано основні принципи та визначено основні ознаки випереджаючого економічного розвитку як об’єктивного процесу, поза яким подальше існування людства та держав зокрема, розв’язання основних глобальних проблем стає неможливим. Принцип еволюційного розширення дозволяє вибудовувати економічну політику випереджаючого розвитку на основі процесу коеволюції людини і природи. Принцип «комбінаторного нарощування» на противагу лінійному принципу «креативного руйнування» пояснює протиріччя між співвідношенням «старого» і «нового» капіталу для розвитку інноваційної діяльності та переключення економічних агентів з традиційного та інноваційний тип поведінки. Інноваційність економіки, новаторство економічних агентів, їх незалежний ресурсний розвиток, з одночасним збереженням традиційних галузей як «запасу міцності» економічної системи, й перманентний розвиток людини, нагромадження інтелектуального капіталу, інтелектуалізація економічного розвитку, трансформація економічних мотивів на основі прагнення до саморозвитку та суспільного визнання стають ключовими ознаками випереджаючого економічного розвитку.