Види інвестицій у великій хвилі

Усі технологічні та структурні зміни в економіці відбуваються на основі інвестування капіталу. Будь-яка економічна структура базується на фізично матеріалізованому капіталі, нагромаджено­му за тривалий час.

1. Екстенсивні інвестиції, які використовуються для збіль­шення запасу капіталу, матеріалізованого в існуючій техніці.

2. Інтенсивні інвестиції І роду, які використовуються для впровадження нової техніки, що підвищує віддачу виробничих факторів на вже існуючих підприємствах.

3. Інтенсивні інвестиції II роду, які використовуються для створення нових товарів, галузей і секторів виробництва.

Теоретична модель інвестування у великій хвилі має такий ви­гляд.

Зниження норми прибутку змушує підприємців спочатку ро­бити інвестиції, що поліпшують існуючу технологію виробницт­ва і зберігають живу працю. Коли такі поліпшення перестають протидіяти зниженню норми прибутку, виникає необхідність у ' базисних інноваціях, що зовсім змінюють як сам процес вироб-, ництва, так і виготовлений продукт. Базисні інновації завжди ри­зиковані, тому що пов’язані з роботою на зовсім невідомий ри- • нок. Тому спочатку лише обмежена кількість підприємців іде на це, за що вони й одержують надприбутки. Згодом конкуренція з боку нової техніки ще більше знижує прибутки інших підприєм­ців, і ті змушені йти слідом за лідерами. Це веде до того, що нові технології та продукти починають повсюдно поширюватися.

Відомо, що інвестиції позитивно корелюють із нормою прибут-1 ку. Однак такий зв’язок існує лише для екстенсивних інвестицій, ¹ але не для капіталовкладень у принципово нову техніку вироб- ‘ ництва. Інвестиції такого роду визначаються різницею між інди­відуальною і загальною нормами прибутку. Коли загальна норма) прибутку низька, потреба у вкладеннях у таку техніку стає ви­щим пріоритетом.

Усі три групи інвестицій сприяють структурним змінам, але різним чином. Найбільш безпосередній результат, здавалося б, досягається інтенсивними інвестиціями Il роду, тому що вони ве­дуть до створення нових продуктів і галузей. Проте інтенсивні інвестиції І роду відіграють не меншу роль, прискорюючи зрос-’ гання ефективності факторів виробництва за допомогою впрова­дження факторозберігаючої (трудо- і капіталозберігаючої) техні­ки й технології, що дає поштовх зміні галузевої та організаційної структури виробництва. Екстенсивні інвестиції забезпечують кі- іькісне зростання нових галузей і виробництв після того, як останні вже створені, що веде до еволюційних змін.

Отже, інтенсивні інвестиції І роду змінюються значною мірою в протифазі з довгою хвилею і немовби передбачають її подаль­ший рух. Що стосується інтенсивних інвестицій Il роду, пов'язаних із вкладеннями у виробництво нових товарів і ство­ренням нових галузей, то вони, навпаки, досить щільно пов’язані із загальними падіннями й піднесеннями виробництва. Якщо ін- іенсивні інвестиції І роду негативно корелюють із загальною нор­мою прибутку, чого й слід було очікувати, якщо виходити з ви- кнаденої вище теорії питання, то інтенсивні інвестиції II роду по- шіивно з нею корельовані. Це пов'язано з тим, що масові вкла­дення в нові сфери й сектори виробництва, в освоєння нових ринків відбуваються лише разом із загальним поліпшенням гос­подарської кон’юнктури, тоді як вкладення інтенсивних інвести­цій І роду викликаються саме умовами кризи й загальних низьких прибутків.

Для періоду довгої депресії та кризи характерні вкладення в і рудо- і капіталозберігаючу техніку. Це пов’язано з тим, що їхнє юловне призначення — знизити витрати виробництва, зберегти ;ібо живу працю, або основний капітал, або матеріали й сировину, пбо якусь комбінацію всіх цих виробничих факторів. Щоб досяг- IH цієї мети, розширення попиту на продукцію не є обов’язковою умовою, а структурна криза, як відомо, — це період, коли ринко­вий попит перебуває у стагнації.

Візьмемо, наприклад, структурну кризу 70—80-х років XX ст. ( початку найважливішою проблемою була надмірна дорожнеча енергоносіїв. Було два способи розв’язання цієї проблеми: а) ви­користання альтернативних джерел енергії; б) винайдення нових енергозберігаючих технологій. Другий спосіб виявився переваж­ним, тому що не був пов’язаний з розробкою нових ринків для нових видів енергії, а спирався на більш дешеві способи вироб­ництва тих товарів, ринки яких уже існували.

Нова енергозберігаюча технологія не створювала потенціалу для великого розширення виробництва. Тому вона ідеально від­повідала потребам часу. У 20-х роках XX ст. усе відбулося інак­ше. Конвеєр, винайдений ще до першої світової війни, був широ­ко впроваджений у США після її закінчення як найважливіший засіб заощадження живої праці. Але трапилося це, коли структур­на криза 20—30-х років перебувала ще в початковій стадії та проявлялась переважно в прихованому вигляді.

Конвеєр створив колосальні можливості для масового вироб­ництва порівняно нового продукту — автомобіля (перша галузь, у якій конвеєр був застосований у широких масштабах). Нова ви­робнича можливість була створена, але здатність суспільства спожити новий продукт у масовому масштабі ще не з’явилася. Профспілки, колективні договори, соціальне страхування, що га­рантує додаткові трудові доходи, ще не існували чи були в зарод­ковому стані. У результаті нова техніка й новий продукт були приречені на колосальне надвиробництво, що значно збільшило глибину падіння в період структурної кризи.

3.3.6.