Сучаси і уявлення про внутрішній механізм довгих хвиль. Логіка поворотних точок

Хвилеподібний, циклічний рух характерний тим, що фактори, які визначають підйом, рано чи пізно вичерпуються і навіть пере­творюються на свою протилежність так само, як тривалий спад сам, зрештою, створює основу для підйому.

Отже, на гребені довгого піднесення, коли революційні техно­логічні й організаційні зміни вже проникнули всюди, їхній пода­льший рух набуває еволюційного характеру. У цьому разі віддача від них дедалі більше наближається до своєї нижньої межі. Одне покоління машин, продуктів, технологій змінює інше, одні моде­лі (усередині покоління) — інші. Згодом кожне наступне ПОКО- ління, кожна наступна модель починають приносити дедалі мен-' ші прирости продуктивності, а витрати на їхнє впровадження' якщо й не зростають, то не зменшуються. У цьому є й деякий; технологічний імператив, а саме: потенційні можливості будь-; якого принципово нового напрямку техніки не є безмежними.) Нова техніка не може дати більше того, що в ній закладено. І

Але закони технології, самі по собі дуже важливі, мають бути; перетворені в закони руху економіки. Те саме стосується й opra-< нізаційних форм: кожна форма гарна для свого часу і для певних, обставин. Що ж додаткового дають економічні закономірності? ’

ційних форм, поворот у динаміці інвестицій. Останній фактор ві­діграє важливу роль і має бути розглянутий окремо.

Поки певна економічна структура ще лише створюється, існує об’єктивна потреба в активній економічній діяльності, що продов­жується тривалий час, але має свої межі. Маємо на увазі, насам­перед,. інвестиційну діяльність, що безпосередньо створює висо­кий додатковий попит у будівництві, придбанні устаткування і всього комплексу капітальних товарів, а побічно — також і про­міжних продуктів (тобто сировини, матеріалів, напівфабрикатів), робочої сили, споживчих товарів.

Проте, коли економічна структура створена чи її формування пройшло свій пік, інвестиційна активність починає сповільнюва­тися, негативно впливаючи на сукупний суспільний попит. По­чинають входити у стагнацію ті галузі, що ще недавно швидко зростали і служили локомотивами піднесення. Серед них деякі галузі, що випускають компоненти кінцевого продукту, такі як машинобудування, будівництво, виробництво споживчих товарів тривалого користування. Разом з тим, обов’язково виявляються зачепленими й ті галузі, які випускають проміжні матеріали й енергію. Виникають значне недовантаження виробничих потуж­ностей, перенагромадження і надвиробництво виробничого капі­талу.

Тут необхідно бачити дві різні сили, спільна дія яких змушує економіку скорочуватися у вищій точці піднесення. Перша — це вплив технічного прогресу на норму прибутку. Коли поширення нової техніки змінюється малоефективними модифікаціями й по­ліпшеннями, капіталовіддача перестає зростати й починає змен­шуватися. Це спричиняє тривале зниження норми прибутку. Створюються умови для загального тривалого спаду в економіці. Але його настання прискорюється другою силою — появою зай­вих виробничих потужностей і перенагромадженням капіталу. З цієї додаткової причини не лише швидше знижуються загальна норма прибутку й капіталовіддача, але й погіршується загальна економічна кон’юнктура.

Коливання ступеня використання виробничих потужностей і коливання ефективності, викликані технічними зрушеннями, вза­ємно посилюють одні одних, тому що норма прибутку позитивно корелює з використанням капіталу. Оскільки обидва показники — капіталовіддача й використання капіталу — рухаються майже синхронно (перший ледь випереджає другий), вони взаємодопов­нюють і підтримують один одного.

Отже, структурні зрушення в економіці не лише відбуваються під впливом зрушень у техніці й технології, але й самі по собі і іужать важливим фактором, що впливає на зміни в техніці. З ншіикнєнням надлишку потужностей і стагнацією базових галу- їси потреба в докорінній модернізації, великих технологічних і організаційних змінах рано чи пізно стає необхідною.

Однак структурна криза — це не лише час відмирання старих ісхнологій і галузей, але й час зародження нових, що розвива­ються дуже швидко, незважаючи на загальне переважання не- оіриятливої кон’юнктури (див. табл. 5). Наприклад, наприкінці 70—80-х років темпи приросту виробництва комп'ютерної техні­ки, мікропроцесорів, інших електронних компонентів і надчистої кераміки становили щороку 20 % і більше. Настільки нерівномір­ний розвиток економіки служить однією з причин того, чому структурна криза не може бути перманентною. Спочатку, коли частка нових галузей у загальному обсязі виробництва ще неве­лика, визначальний вплив на темпи зростання всієї економіки справляють старі галузі, що перебувають у стані стагнації. Але, коли частка нових виробництв у сукупному продукті досить зрос- іс, це починає позначатися на загальних темпах зростання еконо­міки і сприяє загальному поліпшенню господарської кон’юнктури.

Однак описаний механізм є лише додатковим фактором під час формування піднесення. Головним важелем, що надає руху всій економічній структурі, є динаміка норми прибутку від інвес­тицій, як поточних, так і прогнозованих.

Найважливішим критерієм служать порівнювана прибутко­вість різних варіантів вкладень капіталу й порівнюваний ризик, пов'язаний з ними. Загальна середня, тобто переважаюча фактич­на норма прибутку є немовби еталоном для оцінки потенційного прибутку й ризику, пов’язаних із новими вкладеннями. Чим вища переважаюча норма прибутку, тим більший потік вкладень в іс­нуючу техніку, що вже довела свою рентабельність, а також у порівняно невеликі її модифікації та поліпшення. Ця обставина сама по собі сприяє вповільненню, а потім і припиненню зрос­тання середньої норми прибутку.

Здійснюється постійне зіставлення загальної норми прибутку, що відбиває середню суспільну оцінку рентабельності в економі­ці, з очікуваною індивідуальною нормою прибутку для певної фірми, що відбиває приватну оцінку потенційного прибутку від інновацій.

Звичайно, високий середній прибуток, якщо він супроводжу­ється сприятливими умовами на грошовому ринку, сприяє фінан­суванню фундаментальних досліджень, у ході яких відкривають­ся принципово нові напрямки техніки. Однак лаг, що існує між' часом самого винаходу й часом його реалізації, призводить до того, що реальні економічні передумови для прибуткового впро- і вадження відсуваються на пізніший період, тобто на фазу кризи і і стагнації.

Важливий не лише рівень переважаючої норми прибутку, але й напрямок її руху. Коли норма прибутку зростає, якоюсь мірою сприятливі й перспективи більш ризикованих інвестицій. Але тільки-но вона починає стагнувати, а тим більше знижуватися, економіка сигналізує про необхідність дотримувати обережності. Це неминуче відбувається на гребені великого підйому, особливо після того, як сповільнюється інвестиційна активність. Тому тех­нічні революції приречені на перехід від періоду якісних, рево­люційних змін до еволюційних, тільки-но пройдено пік рентабе­льності. 1

Крім того, на гребені великої хвилі набирає сили ще один фак­тор, що сприяє появі в норми прибутку тенденції до зниження,! Він пов’язаний з тим, що в міру того, як економіка підходить ДО рівня повної зайнятості, а у виробництво втягується менш кваліч фікована й менш якісна робоча сила, відбувається подорожчанні такого виробничого ресурсу, як праця. Цей фактор не є основним у тенденції зниження норми прибутку, але і його вплив теж Hfl можна ігнорувати. У результаті комбінація сукупного впливм всіх зазначених процесів визначає верхню поворотну точку довч тої хвилі. І

Тепер розглянемо нижню поворотну точку. Коли у фазі спа ду середня норма прибутку знижується, то ще немає стимулії інвестувати в нову технологію, яка ще не довела, що вона можі бути прибутковішою.

Правда, що у фазі кризи фінансові можливості для великих вкладень у принципово нову техніку невеликі. Проте, навіть у не­значних масштабах таке інвестування приносить підприємству високий індивідуальний прибуток і поступово сприяє тому, що загальна норма прибутку перестає падати. Знецінення старого капіталу допомагає цьому повороту. Хоча загальна норма прибут­ку залишається низькою, намічається тенденція до її зростання, що дає імпульс для великої модернізації, для заміни як техніки виробництва, так і продукції, що випускалась. Починається фаза відновлення. На той час, коли норма прибутку знову досягає сво­го історично середнього рівня, загальні економічні умови насті­льки поліпшуються, що це забезпечує значне поширення новій техніці та новим організаційним інноваціям в економічній струк­турі.

Головне в механізмі довгих хвиль полягає у взаємодії двох норм прибутку (загальної та індивідуальної), у чергуванні рево^ июційної й еволюційної форм технічного прогресу, у коливанні літальної ефективності економіки. Перенагромадження капіталу у фазі піднесення і його знецінення у фазі депресії сприяють пе­реходу до наступної фази довгої хвилі, але вони є скоріше додат­ковими, ніж головними факторами. До того ж перенагромаджен- HM і знецінення капіталу наявні й у середньостроковому циклі, годі як революційні зрушення в техніці відбуваються лише в ході ловгої хвилі.

НАЙВАЖЛИВІШІ ПРОЦЕСИ,

ЯКІ ВІДБУВАЛИСЯ ПРОТЯГОМ ДОВГИХ ХВИЛЬ

Таблиця 5

border=0> Становлення но- Залізнична Технологіч­ні революції вої енергетичної бази, заснованої не на природній енергії людини, тварин, води чи вітру, а на міне­ральному паливі мережа як транспортна інфраструкту­ра, яка пов’язує ви­робничі оди­ниці та ринки Базове дже­рело енергії Вугілля Вугілля Організаційні Інновації Перехід від ма­нуфактури до фабрик Розповсю­дження акціо­нерних това­риств Головні вій­ни та рево­люції Наполеонівські війни Революції 1848 р., Грома­дянська війна у США, Па­ризька комуна Національні та міжнарод­ні валютно- грошові сис­теми Біметалічні наці­ональні та між­народні валютні системи з пере­важанням срібла

—..... -■ -■ - ------------------- ------------------- Біметалічні національні та міжнародні валютні сис­теми з пере­важанням зо­лота