Цивілізаційна уніфікованість і цивілізаційна дискретність на етапі формування глобального суспільства
Нерівномірність економічного розвитку країн світу як ключова характеристика глобальної економіки, на наш погляд, пояснюється різними стартовими умовами та позиціями країн у системі координат загальноцивілізаційних чинників.
Отже, власне належність країн до конкретних цивілізацій обумовлює їх відносну економічну успішність І неуспішність сьогодні, залучаючи їх до процесу формування глобальної цивілізації. Тим самим для країн виникають можливості міжнародної економічної конвергенції, одним із виразних результатів якої є інклюзивність у загаль- ноцивілізаційну уніфікацію. Інклюзивність, як зазначає лауреат Нобелівської премії з економіки Майкл Спенс, стала ключовою складовою стійкого зростання. Це поняття стосується розподільчих аспектів зростання та розвитку і висвітлює ідею про те, щоможливості, які створюються зростанням, мають бути відкриті для людей[239].
Загальноцивілізаційна уніфікація і міжнародна економічна конвергенція, на нашу думку, співвідносяться як результат і процес, що на нього впливає. Власне процес міжнародної економічної конвергенції сприяє наближенню до загальноцивілізаційної уніфікованості, найкращих результатів ділової практики глобальної цивілізації, до створення такої міжнародної економічної системи, що підтримує високі темпи економічного зростання та розвитку, у тому числі країн з малими економіками.
Предметом нашого дослідження в цьому параграфі є загально- цивілізаційні чинники випереджаючого економічного розвитку. Використовуючи поняття «загальноцивілізаційні», ми намагаємося виокремити ключові закономірності економічного розвитку країн світу. Чим же відрізняються загальноцивілізаційні чинники від цивілізаційних? На нашу думку, загальноцивілізаційні чинники є чинниками, які можна ідентифікувати як такі, що притаманні й простежуються в усіх без винятку типах цивілізацій, та є визначальними на сучасному етапі існування економічних систем єдиної глобальної цивілізації.
У свою чергу, цивілізаційні чинники є локальними, специфічними, регіональними, етноцивілізаційни- ми і детермінантними у своїй сукупності для локальних цивілізацій в їх виключності, особливій ідентичності та відокремленості. Наша наукова позиція щодо розмежування на загальноцивілізаційні і цивілізаційні чинники випереджаючого економічного розвитку ґрунтується на визнанні існування процесів цивілізаційної уніфікації і цивілізаційної дискретності. Останнє є базовою характеристикою самодостатності, автаркічності, нездатності цивілізацій до взаємодії та взаємозбагачення. Цивілізаційна уніфіко- ваність, на наш погляд, є базовою характеристикою сучасного етапу розвитку світової економіки як макроцивілізаційної системи, яку можна визначити як внутрішню здатність локальної цивілізації сприймати і засвоювати позитивні соціально-культурні, технічні надбання іншої цивілізації. Прикладом може слугувати Японія, японська цивілізація, яка, як відомо, після «реставрації Мейдзі» (1868 р.), а також після Другої світової війни опинилася під впливом новозахідної цивілізації. З метою збереження цивілі-заційної ідентичності японці погодилися на адаптивний тип взаємодії із західною цивілізацією, вибірково засвоюючи її методи державного управління. Наприклад, соціальні інститути стали «західними» за механізмом дії і структурою, однак залишалися японськими за сутністю, глибинним змістом. Про проблему можливості цивілізаційної уніфікованості за загальними параметрами, а отже, що підтверджує наші міркування, щодо доцільності виокремлення загальноцивілізаційних чинників випереджаючого економічного розвитку, йдеться також у працях В. Базилевича і В. Ільїна «Метафізика економіки» (2007 р.)1, Ю. М. Пахомова та ін. «Пути и перепутья современной цивилизации» (1998)[240] [241]. Учені вказують на узгодженість у глибинних релігійно-світоглядних змістах таких цивілізацій, як західнохристиянська, східнохристи- янська і мусульманська, що суттєво полегшує взаємний обмін знаннями між ними. У кожній із трьох великих цивілізацій ідентифікуються деякі загальні структурні риси. Усі вони, так чи інакше, пов’язані базовими принципами світосприйняття і фактом культурних запозичень. Український учений А. Гальчинський у праці «Криза і цикли світового розвитку»[242] (2009) розрізняє цивілізаційні цикли в двох аспектах: поліцивілізаційному, тобто горизонтальному, і загаль- ноцивілізаційному (вертикальному). Поліцивілізаційний (горизонтальний) зріз характеризує взаємодію неоднорідних, унікальних локальних цивілізацій, які розвиваються за «власним цивіліза- ційним кодом, принципами та законами». У загальноцивілізацій- ному аспекті (за вертикальним зрізом) відбувається розвиток ци- вілізаційного процесу в широкому розумінні. «Він відображає історичну еволюцію людської спільноти загалом, — пише автор, — її поступальний розвиток від одного ступеня зрілості до іншого — більш високого». Тобто, виходячи із даної конструктивної, на наш погляд, думки вищецитованого автора, з якою ми погоджуємося, загальноцивілізаційний процес формує «зростаючий потенціал матеріальних і духовних цінностей, які успадкувало людство від попередніх поколінь і які воно використовує на кожному етапі розвитку з метою розширеного відтворення та самозбагачення» 1. Отже, загальноцивілізаційні чинники економічного розвитку — це нагромаджений, уніфікований, взаємно проникаючий потенціал цивілізацій, в їх інтегральній єдності, що втілюється та виявляється через макроцивілізаційну форму — глобальну цивілізацію. Глобальна цивілізація — це сукупність локальних цивілізацій і просторів взаємодій між ними[243] [244] [245]. Цей потенціал цивілізацій включає в себе соціокультурні, мотиваційні, релігійні, державно-управлінські чинники, наявність яких чітко простежується в усіх без винятку цивілізаціях, що ідентифікують себе як самодостатні, унікальні, неповторні соціально-культурні спільноти. Звідси можна зробити висновок, що загальноцивілізаційні чинники випереджаючого економічного розвитку співвідносяться як частина і ціле в системі цих чинників [власне економічного розвитку] в умовах сучасного соціально-історичного етапу — появи новітньої моделі економічного розвитку, якою є економіка знань, економіка довіри, інноваційна економіка як форма конкурентної економіки. Російські вчені Ю. Яковець, Б. Кузик та ін. розробили геоцивілі- заційну багатофакторну матрицю для дослідження динаміки локальних цивілізацій. Критеріями змін динаміки і співвідношення цивілізацій слугують шість факторів, які становлять генетичне ядро цивілізацій і виступають як визначальні у їх долі, а саме: соціодемо- графічний, природно-екологічний, технологічний, економічний, геополітичний, соціокультурнии. Кожна цивілізація, на думку Ю. Яковця і Б. Кузика, має свій генотип, який включає такі «поверхи піраміди цивілізації»: демографічна основа (людина, сім’я, народонаселення); енергоекологічний спосіб виробництва; технологічний спосіб виробництва; економічний спосіб виробництва, державно-політичний устрій; соціокультурнии устрій[246] Отже, ураховуючи надбання цивілізаційної теорії, використання їх у дослідженнях з порівняння різних типів економічних систем дозволяють нам ідентифікувати та структурувати загаль- ноцивілізаційні чинники випереджаючого економічного розвитку (табл. 3.9), що містяться у глобальній цивілізації в її уніфіковано- сті, за науковим критерієм генотипу цивілізації, базових елементів «поверхів піраміди цивілізацій», генетичного ядра цивілізації. Глобальна цивілізація, як зазначають учені, перебуває на етапі трансформації, у постійній динаміці, та на сучасному етапі набуває форми гуманістично-ноосферної постіндустріальної цивілізації. Таблиця 3.9 IAI АЛЬНОЦИВІЛІЗАЦІЙШ ЧИННИКИ ВИПЕРЕДЖАЮЧОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЗА НАУКОВИМ КРИТЕРІЄМ «ПОВЕРХІВ ПІРАМІДИ ЦИВІЛІЗАЦІЙ» [1] Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Дж. Гэлбрейт : пер. с англ. — М.: ООО «Издательство АСТ» : ООО «Транзигкнига» ; СПб.: Tena Fantestica, 2004. — С. 401. Закінчення табл. 3.9 Примітка. Авторська розробка. 3 табл. Найважливішим загальноцивілізаційним чинником випереджаючого економічного розвитку є людина, як елемент, носій і творець цивілізації, як суб’єкт, що підлягає розвитку, який на сучасному етапі, на нашу думку, приймає інституцюнальну форму інноваційного суб’єкта, інноваційного індивіда. А отже, економія- ним імперативом випереджаючого економічного розвитку стає соціокультурний устрій як сфера суспільних відносин, її пріоритетний розвиток. Учені[247] [248] сходяться у своїх думках в одному, що інвестиції в розвиток соціокультурної сфери— це інвестиції у найбільш вигідну і престижну сферу сучасної економіки — людину, у розвиток її інноваційного потенціалу. Випереджаючий економічний розвиток однаковою мірою стосується і культури, і психології. Для країн випереджаючий розвиток означає завчасний перехід до новітнього технологічного спо- собу виробництва, технологій майбутнього шляхом випереджаючого розвитку освіти з підготовки фахівців сьогодні, на які виникне попит у майбутньому в середньостроконій перспективі, й одночасне закладення основ для новітнього виробництва на основі технологій майбутнього в умовах пануючих технологій сьогодення. У процесі випереджаючого економічного розвитку також особливу роль відіграє взаємозв’язок наукової сфери, сфери освіти та ринку робочої сили, що забезпечуватиме продуктивність даної системи. Особливо важливою є також здатність наукоємних галузей компенсувати стагнацію вчорашніх лідерів-зростання і спроможність високотехнологічних галузей створювати відповідну і більшу кількість місць, ніж та, що втрачається при зменшенні частки в економіці країни галузей попереднього технологічного укладу. Важливим з практичного погляду уявляється механізм впливу загальноцивілізаційних чинників на національні економіки (див. табл. 3.9). Поняття «механізм», на нашу думку, в економічній науці є дискусійним. Так, набуває важливого практичного значення теорія економічних механізмів, розвинута Нобелівськими лауреатами з економіки JIeo Гурвіцем, Роджером Майерсоном та Еріком Маскіним. Як зазначають учені, із думкою яких ми погоджуємося, що той, хто створює механізм, знає, що хотілося б отримати за певних обставин; однак конкретні обставини йому невідомі, а тому дизайн механізмів — це підрозділ економічної теорії інформації. Також учені зазначають, що добросовісний творець механізму намагається розробити єдині правила гри на всі випадки життя, щоб кожен раз виходило саме те, що він хоче1. Основним внеском Л. Гурвіца в економічну науку є концепція економічного механізму. Гур- віц увів поняття механізму та умови сумісності стимулів (incentive compatibility), виявив основні напрямки дослідження механізмів, зокрема в рамках дискусії про важливість децентралізованих механізмів2. Економічний механізм, як відносну стійку взаємодію процесів у господарській сфері, розглядає російський учений В. К. Бурлачков1. Вважаємо, що загальноцивілізаційні чинники випереджаючого економічного розвитку формують власний механізм[249] [250] [251] впливу на економічні системи локальних цивілізацій. Даний механізм визначається змістом загальноцивілізаційних чинників, їх функціональною спрямованістю, внутрішньою будовою їх системи, та породжує сукупність процесів впливу цих чинників на конкретну країну, як елемент глобальної цивілізації. Існує дихотомія меха- нізм-система, де система виступає як сукупність закономірно пов’язаних між собою елементів (предметів, поглядів, знань, чинників), а механізм проявляється через економічні явища як відносно стійкі взаємодії процесів. Форма цього процесу — це опис того, як можуть діяти економічні суб’єкти і до чого приведе будь-який набір їхніх дій. Скориставшись чітким формулюванням механізму, запропонованим Л. Гурвіцем, механізм впливу загальноцивілізаційних чинників можна визначити як взаємодію між людьми (економічними суб’єктами) і економічною системою (центром), яка складається із трьох стадій: кожен суб’єкт, у відповідь на вплив екзогенної стосовно до нього та економічної системи інформацію загальноцивілізаційного змісту, у приватному порядку, за умови дії процесу сумісності стимулів, надсилає економічній системі відповідне «повідомлення» ті (мотиваційний імпульс, набір дій, що виражається в його функціональній поведінці); економічна система, отримавши це «повідомлення», ураховує передбачуваний результат: Y = f (ті, m2,...,mn}, економічна система інтерпретує та оголошує результат У, і втілює його в життя у формі моделі випереджаючого економічного розвитку. Закономірно постає питання: чи існує можливість організувати такий механізм впливу загальноцивілізаційних чинників, у результаті якого вияв стійких взаємодій процесів з утворення в життя загальноцивілізаційних досягнень людства, наприклад у формі кращих моделей державного управління, ефективних моделей бізнес-поведінки, наднового високотехнологічного способу виробництва тощо, передається тій економічній системі та економічним суб’єктам, які мають на них найбільший попит, вбачають у них найбільшу цінність? (Такий економічний механізм можна визначити як ефективний.) Відповідь на питання про ефективний механізм залежить від поінформованості учасників загаль- ноцивілізаційного процесу та відкритості локальної цивілізації, суспільних інститутів, економічних суб’єктів до сприйняття суспільних цінностей із-зовні. Для забезпечення ефективного впливу механізму загальноцивілізаційних чинників необхідною є інформаційна взаємодія між глобальною цивілізацією, локальною цивілізацією (країною та її економічною системою) і людиною (як елементом і носієм цивілізації). Усі названі учасники загальноци- вілізаційного процесу повинні чітко «знати», яку цінність для них мають досягнення глобальної цивілізації, що виявляються через базові елементи «поверхів піраміди цивілізації», і знати ймовірнісний розподіл цих цінностей для кожного з інших зазначених учасників. Отже, механізм впливу загальноцивілізаційних чинників випереджаючого економічного розвитку визначається нами, як сукупність відносно постійних взаємодій процесів, що повторюються в цивілізаційному вимірі та втілюються в життя в господарській сфері на новому більш вищому рівні економічної ефективності, а також сприяють вивільненню внутрішньої потенційної здатності економічної системи сприймати із-зовні найкращі досягнення (надбання) глобальної цивілізації. Такий механізм також забезпечує відбір загальноцивілізаційних цінностей людства, активізує мотиваційні процеси, що визначають і втілюють можливості випереджаючого розвитку економіки країни. 3.2.3.
