Сутність і структура продуктивних сил

Основою економічного розвитку є прогрес продуктивних сил суспільства. А це викликає необхідність розгляду питання: а чим є продуктивні сили суспільства та які їхні складові елементи?

Надалі під продуктивними силами суспільства будемо мати па увазі цілісну систему факторів, призначених для забезпечення умов життєдіяльності суспільства шляхом створення, збереження і транспортування тих благ, які споживаються в суспільстві.

Відомі різні способи визначення структури продуктивних сил: Гак, наприклад, К. Маркс поділяв продуктивні сили на людей і засоби виробництва. Останні, у свою чергу, охоплювали предме­ти праці та засоби праці. При цьому в складі засобів праці Маркс виокремлював сукупність знарядь праці та інших матеріальних умов, які забезпечують виробничий процес.

Дійсно, майже будь-який виробничий акт має дві головні ма­теріально-речові сторони: предмет праці та засіб праці, а людина є посередником між ними. І все-таки цей підхід не є цілком задо­вільним у рамках «логіки економічного розвитку» і вимагає пев­ної корекції та розвитку. Причина цього пов’язана з тим, що вио­кремлені Марксом 150 років тому фактори виробництва лише частково враховують сьогоднішні умови. Зокрема, визначаючи «предмети праці» як те, на що спрямовано працю людини і що складатиме матеріальну основу майбутнього продукту, а «засоби праці» — як те, чим людина впливає на предмет праці, Маркс, по суті, виключає з розгляду такі важливі елементи сучасного тех­нологічного процесу, як засоби зв’язку та енергію, що забезпе­чують протікання всього виробничого процесу, виробничу інфор­мацію і т. ін.

Здається, що найкраще під час аналізу структури продуктив­них сил у рамках «логіки економічного розвитку» виходити з тих умов, що характерні для більш розвинутої форми виробництва. Зрозуміло, що в примітивних суспільствах деякі структурні еле­менти більш високоорганізованої системи продуктивних сил мо­жуть бути нерозвинені, але це не означає, що їх там немає зовсім.

Як основні передумови процесу створення будь-яких благ у сучасних умовах можна виділити наявність:

«самих людей;

• предметів праці;

• знарядь праці;

»інфраструктурних споруд;

• енергії для всього процесу виробництва;

• транспорту й комунікацій;

«•необхідних знань про виробництво, включаючи знання про технологію виробництва, про форми і способи організації людей для спільної діяльності і т. ін.;

• можливості одержувати, обробляти й передавати інформацію;

• географічного середовища.

З огляду на ці умови структура продуктивних сил має такий вигляд:

1) люди;

2) предмети праці;

3) знаряддя праці;

4) інфраструктурі споруди (включаючи транспорт, комуніка­ції та сховища);

5) енергетичні джерела;

6) засоби зв’язку й інформації;

7) виробнича свідомість (включаючи технологію і науку);

8) географічне (природне) середовище.

Проведене розмежування структури продуктивних сил дає змогу перейти до вивчення ролі окремих складових елементів у процесі економічного розвитку. При цьому важливо виділити той елемент чи фактор, що відігравав відносно важливішу роль у цьому розвитку. Вести мову про абсолютно головний завжди і скрізь фактор помилково, тому що залежно від різних умов і ча­сових періодів як важливіші можуть виокремлюватися різні фак­тори. Але в цьому разі корисно звернутися до аналізу ролі зна­рядь праці та географічного середовища.

Отже, географічне чи природне середовище — це зовнішнє середовище, що служить передумовою виробничої діяльності людини. Відомо, яке воно різноманітне і як сильно виливає на структуру й характер суспільства. Ллє хоча окремі цікаві спосте­реження з цього приводу трапляються ще в античних істориків, серйозний теоретичний аналіз ролі географічного середовища почався лише з XVIII ст., коли його стали трактувати як найваж­ливішу причину господарського різноманіття і навіть економіч­ного розвитку.

Дослідження Ш. Монтескье, Ж. Мішле, Т. Бокля і багатьох інших^[3] показали, що природа дуже впливає на характер виробни­цтва, форми власності, релігію і навіть політичний устрій суспі­льства. Вигідність чи невигідність географічного положення мо­же заохочувати чи утруднювати ведення торгівлі, тим самим колосально прискорюючи чи сповільнюючи економічний розви­ток.

Географічний детермінізм як теорія, що виводить усе з однієї причини (особливостей географічного середовища), давно підда­ний критиці та відкинутий. Але це не може спростувати факту значного, а інколи й визначального впливу природи на економіч­ний розвиток деяких суспільств. Водночас, очевидно, що з по­явою машинних знарядь праці базисна роль географічного сере­довища постійно зменшується, а вплив самих знарядь праці на економічний розвиток, навпаки, зростає.

З іншого боку, величезна роль техніки в індустріальних суспі­льствах не виправдує натяжок відносно того, що роль цієї скла­дової продуктивних сил і в стародавні часи була настільки ж зна­чущою, як і в сучасну епоху. Це зовсім не так. Досить згадати, що ціла низка цивілізацій досить високого рівня виникла на ос­нові найпримітивніших дерев’яних і кам’яних знарядь праці, і водночас в інших місцях навіть використання заліза не могло за­безпечити умов для розвитку аналогічних процесів. І причини цього слід шукати й пов'язувати передусім з різницею у природ­них умовах. Найчастіше нерозвиненість знарядь праці компенсу­валася використанням природних процесів, значної людської ма­си, тяглових тварин і т. ін.

Отже, ні географічне середовище, ні знаряддя праці не є ко­жен окремо найважливішим фактором економічного розвитку су­спільства. Лише їхня єдність та взаємозв’язок дозволили забезпе­чити умови для економічного прогресу суспільства.

Зі сказаного можна зробити певні висновки про роль різних елементів продуктивних сил (зокрема, географічного середовища і знарядь праці) в економічному розвитку суспільства. Будучи завжди важливою, роль географічного (природного) середовища була тим більшою, чим нижчим був рівень розвитку соціальної складової продуктивних сил.

Повернемося тепер до природних елементів продуктивних сил. До них доцільно віднести: і біологічні якості самих людей (це відзначав ще К.Маркс); і природний предмет праці, що став первинним матеріалом для виробничої діяльності людини; і природні комунікації, що навіть сьогодні відіграють важливу роль, а раніше в деяких суспільствах вони відігравали головну роль в економічному поступі (ті самі ріки, моря й океани були до побудови залізниць головними транспортними артеріями). Додатково слід відзначити також роль природних сховищ (пе­чери, ями і т. ін.), енергетичних джерел (вогонь, сонячне тепло, енергія вітру і т. ін.) і засобів інформації (мова і звуки, запахи і т. ін.). Не слід забувати і про те, що будь-яке виробництво тією чи іншою мірою завжди використовує природні процеси (бро­діння, сушіння, копчення, в'ялення; полив і підживлення полів; горіння і т. ін.).

Сказане дозволяє виокремити у структурі продуктивних сил так би мовити два поверхи: соціальні продуктивні сили і природ­ні, співвідношення в значенні яких на різних етапах економічно­го розвитку суспільства істотно змінювалося. Наочніше структу­ру продуктивних сил показано на схемі 1.

Подана в такий спосіб структура продуктивних сил краще пояснює той факт, що в різних суспільствах роль різних струк­турних елементів продуктивних сил буде неоднаковою. Слаб­кість одного елемента може компенсуватися силою іншого. Так, фізична слабість людей може бути доповнена потужністю техніки чи вдалою організацією праці. 1 навпаки: відсутність техніки компенсується щедрістю природи чи наявністю вели­кої людської маси.

Виокремлені природні компоненти продуктивних сил склада­ють так би мовити «нижній поверх». Вони с базисом, відправною точкою економічного прогресу в суспільстві. Звідси стає зрозу- міліше, чому в деяких цивілізаціях давнини та середньовіччя технічна база, на перший погляд, не відповідала рівню добробуту суспільства. Її компенсувала щедрість природи.

Схема 1

СТРУКТУРА ПРОДУКТИВНИХ сил

У літературі не раз заявлялося, що людина — головний еле­мент продуктивних сил. З погляду того, що врешті-решт саме пот­реби людей є спонукальною основою для розвитку виробництва, це, безумовно, так. Але не можна ігнорувати й фундаментальні розходження місця і ролі людей у виробничому процесі протягом історії людства, без аналізу цього неможливо правильно зрозумі­ти й пояснити безліч фактів економічної історії суспільства.

1.1.3.