Економічний розвиток як наукова категорія

Знайомство з такою дисципліною, як «Логіка економічного розвитку» передбачає вивчення та дослідження внутрішніх зако­номірностей економічного прогресу, оскільки логіка будь-якого пронесу — це вивчення напряму та загальних закономірностей його протікання.

У загальнофілософському значенні під розвитком розуміють прогресивний процес переходу об’єкта від одного якісного стану до іншого, досконалішого, від простого до складного, від нижчо­го до вищого. При цьому характеристики об’єкта, що розвиваєть­ся, змінюються. Відбувається вдосконалення тих або інших його елементів і як наслідок цього — перехід до принципово нових якісних характеристик.

Такий погляд на розвиток цілком може бути застосований і для аналізу такого процесу, як економічний розвиток, який мож­на розглядати як процес удосконалення економіки, її перехід до принципово нових якісних характеристик.

Проте до кінця XVHI ст. проблема економічного розвитку стояла здебільшого в площині економічного зростання, оскільки загальнонаукові концепції дивились на розвиток суспільства не як на його безперервний прогрес, а як на циклічне повторення аналогічних етапів, як своєрідний рух по колу, де постійно змі­нюються процеси прогресу та деградації. За такого підходу показ­ником прогресу в економічній царині могло бути лише зростання загального обсягу виробленої продукції.

У сучасній економічній теорії поняття економічного зростан­ня пов’язують зі збільшенням загального обсягу виробництва ва­лового внутрішнього продукту (ВВП) у реальному вимірі. Цей показник відображає процентний приріст ВВП за обраний відрі­зок часу й визначається співвідношенням обсягу приросту вели­чини ВВП заданого періоду до загального обсягу ВВП у базово­му періоді. Обраховування валового внутрішнього продукту як бази для обчислення величини економічного зростання здійсню­ється не в матеріально-речовому, а у вартісному виразі підсумо­вуванням цін усіх матеріальних благ та послуг, що створені в сус­пільному виробництві протягом року.

Гжономічне зростання і нині є важливим показником стану гос­подарської діяльності людського суспільства. Проте сам по собі показник темпів економічного зростання не свідчить ні про про­дуктивність витрат суспільної праці, ні про добробут окремих ін­дивідуумів і суспільства в цілому. У суспільстві щороку обсяг виробництва може зростати, проте продуктивність праці та доб­робут кожного окремого індивідуума й суспільства в цілому мо­жуть зменшуватись. Досить розглянути випадок, коли чисель­ність населення зростає, а продуктивність суспільної праці знижується.

Саме з огляду на подібні обставини потрібно виокремлювати різні типи економічного зростання. В основу виокремлення типів економічного зростання було покладено співвідношення окремих факторів виробництва у виробничому процесі. Вирізняють екстен­сивний та інтенсивний типи.

У подальшому під екстенсивним типом економічного зрос­тання будемо розуміти таке збільшення суспільного виробницт­ва, за якого приріст продукції досягається за рахунок кількісного збільшення обсягу виробничих і трудових ресурсів, а взаємодія трьох основних факторів виробництва — робочої сили, засобів виробництва і природного середовища — здійснюється на не­змінній технологічній основі, або на такій, яка змінюється лише еволюційно. При цьому прогресивний вплив технологічного фак­тора нейтралізується впливом підвищення вартості природних ресурсів унаслідок їх поступового вичерпання, що викликає не­обхідність переходу до менш багатих родовищ корисних копа­лин.

Інтенсивний тип економічного зростання передбачає взає­модію робочої сили, засобів виробництва та природного середо­вища на технологічній основі, яка зазнає революційних змін, що підносять її на якісно вищий рівень. Революційний вплив прин­ципово нових технологій не тільки компенсує подорожчання ос­новних факторів виробництва, а навіть дозволяє знизити загаль­ний обсяг витрат усіх ресурсів на одиницю ВВП. За інтенсивного зростання переважна частина приросту продукції досягається за рахунок підвищення ефективності суспільного виробництва. Продуктивність праці кожної особи, зайнятої в суспільному ви­робництві, постійно зростає, а відповідно збільшується і та кіль­кість реального продукту, що дістається кожному працівнику, тобто зростає його добробут.

Терміни «екстенсивне зростання» чи «інтенсивне зростання» є досить абстрактними поняттями, тому що на практиці не існує ні того, ні іншого в чистому вигляді. У кожен період часу екстенсив­ний та інтенсивний типи зростання проникають один в інший, утворюючи деяку діалектичну єдність двох сторін процесу роз­ширеного відтворення.

Екстенсивне зростання характеризується збільшенням обсягу застосовуваних факторів виробництва на фактично тому самому технічному базисі, що існував і раніше. Інтенсивне зростання ви­кликає збільшення розмірів валового внутрішнього продукту за­стосуванням у процесі виробництва продуктивнішої техніки й досконалішої технології, кваліфікованішої робочої сили, ефектив­нішого використання природних ресурсів, унаслідок чого темпи зростання ВВП стійко починають обганяти темпи зростання чи­сельності населення.

Про переважання того чи іншого типу економічного зростання в кожен період часу можна судити за напрямом змін ряду еконо­мічних показників.

Екстенсивний тип економічного зростання характеризується більш швидким чи в кращому разі таким самим темпом зростан­ня капіталоозброєності працівника, як і темпи зростання продук­тивності його праці. Це веде до збільшення капіталомісткості ви­робництва. А тому за екстенсивного типу збільшення темпів економічного зростання прямо пропорційне збільшенню норми виробничого нагромадження.

Темпи економічного зростання за інтенсивного типу залежать не стільки від збільшення норми виробничого нагромадження, скільки від швидкості освоєння новітніх технологій та їх матеріа­лізації в засобах виробництва й у кваліфікації робочої сили. Про інтенсивний тип економічного зростання свідчить зниження низ­ки ресурсних показників, таких як матеріаломісткість, капітало­місткість, трудомісткість, енергомісткість, та інших видів витрат на одиницю кінцевої продукції.

Усе це свідчить про те, що лише за певних умов економічне зростання супроводжується й економічним розвитком як проце­сом переходу об’єкта від одного якісного стану до іншого, до­сконалішого. Тобто лише інтенсивний тип економічного зростан­ня є формою прояву економічного розвитку й дає його кількісну характеристику. Якісний же бік цього явища може бути схарак­теризований лише зважаючи на структурні зміни в продуктивних силах суспільства.

Досить важливим аспектом цієї проблеми є також і те, що економічний розвиток пов’язаний не лише зі зростанням добро­буту, доходів на душу населення, підвищенням ступеня задово­лення головних потреб усіх членів суспільства. Цей процес є шир­шим. Слідом за роботами Римського клубу в поняття економіч­ного розвитку було включено ще цілу низку досить важливих ас­пектів. Перший аспект можна схарактеризувати як зміну «домі­нуючої складової культури суспільства»^[1], А тому якість результатів праці стала важити не менше, ніж збільшення кількості виробленого продукту. Найвища якість за умов застосування но­вітніх технологій має досягатися також за рахунок зміни харак­теру праці та самого ставлення працівника до неї.

У концепцію економічного розвитку ввійшла також проблема збереження навколишнього природного середовища^[2]. Це пов’язано з тим. що в останні роки питання економічного розвит­ку набувають у сучасній економіці особливої гостроти внаслідок того, що виявилася суперечність між потребою зростання вироб­ництва матеріальних благ і невпинним виснаженням природних ресурсів, що супроводжується значним забрудненням довкілля. Для світового співтовариства новий підхід до розуміння сутності економічного розвитку виявляється значимим як з погляду розв'язання суперечності між виробництвом та споживанням, так і в плані фізичного виживання людства. Сучасне двоєдине за­вдання економічного розвитку полягає в забезпеченні гідного людини рівня суспільного добробуту при існуванні екологічно чистого ресурсозберігаючого виробництва.

Отже, економічний розвиток слід розуміти як багатовимірний процес, пов’язаний не лише з якісними змінами основних факто­рів виробництва і зростанням на цій основі добробуту, ВВП на душу населення, підвищенням ступеня задоволення головних по­треб усіх членів суспільства, а й з глибокою модернізацією та пе­реорієнтацією всієї економіки, з поліпшенням на цій основі якос­ті життя.

1.1.2.