Принцип виробництва, виробнича революція і періодизація

Зміна етапів економічного розвитку суспільства— цс зміна всіх основних якісних характеристик економіки. Розходження між різними рівнями розвитку економіки в стані їхньої повної зрілості проглядаються, що називається, неозброєним оком.

Питання про четвертий (крім трьох очевидніших) етап розв’язується з огляду на те, що вважати початком нового етапу розвитку економіки. Адже четвертий етап поки що проходить початкові фази й не розкрив своїх головних рис, так само як і не звільнився ще від ряду ознак колишньої епохи. Тому-то деякі на­уковці вважають, що все ще триває третій етап (машинно- промисловий принцип виробництва благ).

Періодизація економічного розвитку не може бути простою. З одного боку, у новому суспільстві мають змінитися всі складові елементи. З іншого боку, суспільство — дуже складна система, цикли розвитку частин якої не збігаються, і в результаті зміни в різних сферах відбуваються в різний час. Тому треба пояснювати наявність таких розбіжностей.

Водночас історія цивілізації свідчить, що поява нового суспі­льства неможлива без якісного революційного стрибка в еконо­міці. Як уже говорилося, науковою категорією, за допомогою якої можна позначати початок нового етапу економічного розвит­ку суспільства, є принцип виробництва. А початок самого нового принципу виробництва пов’язаний з початком першого етапу ви­робничої революції, без якого не буде народження нового прин­ципу виробництва.

1. Корінні зміни у виробництві ведуть до утворення великого надлишкового продукту, а також до значного зростання чисель­ності населення.

2. Хоча великий надлишок благ може виникнути й за рахунок інших причин (багатства природи, успішної торгівлі чи війни і т. ін.), але такі виняткові умови не можуть бути предметом за­позичення. На противагу цьому, нові продуктивні сили запози­чуються відносно легше, а тому поширюються в багатьох суспі­льствах і на значних територіях.

Отже, кардинальні зміни в принципі виробництва обов’язково впливають на всі інші сфери життя. Однак це відбувається з ве­ликим розривом у часі.

Проте у зв’язку з нерозробленістю теорії виробничої револю­ції та нестиковкою її з теорією історичного процесу в цілому під час спроб використовувати ці революції в процедурі періодизації виникають невідповідності. Буде зручно систематизувати їх у проблемних питаннях, а потім уже шукати на них відповіді.

1. Якщо кожне суспільство (чи цивілізація) повинно мати одну власну виробничу базу, тоді чому перше (первісне) суспільство базується на двох типах господарства: привласнювальному та утворювальному? 1 чому полювально-збиральницьке й ранньозем- леробське суспільства настільки схожі, хоча їх розділяє виробнича революція і вони належать до різних цивілізацій?

2. Якщо перша цивілізація закінчується з початком аграрної революції, то чому перехід до сільського господарства, з одного боку, виникнення державності та перехід до цивілізацій — з ін­шого, так відрізняються в часі? Імовірно, що між цими процеса­ми немає причинного зв’язку. А раз так, виходить, період аграр­ної революції правомірно відносити до первісності, а початок другої цивілізації — пов’язати з переходом до державності.

3. Якщо ж усе-таки виробнича революція має передувати зміні формації, тоді чому капіталістичні відносини й уся система капі­талізму виникають до промислової революції?

4. Воно аналогічне питанню 2.

Дійсно, якщо обмежитися лише поверхневими уявленнями про виробничі революції-, наприклад, асоціювати аграрну рево­люцію тільки з переходом до примітивного сільського господар­ства в неоліті, вважати промислову революцію і промисловий пе­реворот другої половини XVIIl ст. синонімами, то ці проблеми не можна розв’язати.

Однак практично всі вони знімаються й усе стає на свої місця, якщо прийняти ідею здійснення виробничих революцій у два етапи з перервою.

1. Верхні межі другого типу суспільства (аграрного) треба пов'язувати з переходом у деяких регіонах до сільського госпо­дарства, а не з появою перших держав. Тоді перше суспільство (як і всі інші) має свою єдину виробничу базу, свій власний принцип виробництва, що ґрунтується на діяльності людей з прямого привласнення продуктів природи. І тоді економічною основою такого суспільства можна, не вагаючись, визнати нату­ральне господарство. І тоді немає нічого дивного в тому, що по- лювально-збиральницьке й ранньоземлеробське суспільства бага­то в чому схожі, оскільки зміни в інших сферах ідуть із запізненням порівняно зі змінами в продуктивних силах. Через це на ранніх етапах становлення нового принципу виробництва з притаманними йому продуктивними силами між старим і новим дуже багато подібного.

2. Перехід до примітивного землеробства й не міг привести до виникнення державності та розвинутої культури, оскільки він був інше першим етапом сільськогосподарської революції. Але не­правомірно вважати, начебто аграрна революція закінчилася за­довго до появи держав. Ні, завершився лише її перший етап. І якщо вважати перехід до іригаційного землеробства другим ета­пом аграрної революції, з якого починаються розквіт, а пізніше і зрілість суспільства, то формування держави й цивілізації легко співвідноситься з цим виробничим рубежем.

Усе це може бути пояснено небаченим раніше достаткОхМ про­дуктів, який створений другим етапом аграрної революції. За цих умов інтенсивно стали відбуватися демографічні, політичні та культурні процеси. Хоча вони дуже несхожі в різних місцях, але принципово й функціонально подібні.

3. У свою чергу, капіталізм не випереджає промислову (чи ін­дустріальну) революцію. Адже під нею мається на увазі лише промисловий переворот, тобто другий її етап. А перший етап промислової революції почався в XVI ст., і з ним сформувалися деякі риси раннього капіталізму, хоча феодальні відносини в сус­пільстві ще залишалися переважаючими.

4. З початком HTP треба говорити про кінець промислового принципу виробництва і третьої цивілізації в цілому (а виходить, і капіталізму як її соціально-економічної форми). Водночас пере­хід до інформаційно-послугового принципу виробництва не означає появи четвертої цивілізації. Перехід до неї ще буде роз­вертатися ряд десятиліть чи навіть століть. Хоча вже сьогодні в багатьох відносинах характеристики третьої цивілізації кардина­льно змінилися, але досі залишається і багато характерних рис минулої цивілізації.

Головна підстава періодизації стає помітною лише в період зрілості цивілізації, коли її характеристики стають досить наоч­ними, а просторові обсяги — дуже великими. Отже, щоб вважа­тися періодизацією історичного процесу в цілому, а не лише окремої його лінії, вона має поширюватися і на горизонтальний вимір, тобто охоплювати багато суспільств більш-менш подібного рівня розвитку.

ЗМІНИ ДЕЯКИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕРИ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА У ПРОЦЕСІ ЙОГО ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ

Таблиця 1

Загальноісторичні закономірності зміни основних типів суспі­льства, характер панівного принципу виробництва в кожному ти­ні суспільства, домінуючий тип господарства й деякі додаткові риси, притаманні кожному типу суспільства, можна проаналізу­вати на основі табл. 1, яка в схематичному вигляді подає групу­вання цих характеристик відповідно до етапу історичного розвит­ку суспільства.

Розділ