Перший етап промислової революції: зміни в техніці й організації виробництва

У XIII—XV ст. у Європі не лише удосконалювалися старі ме­ханізми, але й з’явилася безліч нових, до яких належать гірничо­рудний підйомник із приводом від водяного колеса, пристосу­вання для кінного відкочування руди, бурова машина з кінним приводом, портовий поворотний кран, різні верстати (свердлиль­ні, металообробні, токарські і т.

Неможливо перерахувати всі технічні новинки. Відзначимо різноманітні преси. Ще в XIV ст. для виробництва паперу стали застосовуватися преси, що раніше використовувались для чав­лення винограду й олій. Винахід же друкарського верстата ство­рив нову книгодрукувальну галузь. Уже з XIII ст. здійснювалася механізація за допомогою водяного колеса. Довгий час його поширення стримувалося тим, що було відоме лише так зване нижньобійне колесо, що приводилося в рух плином ріки. Проте далеко не скрізь там, де існував попит на подібний механічний двигун, були наявні необхідні для його використання ріки. Стан справ змінився з винаходом і поширенням у XV—XVI ст. верхиьо- бійного колеса, що приводилось у рух силою падаючої води. З цього моменту використання водяного колеса стало можливим на будь-якій річці, глибина й ширина якої дозволяли за технічних можливостей того часу звести греблю. У результаті саме в XV— XVl ст. «водяне колесо» починають використовувати в найрізно­манітніших галузях виробництва. На початку XVI ст. у Франції існувало близько 40 тис. «водяних млинів», наприкінці XV ст. — уже 90 тис.

Особливе значення мало використання «водяного колеса» в металургії. Воно дозволило до XIV ст. у всіх європейських краї­нах за рахунок механічного нагнітання повітря витіснити кричну плавку заліза доменним виробництвом. Тож стало можливо гово­рити про створення основ сучасної чорної металургії.

Розвиток доменного виробництва зробив можливою револю­цію у військовій справі. Перехід до відливання стволів не лише забезпечив бурхливий розвиток артилерії, але й обумовив поча­ток виробництва особистої вогнепальної зброї: мушкетів і пісто­летів, що привело до переозброєння армій. Змінився й характер війн. Перехід до вогнепальної зброї дозволив збільшити чисель­ність армій. Особливо зросла чисельність піхоти, що обумовило падіння ролі лицарської кінноти. А це не могло не змінити роль лицарства не лише в армії, але й у суспільстві в цілому.

Широке використання нових винаходів приводило до форму­вання нових галузей у виробництві. Зміни, що відбувалися, мали своїм наслідком зміну співвідношення як між промисловістю й сільським господарством, так і між містом і селом. До початку XVI ст. у містах Священної Римської імперії проживало трохи більш як 20 % населення. Відбувалося зростання ролі міст в Анг­лії, Іспанії та Франції. Але лідирували в цьому відношенні Нідер­ланди. Тут у XVI ст. у містах було сконцентровано більше поло­вини всього населення країни. Наведені дані свідчать, що в цей час Західна Європа переживала процес урбанізації, основою для якої стали перетворення ремесла в промисловість і становлення останньої як провідної галузі економіки.

Але прискоренню процесу урбанізації сприяв один дуже важ­ливий фактор. Цей чинник можна визначити як аграрну револю­цію чи істотне підвищення продуктивності сільського господар­ства. Саме аграрна революція, як правило, передувала прискоре­ній урбанізації та швидкому промисловому зростанню. Початок аграрної революції датують в Англії 1590—1700 рр., у Франції та США — 1650—∙1770 pp., у Німеччині — 1750—1800 рр. До сере­дини XIX ст. вона відбувалася переважно на традиційній основі, без використання машин і мінеральних добрив, але на базі появи нових рослин, поліпшення сівозмін, використання насіннєвої се­лекції, удосконалення знарядь праці. Зростання виробництва сільськогосподарської продукції з початком індустріального стрибка відставало від зростання промислової продукції, але було тісно з ним пов’язане.

Крім того, відкриття Америки мало як наслідок подальше руйнування натурального господарства й розвиток товарно- грошових відносин. У цьому напрямку діяло те, що країни Євро­пи змогли одержати завдяки відкриттю Америки доступ до най- багатших родовищ дорогоцінних металів.

Не виключено, що Європа могла б зупинитися у своєму роз­витку, якби не Великі географічні відкриття, що змінили і масш­таб, і характер торгівлі, що дозволили одержати дорогоцінні метали у величезній кількості, що відкрили нові ринки для збуту європейських товарів. Останнє особливо важливо, оскільки ста­ло могутнім стимулом для перетворення цехового ремісничого виробництва в промислове. Різке зростання ринку збуту для єв­ропейських товарів змусило шукати способи для збільшення масш­табів виробництва. Поява дефіциту несільськогосподарських товарів на ринку дала поштовх прискореному зростанню цін на них, що розширило можливості розвитку технічної бази вироб­ництва. Це й стало основою формування європейської промисло­вості. Цехове ремісниче виробництво, яке досягло в цей період піка своєї ефективності^ було не в змозі забезпечити цей попит через обмежені можливості ручної техніки.

Можна вважати, що в XVI cm. виникла промисловість, яка надала новому принципу виробництва й урбанізації додаткового динамізму. Ось лише один приклад, який стосується свинцево- цинкових копалень, що були розташовані у Верхньому Гарці (Німеччина).

Одним з перших пристосувань для відкачування води була водовідливна машина з черпаками, встановлена в 1535 р. на ко­пальні Вільдеман. Вона працювала від водяного колеса й отрима­на назву «Хайнц» ³. Колись шкіряні відра з водою передавали один одному водоноси, що стояли на східцях, а підйом води в бурдюках здійснювався за допомогою ручної лебідки чи кінного ворота.

Ось іще один факт, що ілюструє можливості принципу вироб­ництва, що зароджується. У богемських Рудних горах у 1516 р. було засноване селище Санкт-Іоахімсталь. Знайдені там срібні руди виявилися дуже багатими. Це привело до того, що вже через 11 років (!) у цьому гірничому містечку проживало понад 14 тис. жителів. Це вдвічі більше, ніж у той час жило в Лейпцизі та Lpφypτi. Такими були масштаби промислової урбанізації, на від­міну від ремісничої.

Треба зауважити, що застосування нової техніки потребувало і працівників нового типу, по-перше, здатних до невпинного під­вищення власної кваліфікації, по-друге, майстрів нових спеціаль­ностей: з ремонту водяних і вітряних млинів та інших механізмів, механіків, друкарів і т. д. Усе це означало, що посилилася суспі­льна необхідність матеріально стимулювати й заінтересовувати працівника, надавати йому свободу для реалізації наявного в ньо­го потенціалу. Тобто визріли суспільні умови для появи вільно­найманих працівників.

На першому етапі промислової революції зміни в техніці не були найзначнішими поміж усіх інших за своїми результатами. І Іроте, вказати на них необхідно як на доказ того, що перший етап промислової революції почався саме в зазначений час, а не

¹³ Бакс К. Богатства земных недр: Пер. с нем. — M., 1986. — С. 199.

¹⁴ Там само. — С. 195.

наприкінці XVIII ст. Оскільки загалом промислова революція пов’язана із заміною ручної праці машинами, то ретроспективно техніка має особливе значення.

Основою розвитку виробництва на першому етапі промисло­вої революції була мануфактура. Але вона з’явилася вже на ви­щих етапах аграрно-ремісничого принципу виробництва, тобто ще до початку промислової революції. Як і багато інших явищ, вона одночасно належить і старому, і новому принципам вироб­ництва.

У цей період у Європі поступово змінює характер і приватна власність. Усе більшою мірою вона починає поєднуватися з про­дуктивним капіталом. У результаті приватна власність стає осно­вою і рушійною силою постійного кількісного та якісного зрос­тання економіки, трудозбереження, раціоналізму й появи нових способів господарювання.

Початок першого етапу промислової революції можна віднес­ти до початку XVI ст. Однак точну межу між кінцем старого й початком нового принципу виробництва провести складно. Ма­шини й механізми не були зовсім невідомими в рамках аграрно- ремісничого принципу виробництва. Навпаки, вони вже й тоді мали давню історію, а в XIIl-XV ст. було створено багато нових їхніх різновидів. Але наявність самих по собі механізмів не від­криває новий принцип виробництва, а лише готує його появу.

Новий принцип виробництва, навіть у найпримітивніиюму ви­гляді, — це завжди система, що діс інакше, ніж її попередник. Якщо в рамках аграрно-ремісничого принципу виробництва тех­ніка — це просто підсобний механізм, що полегшує якусь части­ну роботи, то в рамках машинного виробництва вона здобуває провідну роль, посідаючи головне місце в технологічному проце­сі. Наприклад, у металургійному виробництві та в гірничій справі з XVl ст. машина перетворюється на центральний елемент техно­логічного циклу.

Водночас на перших етапах становлення принципу виробни­цтва старе й нове нерозривні, але постійно змінюються акценти і пропорції. Це і створює в різних авторів різницю в датуванні першого етапу промислової революції (чи, як часто говорять, ранньої промислової революції) від XIIT до XVIl ст.

У чому ж сенс першого етапу та й усієї промислової революції і» цілому?

Існує ряд думок, кожна з яких акцентує увагу на різних рисах, характерних для промисловоьреволюції.

Однак усі ці узагальнення недостатньо широкі. Наприклад, у мануфактурі часом не було нових механізмів, але зате поділ пра­ні доводився до рівня досконалості. Тому правильніше було б \ іагальнити всі зміни й говорити про економію людської праці в найрізноманітніших формах. Це і заміна складної та висококва­ліфікованої ремісничої праці простою (поділом і спеціалізацією праці в мануфактурі), і простої праці шляхом використання різ­них механізмів, і заміна людської рухової сили використанням і ил природи (вода і вітер), тварин і т. ін.

У XVI ст. новий принцип виробництва з'явився і зміцнів, але ще не переважав. Остання третина XVI—друга третина XVIII ст.

це другий його етап (молодості), період бурхливого зростання і розвитку нових секторів, поки вони не стали в окремих країнах (І олландія й Великобританія) провідними. Протягом цього пері­оду кількісний розмах нового принципу виробництва у світі в ці- юму став значно більшим.

Деякі галузі, побудовані на нових принципах, демонструють.іуже вражаючі темпи зростання обсягу виробництва. Так, у Be- ^,ιикобританії видобуток кам’яного вугілля з 1560 по 1680 рік ви­ріс у 14 разів, досягши 3 млн т на рік. Там само з 1540 по 1640 рік видобуток свинцю, олова, міді, солі збільшився в 6—8 разів, залі- іа — у 3 рази.

Це час розвитку потенцій, відкритих першим етапом промис- нової революції, зокрема й у напрямі більш вільної технічної твор­чості. Було зроблено безліч винаходів і створено патентне право. У XVII ст. формується основа сучасної науки, що поступово при­водить до зростання її ролі як безпосередньої продуктивної сили.

3.1.5.