Особливості моделі експортоорієнтованої індустріалізації в різних країнах

До кінця XX ст. стало очевидно, що розквіт західних сус­пільств, що базуються на традиціях лібералізму, багато в чому обумовлений природним ходом їхньої еволюції. З цього погляду зрозуміла і причина стратегічних невдач як соціалістичних країн, так і держав, що використовували модель імпортозаміщувальної індустріалізації.

XX ст. дало світу ще одну модель наздоганяючого розвитку. Це модель експортоорієнтованої індустріалізації. Цієї моделі до­тримувалися Японія в 60—70-ті роки, а держави Південно- Східної Азії — в 70—90-ті.

Слід зазначити, що, незважаючи на наявність загальних особ­ливостей цієї моделі наздоганяючого розвитку, окремі східно- азійські країни істотно відрізняються одна від іншої. З деякою умовністю можна розділити їх на дві основні групи, кожній з яких притаманні свої результати і кожна з яких має власні перс­пективи.

Перша група представлена тими країнами, що, почавши актив­ну «наздоганяючу» індустріалізацію, зробили акцент на досяг­ненні високого рівня життя і створенні власної технологічної ба­зи, паралельно завойовуючи становище фінансових і ділових центрів Південно-Східної Азії та розвиваючи зовнішньоторгове­льні операції. Будучи найбільш вдалим зразком прориву до індуст­ріального суспільства, ці країни, однак, виявились у підсумку не­самостійними у своєму розвитку, а їхні успіхи обумовлені перед­усім потребою в них західного світу, для якого вони важливі як західні форпости в Азії та острівці фінансової стабільності в регіоні. Йдеться насамперед про Гонконг (який був до 1997 р. анг­лійською колонією), Сінгапур і Тайвань.

Друга група представлена країнами, які, перебуваючи переваж­но на рівні аграрних суспільств, здійснили індустріалізацію за рахунок надексплуатації власного населення й активного залу­чення.іноземних інвестицій. Усі ці держави — передусім Півден­на Корея, Таїланд, Малайзія, Індонезія і Філіппіни — стали в 80—90-ті роки великими експортерами своєї промислової продук­ції на світові ринки і виявились пізніше жертвою катаклізмів, що їх заведено сьогодні називати азійською кризою 1997 р.

Разом з тим, як країни першої, так і другої груп продовжують дотримуватись економічної моделі «наздоганяючої» експортоорі- єнтованої індустріалізації. І це незважаючи на те, що й на сьогод­нішній день вони все ще продовжують хворобливий процес ви­ходу з рецесії, пов’язаної з азійською кризою 1997 рр., яка сама була породжена характером експортоорієнтованої моделі наздо­ганяючого економічного розвитку.

Сутність цієї моделі полягає у використанні економічної від­критості для досягнення прискореного розвитку. У цих країнах прагнення використовувати західний досвід втілювалось у масш­табних технологічних і організаційних запозиченнях разом з яв­ною орієнтацією на зовнішні ринки для збуту туди готової про­дукції. Крім того, ці країни широко використовували зовнішній фінансовий ринок для масового залучення недостатніх у країні інвестицій. У цьому варіанті моделі набагато більша природність розвитку, що не потребує жорсткого політичного тиску. Разом з тим, ця модель не змогла, по-перше, достатньою мірою компен­сувати залежності від зовнішніх факторів і, по-друге, перебороти слабке сприйняття національними економіками індустріального рівня новітніх тенденцій у розвитку постіндустріального світу.

5.3.2.