Основні риси постіндустріального суспільства, періодизація й основні тенденції розвитку інформаційно-послугового принципу виробництва

Оскільки інформаційно-послуговий принцип виробництва пе­ребуває ще в початковій стадії, лише вступив у свій перший (пе­рехідний) етап, що пов’язаний з появою і становленням нового принципу виробництва, то говорити про його загальні характерис­тики доводиться багато в чому приблизно.

ділу доходів приходить тенденція зростання показників нерівнос­ті (і передусім, за рівнем освіти).

Отже, постіндустріальне суспільство — це суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважаючого вироб­ництва речових товарів до виробництва послуг, проведення до­сліджень, зростання рівня освіти й підвищення якості життя; у якому клас технічних фахівців став основною професійною гру­пою і, що найважливіше, у якому впровадження нововведень де­далі більшою мірою залежить від досягнень теоретичного знан­ня. Поява нового постіндустріального суспільства передбачає виникнення і нового класу — класу інтелектуалів.

Тут важливо зробити одне зауваження. Перехід від аграрного суспільства до індустріального аж ніяк не призвів до зникнення сільського господарства. Його частка в суспільному продукті шизилася, а домінуючі в суспільстві виробничі відносини стали визначатися промисловим сектором, але не більше того. Точно іаке саме явище спостерігається і під час переходу до постіндуст­ріального суспільства. Промисловий сектор не зникає, але лише скорочує свою частку у ВНП. У процесі економічного розвитку.^,ιcдалі значнішу роль відіграють наукомісткі, інформаційні галузі виробництва, де виникають нові відносини, де сповідуються нові цінності, народжуються нові суперечності. І все це формує но­вий, постіндустріальний вигляд суспільства.

Матеріальною складовою постіндустріальної трансформації є сучасна виробнича революція, що, незважаючи на вже помітні ус піхи, дуже далека нині від свого завершення. На основі техно­логічного прогресу матеріальне виробництво одержує якісно но- hi, фактично безмежні можливості, унаслідок чого життєвий рі- hc∣∣b населення постіндустріальних країн стає дедалі вищим. Розвиток виробництва стимулює потребу в постійному зростанні, Кваліфікації працівників, унаслідок чого освіта набуває значення І Найважливішого фактора, що забезпечує людині соціальний ста- • Tyc і суспільне визнання.

Високий рівень задоволення матеріальних потреб створює пе­редумови для становлення нової мотиваційної системи. Люди­ни, звільнена від необхідності постійного пошуку засобів для іс-

потенціалу особистості, інформації та знань. А тому ресурси, що ( основними у структурі постіндустріального господарства, є безмежними і такими, що самовідтворюються. Пропозиція ін­формації та знань не скорочується в міру їхнього застосування. І.кспорт технологій і патентів приносить країні доходи, не змен­шуючи її внутрішнього потенціалу й обсягу тієї інформації та шань, якими вона розпоряджається. Кожен акт передачі інфор­мації від людини до людини сприяє збільшенню сукупних знань і в остаточному підсумку породжує нову систему цінностей, у якій матеріальні фактори не посідають головних позицій. Експансія економіки знань скорочує потребу в природних ресурсах і деше­вій праці, вона відповідно підвищує життєві стандарти всіх чле­нів суспільства.

Тенденції розвитку західних країн переконливо свідчать, що роль людини в сучасній господарській системі радикально відріз­няється від тієї, яку вона відігравала в індустріальній економіці. В останні роки технологічний прогрес приводить до того, що сьогоднішні творчі можливості особистості, її здатність до гене­рування нового знання й інформації стає головним ресурсом завт­рашнього дня. Більше того, найважливішою відмінністю сучас­ного працівника від традиційного пролетаря виявляється новий характер мотивів і стимулів, що визначають його щоденну діяль­ність. Дедалі більшою мірою вони трансформуються з зовнішніх, ню задаються прагненням до зростання матеріального добробуту, у внутрішню, породжену спрагою до самореалізації й особистіс- ного розвитку. У міру того, як основним джерелом прогресу захід­них суспільств стає розвиток тих особистостей, які його склада­ють, кращим видом інвестицій виявляється споживання, особли­во та його частина, яка сприяє розвитку особистості. Виникає гос­подарський парадокс, за умов якого максимізація поточного спо­живання, що вдосконалює творчий потенціал окремої особистос- I і, сприяє і забезпечує максимально швидкий технологічний роз­питок нації в цілому.

У цьому зв’язку закономірний вигляд має тенденція, що чітко визначилася в економічному розвитку постіндустріальних країн останнім часом. Суть цієї тенденції полягає в тому, що в країнах, мким притаманні найвищі показники ВВП у розрахунку на душу Населення, дедалі очевидним стає зниження норми націонала них заощаджень. Разом з тим, ця тенденція не впливає на темпи економічного зростання в цих країнах. Найяскравіше ця тенден­ція проявилася в США та Західній Європі. Хоча поки що немає достатніх умов для далекосяжних висновків, можна припустити, що цей процес зможе мати досить стійкий характер. Зниження норми національних заощаджень може свідчити про те, що ліди­руючі національні економіки, пройшовши фазу індустріалізації, входять у фазу постіндустріального розвитку, для якої характерні дещо інші закономірності.

4.2.