Основні риси індустріальних суспільств і періодизація розвитку машинно- промислового принципу виробництва
Маїпинно-пппмисловий принцип виробництва — це такий етап розвитку продуктивних сил суспільства, коли головною сферою, яка здійснює створення продукту, що забезпечує задоволення потреб суспільства, є промисловість.
Найважливішою особливістю цього принципу виробництва було те, що виробничий процес тут здійснювався за допомогою машин. Наслідком цього стало перетворення машинобудування на стрижневу сферу діяльності суспільства, оскільки ця сфера забезпечувала машинами всі інші галузі народного господарства. На основі цього принципу виробництва сформувалось індустріальне суспільство.Основні риси, що характеризують соціально-економічний розвиток індустріального суспільства, такі:
* характер виробництва визначається використанням машин і механізацією простих, некваліфікованих операцій:
* поділ праці набуває загального характеру;
* економічно відособлене спеціалізоване підприємство стає і оловною виробничою одиницею;
*i відбуваються поступове скорочення простого товарного господарства і відповідне збільшення ролі товарно-капіталістичного господарства:
* відбуваються формування нових соціально-економічних класів: найманих робітників і підприємців;
* відбувається відмова від використання позаекономічного примусу до праці;
*s основною формою діяльності панівного класу стає підприємництво;
* основна маса населення концентрується в містах, унаслідок чого саме масштаби урбанізації визначають характер суспільства;
«різке підвищення рівня розвитку продуктивних сил, науки й техніки обумовило необхідність підвищення рівня ОСВІТИ OCHOB- ної маси населення, унаслідок чого початкова освіта стає обов’язковою;
• відбувається поділ влади на політичну й економічну.
Основні етапи становлення машинно-промислового принципу виробництва благ такі:
1. Перший етап — «перехідний». Він пов’язаний з появою нового принципу виробництва в кількох країнах.
У цьому разі йдеться про Північну Італію і Нідерланди XV—XVI ст. Але новий принцип виробництва в цей період ще дуже нерозвинений і недосконалий. Це етап попередньої виробничої революції. Тут нові явища лише починають перетворюватися на самодостатню систему, яка починає цикл власного саморозвитку. Для цього етапу характерні поява різних спеціалізованих інструментів і технічних пристроїв, значне поширення мануфактур, посилення процесу урбанізації.2. Другий етап — «молодості» — пов’язаний із ширшим розповсюдженням нових видів господарювання і зміцненням нового принципу виробництва. У цей період починається широка експан-| сія технічних нововведень на сусідні території. До традиційних областей формування нового принципу виробництва (Північної Італії та Нідерландів) додаються нові: Великобританія, Франція та інші країни Західної Європи. Деякі риси нового принципу виробництва дедалі ширше розповсюджуються. У цей період мануфактурна промисловість стає провідною галуззю економіки Нідерландів, а чисельність жителів міст там відповідає чисельності жителів села. Історично цей період охоплює XVII—першу половину X VIIIct.
3. Третій етап — «розквіту» — пов'язаний із другим етапом; виробничої революції, новим якісним стрибком, що тепер уже створює основу для формування зрілих форм нового принципу j виробництва. Це етап первинної індустріалізації легкої промисловості, переходу там до машинно-промислового принципу виробництва. Це рубіж остаточної перемоги нового принципу ви-' робництва й завершення формування нового сектору в. економіці. Початок цього етапу пов’язаний із другою половиною XVIII ст.
4. Четвертий етап — «зрілості» — пов’язаний із процесом поширення нового принципу виробництва на більшість галузей. На цьому етапі принцип виробництва здобуває свої класичні форми, а специфічні й осередкові в минулому відносини стають уже не: лише загальноприйнятими, а й головними. На цьому етапі машинне виробництво стає домінуючим і відбувається перехід до виробництва машин за допомогою самих машин.
Головною галуз-яо суспільного виробництва стає машинобудування. При цьому на різних континентах формуються кілька різних центрів індустріалізації. Початок цього етапу в Західній Європі можна віднести до середини XIX ст.
5. П’ятий етап — «високої зрілості» — веде до інтенсифікації всіх можливостей, закладених у машинно-промисловому принципі виробництва благ. На цьому етапі здійснюється повсюдна механізація простої некваліфікованої праці не лише в промисловості, але й у будівництві, сільському господарстві, сфері обслуговування. Тобто на машинну основу переводяться практично всі ⅛ ферм суспільного виробництва. Історично основні промислово розвинуті країни світу вступили в цей етап наприкінці XIX ст.
6. Шостий етап — «підготовчий». Він почався в середині XX ст. Ila цьому етапі не просто найповніше реалізуються потенційні можливості машинно-промислового принципу виробництва, тут !осягаються межі розвитку зазначеного принципу. Механізація нскваліфікованих видів праці охоплює не лише суспільне виробництво: механізуються практично всі види некваліфікованої домашньої праці. Тут відбувається впровадження наукових методів < ціанізації виробництва, небачених раніше розмірів досягають сіандартизація, збільшення підприємств. Крім того, з’являється дедалі більше несистемних елементів, що готують народження нового принципу виробництва. Але вони ще не складаються в сис- Iему. На тлі досягнення меж машинно-промислового принципу виробництва поступово виникають і посилюються кризові явища, що свідчать про підготовку до зміни принципу виробництва благ, що раніше панував. Зокрема, тут визрівають передумови науково інформаційної (науково-технічної) революції. З'являються й напувають значного розвитку нові види транспорту, створюються пі і учні матеріали, автомати різних видів, нові види зв’язку. Відкриваються і починають використовуватися нові види енергії (мдерпа й термоядерна), іде робота над винайденням та вдосконаленням комп’ютерів. Відбуваються серйозні зміни в сільському іоснодарстві. Але головне — це винайдення програмних при- Ci роїв, здатних керувати виробничим процесом. Поступово поминається процес автоматизації виробництва.
3.1.2.