Кондратьєвське розуміння причин та механізмів виникнення довгих хвиль

М. Д. Кондратьев шукає причини довгих циклів у процесах ііпалогічних тим, які відповідно до марксистської теорії поро­джують періодичні коливання капіталістичної економіки з трива- нісі'ю 9—12 років.

Економічні елементи індустріального суспільства, на думку М. Д. Кондратьева, ніколи не перебувають у стані рівноваги. Во­ни лише прагнуть до нього, описуючи коливальні рухи близько рівня рівноваги. Разом з тим, у зв’язку з розвитком народного гос­подарства постійно еволюціонує і сам рівень рівноваги. Отже, економічна система і її складові елементи коливаються близько мінливого рівня рівноваги.

М. Д. Кондратьев пише, що коливальні рухи є процесом від­хилення від станів рівноваги, до яких прагне індустріальна капі­талістична економіка. При цьому він порушує питання про існу­вання кількох рівноважних станів, а звідси, і про можливість кількох коливальних рухів. На його думку, існують кілька станів рівноваги, відновлення кожного з яких у разі його порушення по­требує неоднакових проміжків часу. Це пов'язано з тим, що різні економічні елементи за самою своєю сутністю мають різні стро­ки існування, а це й породжує хвилі неоднакової тривалості на­вколо різних точок рівноваги.

Вчений виокремлює:

1. Рівновагу «першого порядку», яка формується на ринку предметів споживання і сировини та досягається в процесі взає­модії між поточним ринковим попитом і пропозицією. Відхилен­ня від рівноважного стану тут породжують короткострокові ко­ливання тривалістю 3—3,5 року, тобто цикли в товарних запасах, і

2. Рівновагу «другого порядку», що досягається в процесі фор- |

мування цін виробництва міжгалузевим переливанням капіталу, укладеного, головним чином, в устаткування та обладнання.

3. Рівновагу «третього порядку», яка стосується «основних

капітальних благ». У цю категорію М. Д. Кондратьев включає ї промислові та інфраструктури! споруди, а також базові техноло­гії, що обслуговують існуючий етап розвитку машинно- промислового принципу виробництва благ. Запас «основних ка­пітальних благ» має бути в рівновазі з усіма факторами, що ви­значають існуючий етап розвитку машинно-промислового прин-, ципу виробництва благ. Він має перебувати у відповідності зі сформованою галузевою структурою виробництва, сировинною базою і джерелами енергії, цінами, зайнятістю і суспільними інс­титутами, станом кредитно-грошової системи і т. ін. і

Періодично ця рівновага порушується, і виникає необхідність створення нового запасу «основних капітальних благ», який би за­довольняв потреби економіки на новому етапі розвитку машинно­го принципу виробництва. Згідно з поглядами М. Д. Кондратьева, таке відновлення «основних капітальних благ», що відображає рук науково-технічного прогресу, відбувається не плавно, а поштов­хами і є матеріальною основою великих циклів кон’юнктури.

Деякі елементи продуктивних сил (основні та найбільші спо­руди й будівлі, залізниці, канали, найбільші меліоративні та інші інфраструктури! споруди і т. ін.) мають дуже тривалий період функціонування. Період іюсиленого будівництва цих основних капітальних благ є періодом відхилення реального рівня основ­них елементів економічної системи вгору від існуючого рівня рів­новаги. Період після закінчення їхнього будівництва є, навпаки, періодом руху реального рівня основних елементів економічної системи до рівня рівноваги і нижче нього (у той час, коли відбу­ваються ці процеси, сам рівень рівноваги також зміняється). От­же. великі цикли кон’юнктури є процесом відхилення різних с цементів економічної системи від еволюціонуючого рівня рів­новаги цієї системи.

Матеріальною основою великих циклів М.

Підвищувальна хвиля великого циклу пов’язана з відновлен­ням і розширенням основних капітальних благ, з радикальними імінами й перегрупуванням основних продуктивних сил суспіль­ний. Але цей процес потребує вкладання капіталу величезних розмірів. 1 для того, щоб здійснити це вкладання, необхідно, щоб цей капітал був у наявності. Ресурси для цього потрібні як у на­туральній, так і в грошовій формі. Вони можуть існувати лише в і ому разі, якщо були нагромаджені в попередній фазі, коли за­ощаджувалось більше, ніж інвестувалось. Це, у свою чергу, мож- пиво лише за існування певних передумов. Перша з них полягає в тому, що нагромадження капіталу має досягти значних розмірів. Однак, яким би значним не було вже досягнуте нагромадження, усс одно не може бути акумульований такий капітал, витрачання якого могло б продовжуватися протягом кількох десятиліть. От чому можливість великих і тривалих вкладень капіталу припус­ків другу передумову, яка полягає в тому, щоб процес нагрома­дження продовжувався, до того ж такими темпами, щоб його крива перевищувала поточне інвестування. Але згадане нагрома­дження М. Д. Кондратьев розглядає як результат процесу заоща­дження, що може йти в різних прошарках суспільства.

Але якби наявні суспільні заощадження перебували в розпо­рошеному стані, то це робило б неможливим великі вкладання в. радикальну реконструкцію всього національного господарства. Тому третьою передумовою є концентрація наявних суспільних заощаджень і перетворення їх у капітал, що надходить у розпоря­дження могутніх підприємницьких структур.

Коли ці умови мають місце, то, на думку М. Д. Кондратьева, рано чи пізно настає момент, коли значне інвестування дешевого капіталу у великі споруди, будівництво яких спроможне радика­льно змінити загальні умови виробничої діяльності, стає досить рентабельним. Початок підвищувальної хвилі великого циклу збігається з моментом, коли процентна ставка тривалий час пере­буває на надзвичайно низькому рівні. У результаті починається смуга грандіозного нового будівництва, коли знаходять своє ши­роке застосування раніше зроблені технічні винаходи, коли ство­рюються нові продуктивні сили суспільства. Це відбивається на всій системі економічного життя. Починається загальне підви­щення кон’юнктури.

У період тривалого підйому економічний розвиток значно підсилюється, а показники господарської кон’юнктури характе­ризуються високою динамікою. Цей процес є досить тривалим, тому що основні капітальні блага, представлені в структурі про­дуктивних сил інфраструктурними спорудами (включаючи транспортні комунікації, сховища і т. ін.) і базовими технологія­ми, потребують не лише тривалого часу для свого створення, але й дуже значних капіталів, які не можна акумулювати і вкласти відразу. Цей процес на рівні суспільства в цілому триває десяти­ліття. Крім того, він проходить на основі радикального перетво­рення техніки й технологій.

Разом з тим, підвищувальний рух кон’юнктури й розвиток продуктивних сил породжують загострення боротьби за нові рин­ки, зокрема за ринки сировини. Це спричиняє розширення орбіти світового ринку й залучення до загальносвітового господарського життя нових країн і районів, загострення міжнародно-політичних відносин, збільшення приводів для військових зіткнень і самі ці військові зіткнення. Одночасно бурхливе зростання нових продук- I інших сил, підвищуючи активність заінтересованих у ньому класів і груп, створює передумови для загострення боротьби про­їм соціально-економічних відносин, які застаріли і гальмують розвиток, а також для великих соціальних катаклізмів.

Але це не може продовжуватися нескінченно. Інвестування капіталу у великі та дорогі споруди підвищує попит на нього. Крива цього попиту чим далі, тим більше починає наближатися іо рівня кривої нагромадження, а потім і перевищувати останню. І (є породжує тенденцію до подорожчання капіталу (до підви­щення процента на нього). Надалі ця тенденція, на думку М. Д. Кондратьева, ще більше підсилюється. Причина цього пов’язана з розвитком як зовнішніх військових, так і внутрішніх соціальних потрясінь. Ці потрясіння, з одного боку, збільшують непродуктивне споживання (війни), викликають пряме руйну­вання частини продуктивних сил і послаблюють темпи нагрома- цження, а з іншого боку — підвищують попит на капітал. Очевид­но, що ці додаткові фактори ведуть до дедалі гострішого дефіци- і у капіталу та його подорожчання. А це створює передумови для анального перелому кривої кон’юнктури й переходу до знижу­вальної фази хвилі. Оскільки підвищувальна фаза великої хвилі виникає на основі високої інтенсивності нагромадження і довго­строкових вкладень капіталу у фундаментальні та дорогі спору­ди. то проходить дуже значний період, перш ніж ця підвищува- ііьна інерція кон’юнктури долається і розпочинається знижу­вальна фаза великої хвилі. Але вона неминуче починається. Ко­питні темпи інвестування в основні капітальні блага падають. Активність усього господарського життя знижується. Ціни на початку стабілізуються, а потім набувають стійкої тенденції до зниження.

Депресивний стан господарського життя штовхає на пошук способів здешевлення виробництва, створення нових технічних винаходів, що дозволяють підприємствам вижити за нових умов. Тому саме протягом знижувальної фази великої хвилі технічні відкриття і винаходи особливо численні. На цій фазі не лише припиняється зростання процентної ставки, але і створюються передумови для її зниження.

Аналізуючи фактори активізації процесу нагромадження капі­талу протягом знижувальної хвилі великого циклу, М. Д. Конд­ратьев акцентує увагу на психологічних причинах цього процесу. У фазі підйому, на його думку, постійне зростання цін і зарплати породжувало в населення тенденцію більше витрачати. У період спаду, навпаки, знижуються зарплата і ціни. Перше веде до змен­шення сукупної купівельної спроможності населення, друге — до прагнення зберігати більшу частину свого доходу. За умов зни­ження цін відносно збільшується купівельна спроможність тих, хто має постійний дохід. Саме ці групи населення частиною до­ходу, що заощаджується, підживлюють фінансові ринки, активі­зуючи процес падіння норми процента.

Особливу увагу під час розгляду знижувальної хвилі великого циклу М. Д, Кондратьев приділив факту тривалої депресії в сіль­ському господарстві. Він показав, що знижувальна хвиля (трива­ла депресія), охоплюючи все народне господарство, охоплює йо­го нерівномірно. Як правило, депресія дужче проявляється в сільському господарстві. Промисловість має менший рівень інерт­ності, ніж сільське господарство. Тому, по-перше, промисловість швидше пристосовується до нових умов. По-друге, вона підда­ється більшим потрясінням під час війн і революцій наприкінці підвищувальної хвилі. Навпаки, сільське господарство реагує на зміну кон’юнктури повільніше і меншою мірою піддається руй­нівним соціальним і військовим потрясінням. Тому, принаймні в перший період знижувальної хвилі, сільське господарство пере­буває в глибшій депресії. Сільськогосподарські товари сильніше падають у ціні, тобто їхня купівельна спроможність знижується відносно більшою мірою. Безсумнівно, це служить сприятливою умовою для відносного посилення процесів нагромадження й аку­муляції капіталу в промисловості та банках. \

Спільна дія всіх зазначених факторів у міру розвитку знижу­вальної тенденції великої хвилі посилює процес нагромадження. Крива темпу нагромадження дедалі більшою мірою починає ви­переджати криву інвестування. У результаті пропозиція капіталу починає стабільно перевищувати попит на нього, що й обумов- іііоє довготривале падіння норми процента. Капітал починає де­шевшати. Усе це знову створює сприятливі умови для тривалого економічного підйому.

На думку М. Д. Кондратьева, основні умови для тривалого економічного підйому ще більше підсилюються дією такого фак- юра, як приплив нового золота. Це пов’язано з тим, що в міру шиження загального рівня цін відносна купівельна спроможність юлота зростає. Видобуток золота стає дедалі рентабельнішим, і іо моменту найбільшого падіння цін обсяг золота, яке видобува- I гься, поступово починає збільшуватися. Поява додаткового і ротового металу також сприяє зростанню величини вільного позичкового капіталу і відповідному зниженню його ціни. Під впливом зростаючого припливу нового золота тиск нагромадже­ного дешевого капіталу значно зростає, що, зрештою, створює умови для переходу до підвищувальної хвилі великого циклу.

Отже, М. Д. Кондратьев знову повернувся до того пункту, від якого відштовхувався під час побудови моделі циклу. Вихідною іочкою його теорії був факт нагромадження значних розмірів відносно дешевого капіталу. Тут же він показує, що сам цей факт t закономірним і обумовлюється тими процесами, що мають міс­це на попередніх фазах великого циклу.

Отже, кожна наступна фаза циклу, на його думку, є наслідком умов, що кумулятивно нагромаджувалися протягом попередньої (рази циклу, і кожен новий цикл настільки ж закономірно змінює попередній, як одна фаза того самого циклу змінюється іншою. Але при цьому він акцентує увагу на тому, що кожен новий цикл протікає в нових конкретно-історичних умовах, на новому рівні розвитку продуктивних сил і тому зовсім не є простим повторен­ням попереднього циклу.

Отже, основні елементи внутрішнього ендогенного механізму довгого циклу, за М. Д. Кондратьєвим, такі.

1. Капіталістична економіка є рухом навколо кількох рівнів рівноваги. Рівновага «основних капітальних благ» (виробнича інфраструктура плюс базові технології) з усіма факторами госпо­дарського і громадського життя визначає існуючий етап розвитку машинно-промислового принципу виробництва. Коли ця рівно­вага порушується, виникає необхідність створення нового запасу капітальних благ.

2. Заміна «основних капітальних благ» і вихід із тривалого спаду потребують нагромадження ресурсів у грошовій формі. Коли це нагромадження досягає достатньої величини, з’являється можливість значного збільшення інвестицій, які виводять еконо­міку на новий підйом. Нагромадження дешевого позичкового ка­піталу відіграє в цьому процесі вирішальну роль.

3. Відновлення «основних капітальних благ» відбувається не плавно, а поштовхами. Науково-технічні винаходи й нововведен­ня стають передумовами нового великого підйому.

4. Тривалість довгого циклу визначається середнім терміном життя інфраструктурних споруд. А на самі інфраструктурі спо­руди у структурі вартості виробничого капіталу суспільства при­падає значна частка.

5. Усі соціальні процеси — війни, революції, міграції насе­лення — однією з найважливіших причин свого виникнення ма­ють економічні передумови.

* W

3.3.