Ендогенний характер тривалих коливань, за М. Д. Кондратьсвим

Як аналіз рядів статистичних даних, так і виокремлення зазна­чених емпіричних закономірностей привели М. Д. Кондратьева > до обґрунтування теорії, що пояснює ендогенний (внутрішньо властивий економіці) характер довгих коливань.

1. Зміни в царині техніки, безперечно, впливають на хід еконо­мічної динаміки. Але ці зміни відповідно до поглядів М.Д. Конд- ; ратьєва не є випадковими.

Зміни в техніці виробництва передбачають наявність двох умов: 1) наявність відповідних науково-технічних відкриттів і, винаходів; 2) господарські можливості застосування цих відкрит- І тів і винаходів на практиці. І

Напрямок та інтенсивність науково-технічних відкриттів і ви­находів є, на думку М.Д. Кондратьева, функцією запитів практи- ( ки й попереднього розвитку науки й техніки. Однак для того, щоб мала місце фактична зміна техніки виробництва, наявності науково-технічних винаходів ще недостатньо. Науково-технічні винаходи можуть бути, але можуть залишатися незадіяними до- I и, доки не з’являться необхідні економічні умови для їхнього за­стосування. Приклад тому — науково-технічні винаходи XVII і початку XVHl ст., що знайшли широке застосування лише в епо- \у промислової революції кінця XVHI ст. Усе це свідчить про те, і по характер змін у техніці не є випадковим. Сам її розвиток ор- 1 анічно включений до ритмічного процесу великих циклів.

2. Війни й революції також не є випадковими. Хоча вони самі справляють дуже істотний вплив на хід господарського розвитку, проте війни й революції виникають на основі реальних, насампе­ред економічних передумов. Вони стають результатом підвищен­ня темпів та інтенсивності господарського життя, загострення економічної боротьби за ринки сировини і збуту.

Отже, і війни, і соціальні потрясіння включаються в ритміч­ний процес розвитку великих циклів, але не стільки як генерато­ри цих циклів, скільки як їхній закономірний результат. При цьому М. Д. Кондратьев підкреслював наявність і могутнього зворотного впливу цих процесів на темп і напрямок економічної динаміки.

3. Залучення нових територій. Ця обставина, на думку, М. Д. Кондратьева, також не може служити лише зовнішнім фак­тором, що зможе задовільно пояснити виникнення великих хвиль у динаміці господарського розвитку. США були відомі відносно давно. Однак в орбіту світового господарства ця країна особливо посилено почала втягуватися лише наприкінці XVI!! ст. Так само Аргентина і Канада, Австралія і Нова Зеландія були відкриті не наприкінці XIX ст. Однак в орбіту світового господарства вони посилено втягуються лише з 90-х років XIX ст.

В умовах ринкової економіки залучення до світогосподарсь- ких зв’язків нових територій історично відбувається саме в пері­оди загострення потреби більш розвинутих країн у нових ринках сировини і збуту. А тому цілком зрозуміло, що не вихід нових країн на світовий ринок е поштовхом для підвищення кон’юнктури й початку великих хвиль. Навпаки, підвищення кон’юнктури, посилюючи темп господарської динаміки в проми­слово розвинутих країнах, приводить до необхідності та можли­вості використання нових територій як нових ринків сировини і збуту.

4. На думку М. Д, Кондратьева, не є випадковою обставиною і відкриття нових родовищ золота, збільшення його видобутку та у зв’язку з цим — збільшення кількості грошей. Він показав, які зміни у видобутку золота також мають закономірний характер і пов’язані з великими хвилями.

Логіка М. Д. Кондратьева ґрунтується на тому, що якими б ве- ликими не були елемент випадковості в технічних винаходах, що вдосконалюють технологію золотовидобувної промисловості, і роль випадковості у відкритті нових родовищ, усе одно і технічні винаходи, і відкриття нових родовищ не є винятково випадкови­ми.

Золото в ринковій економіці — насамперед товар. Як і всякий товар, воно має виграти виробництва. А тому видобуток золота може серйозно зростати лише за умови підвищення прибутковос­ті цього видобутку, що можливо лише за сприятливого співвід­ношення ціни самого золота й величини витрат на його видобу­вання. У свою чергу⁷, витрати видобутку золота визначаються цінами тих товарів, що використовуються під час його видобу­вання.

У такий спосіб за несприятливого співвідношення ціни золота і цін інших товарів можуть консервуватися навіть багаті родови­ща. Навпаки, за сприятливого співвідношення ціни золота й ви­трат на його видобування почнуть експлуатуватися відносно бід­ні родовища.

На думку М. Д. Кондратьева, найсприятливіше для видобутку золота співвідношення його ціни і цін інших товарів настає десь наприкінці знижувальної хвилі великого циклу. Саме в цей пері­од товарні ціни досягають найнижчого рівня. Це означає, що в цей час золото має найвищу купівельну спроможність і його ви­добуток стає найбільш дохідним. Навпаки, наприкінці підвищу­вальної хвилі великого циклу товарні ціни досягають максимуму, отже, золото має найнижчу купівельну спроможність і його ви­добуток стає найменш дохідним.

Але якщо це так, то зрозуміло, що чим далі розвивається зни­жувальна хвиля великого циклу, тим потужнішими мають става­ти стимули до збільшення видобутку золота. Єдине, що справляє свій стримуючий вплив на цей процес, — це те, що має пройти ЦІ ННИЙ час, перш ніж усвідомлення гостроти потреби приведе до ішсягнення позитивних результатів у зміні технології та в розві­дка нні нових родовищ.

Тому найбільша кількість відкриттів нових родовищ і техніч­них винаходів у золотовидобуванні припадає на період, коли мі­німум великого циклу вже пройдено, тобто приблизно на середи­ну знижувальної хвилі.

Сказане дозволило М. Д. Кондратьеву зробити висновок, що кони збільшення видобутку золота й може бути передумовою іростання товарних цін і підвищення кон’юнктури, то, у свою чергу, сам видобуток золота підпорядкований ритму великих цик- HlB і, отже, не може розглядатися як привнесений ЗЗОВНІ, випад­ковий фактор.

Зі сказаного випливає, що кожна фаза довгого циклу є резуль- ііігом процесів, які відбулись на попередніх фазах. А тому кожен новий цикл повторюється з тією самою регулярністю, з якою різ­ні фази йдуть одна за одною.

3.2.4.