Етапи соціалістичної індустріалізації
З урахуванням сказаного вище історію соціалістичної індустріалізації правомірно розділити на два істотно різні етапи.
Перший. Ресурси традиційного сектору ще не вичерпані. Виробництво продовольства на душу населення більше, ніж його споживання на душу населення, країна — експортер продовольства.
Економіка закрита, експорт обробних галузей обмежений, сільськогосподарський і мінеральний експорт забезпечують валютні надходження, мінімально необхідні для запозичення технічних досягнень у промислово розвинутих країн. Частка експорту у ВВП швидко знижується і потім довго підтримується на досить низькому рівні.Другий. Потреби в продовольстві, які зростають разом з підвищенням ВВП на душу населення, перевищують обсяг стагную- чого національного сільськогосподарського виробництва. Поступово, стикаючись із масовим невдоволенням населення, що недоїдає, соціалістична країна стає нетто-імпортером продовольства. За хронічно низької конкурентоспроможності обробних галузей різко зростає навантаження на мінеральний експорт. Тепер він необхідний не лише для забезпечення технологічного обміну, але і для фінансування імпорту продовольства. Для забезпечення зростання останнього доводиться збільшувати частку експорту у ВВП і обсяг мінерального експорту на душу населення.
Подальше економічне зростання в рамках соціалізму можливе лише в разі, якщо ресурсна база дозволить забезпечувати стійке зростання мінерального експорту. На цьому етапі ВВП на душу населення збільшується на тлі наростаючого продовольчого імпорту й відповідного зростання мінерального експорту. Вичерпання можливостей подальшого нарощування мінерального експорту визначає й межу можливого розвитку країни в рамках соціалістичної моделі для відповідної національної економіки.
Ще одна характерна риса економічного розвитку за соціалізму — висока енергоємність виробництва. Тут не лише стійко зростає енергоспоживання в розрахунку на душу населення, але й безупинно падає енерговіддача.
Під час зіставлення темпів зростання валового національного продукту CPCP у 1940—1985 рр. і темпів зростання енергоспоживання з'ясовується, що в кожному з виокремлених періодів темпи нарощування енергоспоживання перевищували темпи економічного зростання (табл. 10).Таблиця 10
ЗРОСТАННЯ ВАЛОВОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ O ПРОДУКТУ
Й ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ В CPCP
| 1940—1960 | 1961—1970 | 1971—1980 | 1981—1985 | |
| Зростання валового національного продукту за період | 2Л6 | 1,66 | 1,20 | 1,104 |
| Зростання енергоспоживання за період | 2,97 | 1,69 | 1,54 | 1,123 |
Ця тенденція характерна не лише для CPCP. За період 1952— 1980 рр. тенденція стійкого зниження енерговіддачі проглядається й у KHP (табл. 11).
Таблиця 11
ДИНАМІКА ВВП І СПОЖИВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ЕНЕРГІЇ
ВКНРУ 1952—1980 рр.
| Середньорічні темпи зростання ВВП у % (офіційні дані) | 4,9 |
| Середньорічні темпи приросту споживання комерційної енергії, % | 9,3 |
| Середньорічні темпи зростання загального енергоспоживання, % | 8,0 ≠ |
Ця особливість тим значиміша, що зниження енергоємності ВВП у міру економічного зростання в ринкових економіках —• закономірність, що добре простежується (табл. 12).
Таблиця 12
КНЕРГОВІУСІАЧА ВИРОБНИЦТВА: BBII У ДОЛАРАХ 1990 poκv∕κr ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ В НАФТОВОМУ ЕКВІВАЛЕНТІ, ОБЧИСЛЕНО З УРАХУВАННЯМ ПКС
| 1913 | 1950 | 1960 | 1973 | 1980 | 1993 | |
| Великобританія | ||||||
| енерговіддача | 1,3 | 2,0 | 2,5 | 2,7 | 3,4 | 3,9 |
| ВВП на душу населення | 4700 | 6350 | 8050 | 11 300 | 12 100 | 14 660 |
| Франція | ||||||
| енерговіддача | 2,2 | 2,9 | 3,2 | 3.1 | 3,6 | 3,9 |
| ВВП на душу населення ........... | 2900 | 4420 | 6300 | 11 000 | 12 800 | 15 130 |
| Німеччина | —------ 1 ■.⅝.,,І H. ⅛,.μ. w.------ >---rf | |||||
| енерговіддача | 1.4 | 2,0 | 2,7 | 2.6 | 2.9 | 4.0 |
| ВВП надушу населення | 3050 | 3700 | 7150 | 11 270 | 13 150 | 16 420 |
| США | ||||||
| енерговіддача | 1,2 | 1,8 | 2.1 | 2,0 | 2,3 | 2,7 |
| ВВП на душу населення | 5500 | 10250 | 11800 | 16 600 | 5500 | 1530 |
| Японія | ||||||
| енерговіддача | 2,7 | 3,1 | 3.4 | 3,1 | 4,0 | 4,6 |
| ВВП на душу населення | 1150 | 1680 | 3450 | 9900 | 11 770 | 17710 |
| Італія | ||||||
| енерговіддача | 3,9 | 4,0 | 5,3 | 3.8 | 4,8 | 5,4 |
| ВВП надушу населення | bgcolor=white>23003120 | 5350 | 9500 | 1180 | 14 760 |
Тоді можна припустити, що у зв’язку зі своєю внутрішньою логікою (відключення ринкових механізмів) соціалістична модель економічного розвитку має ще два обмежувальні параметри: максимально досяжне в його межах виробництво ВВП на одиницю енергоспоживання й обумовлені ресурсною базою країни мак- симальні масштаби стійкого виробництва енергоресурсів на душу населення.
Закритий характер соціалістичної моделі економіки, обмеженість експорту обробних галузей роблять масштаби національного виробництва енергоресурсів на душу населення верхньою межею зростання виробництва і споживання на душу населення.
Отже, з огляду на сказане вище можна зробити висновок, що після того, як первинні ресурси індустріалізації (резерви аграрного сектору) вичерпані й соціалістична країна стала імпортером сільськогосподарської продукції, на її паливно-енергетичний сектор лягає подвійне навантаження. По-перше, зростання експорту енергоносіїв — необхідна передумова нарощування імпорту продовольства й технологічного обміну зі світовою економікою, по- друге, зростаюча енергоємність ВВП вимагає постійного збільшення внутрішнього енергоспоживання в міру подальшого просування по шляху економічного розвитку.Можливості соціалістичного розвитку після вичерпання ре- сурсів аграрного сектору задані верхньою межею стійкого виробництва енергетичних ресурсів на душу населення.
Звідси очевидно, чому криза соціалістичної моделі економічного розвитку починається в бідних ресурсами країнах на відносно більш ранній стадії індустріалізації, ніж у ресурсозабезпече- них. Але на початкових стадіях індустріалізації в аграрному секторі ще зберігаються великі резерви робочої сили з нульовою граничною продуктивністю. За умов жорстких ресурсних обмежень перерозподіл цих ресурсів у трудоінтенсивні галузі обробної промисловості стає єдино можливою осмисленою стратегією економічного розвитку. Передумова успіху цього курсу — підвищення конкурентоспроможності вітчизняної обробної промисловості. Для цього необхідна відкритість економіки, запуск відключених раніше ринкових регуляторів. За збереження трудового потенціалу в аграрному секторі цей процес може йти на тлі загального зростання обсягу виробництва.
Бідні ресурсами країни після першого індустріального стрибка, який дозволяє їм підвищити норму заощадження, сформувати промислову структуру, підвищити рівень освіти, мають можливість у разі своєчасної зміни орієнтирів економічної політики вийти на основну траєкторію розвитку без зменшення загального обсягу виробництва за рахунок ще наявних у них ресурсів аграрного сектору. Як і у випадку з моделлю імпортозаміщувальної індустріалізації, багаті ресурсами країни мають можливість у рамках соціалізму пройти значно довший шлях індустріального розвитку.
Тільки дуже багаті країни можуть дозволити собі до того ж спрямовувати левову частку ресурсів на виробництво озброєнь (як це було в CPCP). Але коли можливості зростання в рамках соціалістичної моделі виявляються вичерпаними, запуск ринкових механізмів для них стає куди складнішою справою. Це пов’язано з тим, що цей запуск має проходити на тлі гострої кризи, сформованої в рамках соціалізму й непристосованої до ринкових умов структури економіки.Ще одна фундаментальна проблема, пов’язана з механізмами виходу країн різного рівня ресурсозабезпеченості із соціалістичної моделі економічного розвитку, визначена особливостями взаємодії економіки й політики. Справа в тому, що рівень демократизації суспільства тісно корелює з рівнем економічного розвитку.
Бідна ресурсами соціалістична країна досягає в рамках соціалістичної моделі рівня економічного розвитку, за якого формування могутніх демократичних процесів малоймовірне. Навпаки, багата ресурсами країна здатна підняти показники виробництва і споживання на душу населення до рівня, характерного для стійких демократій, сформувати соціально-економічні передумови демократії. Звідси можна припустити, що для ресурсозабезпече- ної соціалістичної країни ймовірність серйозної політичної кризи
родними ресурсами.
5.2.4.