Економічні передумови формування науково-інформаційної виробничої революції (господарські перетворення 50-х — початку 70-х років)
%
⅝
Джерела сучасної науково-інформаційної революції необхідно шукати в набутті наукою і теоретичними знаннями якісно нової ролі. Нині теоретичні дослідження передують винаходам.
Головною умовою новаторства стає поглиблення відповідної теоретичної дисципліни і збільшення знань про властивості навколишнього світу.Отже, змінилася сама природа господарського базису сучас- ∣∣nr∩ PVPTli ∏IJ'TRP • //МЯПІЇЛННІ TPVU∩ ττnril∖> І H HvrTPntM TkH∩Γ∩ VW ПЯ FTV Iis.'* ⅝-√ "W J W А ■ А А -W Д jL*‰⅜ » У У * » Д U-VLA * IlJl Л Д Λ ‰*∙ Л Ж. * A ⅜-/ * A. ¾-√ Д IlM 11 W Λ A ⅛⅛⅛ Д А_> A A * V J Д *-∙' A ‰⅛fJ- стали поступатися місцем «інтелектуальним технологіям», що визначають нові підходи до вирішення не лише технічних, але також економічних і соціальних завдань. До особливостей сучасного науково-технічного прогресу можна віднести заміну механічних взаємодій електронними технологіями; мініатюризацію, що проникає в усі сфери виробництва; перехід до цифрових методів збереження й оброблення інформації, а також виробництво програмного забезпечення, що стає навіть важливішим, ніж створення самої техніки, що його застосовує.
Значна радикалізація технічних нововведень виявляється не лише в розробці принципово нових пристроїв і технологій, але й
27 Cm.: Bell D. The Third Technological Revolution and Its Possible Socio-Economic Consequences. — Tokyo, 1990. — P. 10—12.
у їх швидкому масовому освоєнні та поширенні. Якщо, наприклад, для масштабного й усебічного застосування фотографії знадобилося 112 років, а для організації широкого використання телефонного зв’язку — 56, то відповідні терміни для радара, телебачення, транзистора й інтегральних схем становлять відповідно 15, 12, 5 ІЗ роки.
Однак найяскравіші приклади дає розвиток інформаційних технологій, де зміна поколінь комп’ютерної техніки й перехід до досконаліших технічних рішень відбуваються дедалі швидше. Так, протягом останніх двох десятиліть відповідно до закономірності, названої «законом Мура», швидкодія мікропроцесорів, що використовуються в персональних комп’ютерах, подвоюється в середньому кожні вісімнадцять місяців.Одним із зовнішніх проявів технологічної революції є відзначене ще в 70-ті роки витіснення людини зі сфери безпосередньо матеріального виробництва. Відповідно відбувається зміна структури зайнятості. У ВВП скорочується частка промисловості та зростає частка галузей третього сектору. Відомо, що індустріальний уклад втілився в системі масового виробництва товарів. Ознакою ж постіндустріального суспільства є експансія сфери, що надає послуги й інформацію.
У рамках постіндустріальної теорії розгорнутий аналіз зміни структури суспільного виробництва був започаткований у післявоєнний період. Його методологічною базою служить запропонована в 40-х роках XX ст. К. Кларком трисекторна модель, відповідно до якої народне господарство розподіляється на три сфери, до першої з яких належать видобувні галузі та сільське господарство, до другої — галузі обробної промисловості та будівництво, до третьої — виробничі й особисті послуги.
У довоєнний період економіка розвинутих країн, і передусім США, характеризувалася відносно рівномірним розподілом зайнятих у цих трьох секторах, однак уже в перше післявоєнне десятиліття стало спостерігатися зростання зайнятості у сфері виробництва послуг та інформації. Це відбувалося як за рахунок того, що у всіх без винятку галузях збільшилася кількість «білих комірців» — кваліфікованих працівників, безпосередньо не пов’язаних із фізичною працею, так і внаслідок розширення власне сфери послуг, чисельність працівників якої в ці роки перевищила 50 % загальної чисельності зайнятих у народному господарстві. Саме це стало причиною того, що постіндустріальне суспільство ототожнювалося спочатку із суспільством послуг, а згодом — із суспільством знань.
Зрозуміло, сама сфера послуг не є однорідною. Якщо в доін- іустріальному суспільстві переважали домашні чи особисті потуги, то в індустріальному акцент змістився у бік послуг, що ві- іігравали допоміжну ролв у виробництві, а також фінансових послуг. У постіндустріальному суспільстві, що зберігає всі види послуг, що існували раніше, з’являються якісно нові їхні типи, які швидко починають домінувати у структурі професійної дія- іц,пості. У нинішніх умовах основними є фінансові, професійні та конструкторські послуги, охорона здоров’я, освіта й соціальна сфера, і лише на останньому місці цієї шкали перебувають побу- іові послуги.
З огляду на це прихильники теорії постіндустріалізму доповнили висунуту К. Кларком трисекторну модель суспільного виробництва ще двома секторами: четвертим, що охоплює торгівле, фінансові послуги, страхування й операції з нерухомістю, і п 'ятим, до якого віднесені охорона здоров’я, освіта, наукові дослідження, індустрія відпочинку і сфера державного управління. Коли сучасні дослідники говорять про постіндустріальне суспільство як про соціум, що базується на виробництві та споживанні послуг, вони мають на увазі саме ці сектори.
Звертаючи увагу на зміну структури робочої сили, на зростання зайнятості у сфері послуг, теорія постіндустріального суспіль- ci ва фіксувала й аналізувала на початковому етапі свого розвитку найпомітнішу на той період сторону господарської і рансформації. Реалії 70-х і 80-х років викликали необхідність розгляду інших, більш глибинних і значущих аспектів сучасних іехнолої ічних перетворень.
4.2.2.