Аграрно-ремісничий принцип виробництва
Аграрно-ремісничий принцип виробництва — це такий етап розвитку продуктивних сил суспільства, коли головною сферою, яка здійснює створення продукту, що забезпечує задоволення потреб суспільства, виступає сільське господарство.
Головною особливістю цього принципу виробництва було те, що забезпечення потреб людини тут здійснювалось уже за рахунок існування постійного процесу виробництва. Основною сферою діяльності людини за таких умов стало сільське господарство, яке доповнювалося специфічною діяльністю у сфері ремісництва. На основі цього принципу виробництва сформувалось аграрне суспільство.Основні риси, що характеризують соціально-економічний розвиток аграрного суспільства, такі:
♦ наявність в економіці двох основних секторів — сільського господарства й ремесла;
♦ поступове скорочення натурального господарства і відповідне розвитку обміну збільшення ролі простого товарного господарства:
♦ існування сімейного селянського господарства як головної виробничої одиниці, а селянства — як основної маси населення;
♦ використання позаекономічного примусу для розподілу й перерозподілу виробленого надлишкового продукту;
♦ функціонування армії як головної політичної сили й основної форми організації панівного класу;
♦ з’єднання (у різних формах) політичної влади і власності на землю, або, точніше, права на перерозподіл надлишкового продукту в межах певної території;
♦ концентрація основної маси населення на селі, унаслідок чого саме село визначало характер суспільства;
^низький рівень розвитку виробництва, науки й техніки, якому відповідала майже поголовна неграмотність основної маси населення.
X
2.2.1.