Законвиключеного третього
Закон виключеного третього формулюється так: дві суперечливі думки про один і той же предмет в один і той же час в одному і тому ж відношенні не можуть бути одночасно ні істинними, ні хибними; одна з цих думок - істинна, інша - хибна, третьої не може бути.
Саме через те, що третьої думки бути не може, цей закон називається законом виключеного третього, або ще його називають «третього не дано» (лат. - tertium non datur).Закон виключеного третього зумовлений властивостями самих речей, він відображає той простий факт, що предмет або має дану властивість, або її не має. Предмету не можуть одночасно належати суперечливі ознаки - наявність однієї припускає відсутність іншої, і навпаки.
Наприклад, судження «Світязь глибокий» і «Світязь не глибокий» не можуть бути одночасно ні істинними, ні хибними. Тому що не може озеро бути одночасно і глибоким, і неглибоким. Воно може бути або глибоким, або неглибоким (мілким або середньої глибини). Третього тут дійсно бути не може.
Формула закону виключеного третього така: Av A «Або А, або ие-А».
Аристотель так формулював закон виключеного третього: «Із двох суперечливих думок одна - істинна, друга - хибна, третьої бути не може».
Закон виключеного третього забороняє визнавати одночасно хибними або одночасно істинними два суперечливих судження. Із закону виключеного третього випливає така вимога: у процесі міркування не можна вважати одночасно хибними два суперечливих судження і визнавати істинним якесь третє судження. Згідно із законом виключеного третього, із хибності одного суперечливого судження неодмінно випливає істинність другого, і тому не може бути істинним якесь третє судження, окрім одного із двох суперечливих суджень. Істинним за законом виключеного третього може бути тільки одне з двох суджень: або А, або не-А, третього не дано. Третього судження об’єктивно не існує.
При порушенні вимог закону виключеного третього мислення стає, як і при порушенні вимог закону несуперечності, суперечливим і непослідовним.
Але якщо закон суперечності свідчить про те, що два несумісних судження не можуть бути одночасно істинними, у крайньому випадку, одне з них хибне, то закон виключеного третього свідчить про те, що два суперечливих судження не можуть бути одночасно хибними, одне з них, безперечно, істинне. Закон виключеного третього діє тільки у відношенні до суперечливих (контрадикторних) суджень (А - О, Е - І), але ие діє у відношенні до протилежних (контрарних) суджень (А - Е). А закон несу- перечності поширюється і на протилежні, і на суперечливі судження.Розглянемо дві пари несумісних висловлювань:
1. «Підприємство велике» і «Підприємство мале».
2. «Підприємство велике» і «Підприємство невелике».
Звернемо увагу на те, що в першій парі предикатами виступають протилежні поняття «велике - мале», а в другій - суперечливі поняття «велике - невелике». Між ними є не тільки схожість, а й відмінність. Протилежні поняття «велике - мале» заперечують одне одного, але не вичерпують обсягу родового поняття. Чи можуть два висловлювання з протилежними предикатами бути одночасно істинними? Ні, і про це йде мова в законі суперечності. Але чи можуть вони бути одночасно хибними? Так, тому що не вичерпують всіх можливих варіантів. Може бути, що «Підприємство є середнє». Отже, закон виключеного третього тут не діє.
Що ж до суперечливих понять «велике - невелике», то вони не тільки заперечують одне одного, але й вичерпують обсяг родового поняття. Виникають ті ж самі запитання: чи можуть дві думки з суперечливими предикатами бути одночасно істинними? Ні, це знову ж таки випливає із закону суперечності. А чи можуть вони бути одночасно хибними? На відміну від першої пари, вони не можуть бути одночасно хибними. Адже третього тут просто немає, оскільки підприємство може бути або великим, або невеликим. Одна із цих думок неодмінно істинна. Ця закономірність, властива подібним думкам, і знайшла своє відображення в законі виключеного третього.
Тепер неважко зрозуміти, яка сфера дії цього закону.
У загальному вигляді можна сказати так: не всюди там, де діє закон суперечності, діє і закон виключеного третього. Але всюди, де проявляє свою дію закон виключеного третього, виявляється і закон суперечності.Закон виключеного третього можна застосувати лише до таких суджень:
• «S є Р» і «S не є Р» (одиничні судження).
• «Усі S є Р» і «Деякі S не є Р» (судження А та О).
• «Жодне S не є Р» і «Деякі S є Р» (судження Е та І).
Усі судження, які підпорядковуються закону виключеного третього, підпорядковуються і закону суперечності, але не всі судження, які підпорядковуються закону суперечності, підпорядковуються закону виключеного третього.
Дія закону виключеного третього проявляється і в складних висловлюваннях, наприклад, у строгій диз’юнкції, коли її складові взаємно виключають одна одну, а отже, не можуть бути одночасно не тільки істинними, але й хибними.
Закон виключеного третього проявляється і в непрямому доведенні. Встановлюючи помилковість якої-небудь тези, ми тим самим доводимо істинність тези, що суперечить їй, оскільки обидві вони не можуть бути одночасно помилковими.
Закон виключеного третього відображає той факт дійсності, коли в певний час між двома альтернативами (можливими рішеннями), що виключають одна одну, треба здійснювати вибір, як між істиною і помилкою. Щоб діяти, необхідно приймати одне і тільки одне рішення. На принципі «або-або» заснована, по суті, вся юридична практика: підозрюваний або знаходився, або не знаходився на місці злочину; злочин або мав місце, або його не було; обвинувачений або винен, або не винен.
Закон виключеного третього вимагає чіткої однозначної відповіді на альтернативне запитання. Але іноді саме запитання сформульоване неграмотно, провокаційно, неальтернативно. Наприклад, існує давно відомий жарт: «Чи перестав ти бити свого батька?». Як правильно відповісти? Якщо «перестав», значить, бив. Якщо ж «не перестав», значить, продовжуєш бити. Тут якраз можлива третя відповідь: «Я його не бив, і не б’ю». Але якщо питання сформульоване правильно, то відповідь має бути однозначною.
5.