Закон суперечності (несуперечності)

У процесі багатовікового досвіду пізнання навколишнього світу у сві­домості людей сформувалася така закономірність: одна й та ж річ, в одних і тих умовах, в один і той же час не може мати і не мати певних властивостей.

Наприклад, якщо студенти другого курсу факультету фінансів зараз на лекції з логіки, то в цей же час вони не можуть бути вдома чи на перерві. В даній аудиторії є столи або їх тут немає. Якщо парта дерев’яна, то вона не може в цих же умовах бути недерев’яною - пластмасовою, металічною тощо.

Аристотель з цього приводу говорив так: «Неможливо що-небудь од­ночасно стверджувати і заперечувати», тобто думка та її заперечення не можуть бути одночасно істинними.

Мислення людини буде ясним, чітким і визначеним, якщо воно несу- перечливе. Якщо в процесі мислення про якийсь предмет людина ствер­джує і одночасно заперечує належність однієї і тієї ж ознаки даному пред­мету, то в думках цієї людини допущена суперечність, тобто в процесі мір­кування порушено закон суперечності (несуперечності).

Закон суперечності формулюється так: дві несумісні (протилежні та суперечливі) думки про один і той же предмет в один і той же час в одному і тому ж відношенні не можуть бути одночасно істинними.

Формула закону: A л A. «Невірно, що А і не А».

Наприклад, якщо судження «Усі мешканці нашого будинку брали участь у виборах» буде істинним, то протилежне йому судження «Жоден мешканець нашого будинку не брав участі у виборах» обов’язково буде хибним. Одночасно істинними ці судження не можуть бути.

Закон суперечності говорить про те, що протилежні та суперечливі судження не можуть бути одночасно істинними. Оскільки він заперечує суперечливе, оголошуючи його помилкою і потребуючи несуперечливості, то й закон часто називають «законом несуперечності». Ця назва точніше виражає його дійсний зміст.

Отже, щоб мислення було логічним, потрібно, визнавши певні поло­ження за істинні і зробивши логічні висновки з них, у своїх подальших мір­куваннях не заперечувати їх істинності.

Із визначення закону несуперечності не випливає, що обидва висло­влення не можуть бути одночасно хибними. Наприклад, такі протилежні висловлювання, як: «Усі студенти нашої групи взяли участь у виборах пре­зидента» і «Жоден студент нашої групи не взяв участі у виборах президен­та» - не можуть бути одночасно істинними, але хибними можуть бути одночасно.

Істинність одного з протилежних суджень зобов’язує нас визнати дру­ге судження хибним, оскільки вони не можуть бути одночасно істинними. Але встановлення хибності одного з протилежних суджень не в усіх випад­ках призводить до визнання другого судження істинним.

Закон суперечності проявляє свою дію стосовно таких пар суджень:

• «S є Р» і «S не є Р» (одиничні судження).

• «Усі S є Р» і «Жодне S не є Р» (судження А та Е).

• «Усі S є Р» і «Деякі S не є Р» (судження А та О).

• «Жодне S не є Р» і «Деякі S є Р» (судження Е та І).

Проілюструємо зміст даного закону прикладами, які наводяться в на­вчальних посібниках. Образ людини, яка впадає в логічні суперечності, тобто суперечить сама собі, неодноразово висміювався в художній літера­турі. Класичний приклад знаходимо в романі І.С. Тургенєва «Рудін».

- Отже, по-вашому, переконань немає?

- Ні. Не існує.

- Це ваше переконання?

- Так.

- Чому ж ви говорите, що їх немає? Ось вам уже одне переконання є. Усі в кімнаті посміхнулися і переглянулися.

«Переконань не існує» і «Переконання існують» - одночасне визнан­ня того й іншого однією і тією ж людиною і є логічною суперечністю.

Свідоме використання логічних суперечностей виступає одним із по­ширених засобів створення анекдотів, жартів.

Якогось аматора взяли до театру на епізодичну роль прислужника. Ба­жаючи збільшити свій текст, він сказав:

- Сеньйор, німий з’явився... і хоче з вами поговорити.

Намагаючись допомогти партнеру виправити помилку, артист перепитав:

- А ви впевнені, що він німий?

- У всякому разі, він сам так говорить...

Приклад логічної суперечності ми знаходимо також у казці про ходжу Насреддіна.

Але іноді навіть такі простенькі суперечності складно виявити. На­приклад, один лікар, бажаючи трохи потішитися, надрукував у місцевій га­зеті оголошення: «У зв’язку з від’їздом за кордон продаю рідкісну історич­ну реліквію - череп Вольтера-дитини». Впродовж тижня він одержав близько ста запитань стосовно ціни.

Треба розрізняти логічні суперечності від суперечностей, які є в при­роді і які існують незалежно від людини. Корінна відмінність їх у тому, що природні суперечності існують в об’єктивній дійсності, а логічні супереч­ності створюються людиною навмисно або ненавмисно, в думках або сло­весно.

Необхідно підкреслити, що за цим законом не можуть бути одночас­но істинними тільки такі несумісні (протилежні і суперечливі) суджен­ня, в яких:

• йдеться про один і той же предмет;

• висловлення належить до одного і того ж часу;

• висловлення та його заперечення розглядають предмет в одному й тому ж розумінні і відношенні.

Так, немає суперечностей між судженнями, і вони можуть бути одно­часно істинними: «Пальто, викрадене у потерпілого, було сірим» і «Пальто, знайдене в обвинуваченого, було сірим», бо предметом думки цих суджень можуть бути різні пальта. Судження «Ніч довга» і «День короткий» також можуть бути одночасно істинними, бо вони стосуються різних предметів - «ніч» і «день». Судження «Андрій Шевченко - футболіст київського «Ди­намо» і «Андрій Шевченко - не футболіст київського «Динамо» теж мо­жуть бути істинними у різний проміжок часу.

Так само і судження «Мій однокурсник добре знає бухгалтерський облік» (має відмінну оцінку в університеті) і «Мій однокурсник погано знає бухгалтерський облік» (для того, щоб бути професійним бухгалтером - вести вже зараз справи фірми) не містять суперечності і можуть бути одно­часно істинними, оскільки вони характеризують предмет у різних відно­шеннях (демонструють різні його ознаки).

4.