Закон тотожності
Світ, що нас оточує, перебуває в постійних змінах: у ньому все росте, розвивається, старіє, проте на певному відрізку часу зберігає відносну сталість своїх властивостей, тимчасову рівновагу.
Ми і наші знайомі з кожним роком змінюємось, проте кожен із нас і через певний час пізнає своїх друзів серед інших людей. Це можливо тому, що кожна людина зберігає певні риси, які притаманні лише їй. Наприклад, вже в дорослому віці ми відвідуємо місця, де пройшло наше дитинство. Бачимо, що багато чого змінилося, але все-таки ми пізнаємо свій дім, вулицю, школу, рідних і знайомих. Чому? Тому що, не дивлячись на зміни, предмети і явища зберегли свою неповторність, те, що робить їх саме такими, а не іншими, вони не втратили своєї визначеності. Школа, наприклад, не перестає бути школою, хоч вона знаходиться в стані безперервного розвитку, руху, змін. Вода в морі не перестає бути водою в будь-яку пору року. Навіть у тій парадоксальній ситуації, створеній уявою Люїса Керрола, коли Аліса протягом дня змінюється - то раптом виростає, то стає меншою, - вона не перестає бути Алісою і не перетворюється в інших жителів Країни Чудес.Ознаки предмета, які зберігають свою визначеність, незважаючи на зміни, що відбуваються в самому предметі, називаються тотожними. Тотожність ознак предмета дає можливість відрізнити його від інших предметів. Оскільки кожен предмет зберігає свою визначеність у межах міри, то й думки про предмет мають бути чітко визначеними.
Якщо в процесі міркування про якийсь предмет у думках людини відображаються його тотожні ознаки, не підміняються і не плутаються з ознаками інших предметів, то думка цієї людини про цей предмет є чіткою і визначеною. У такому випадку кажуть, що в процесі міркування дотримується закон тотожності.
Сутність закону тотожності: кожна об’єктивно істинна і логічно правильна думка або поняття про предмет повинні бути чітко визначеними і зберігати свою однозначність протягом всього міркування.
Визначеність - це ясність думки, зафіксованість її у чіткій мовній формі.Закон тотожності вимагає: «В процесі певного міркування будь-яке поняття чи судження повинні бути тотожними самі собі». Тобто, кожна думка про конкретний предмет у конкретному міркуванні повинна зберігати один і той же визначений зміст.
Формула закону: Λ?Λ, АоА, А є А. «А тотожне А»
Закон тотожності говорить не про незмінність об’єкта думки, а про необхідність збереження одного й того ж об’єкта думки у ході всього логічного аналізу, вимагає не підміняти його іншим об’єктом. Аристотель з цього приводу зазначав: «Неможливо нічого мислити, якщо не мислити (кожен раз) щось одне».
Звичайно, закон тотожності зовсім не означає, що поняття є незмінними із назавжди встановленим змістом. За допомогою понять ми якраз і здатні відобразити те, що в процесі пізнання весь час появляється нове знання, і воно відображається у нових мовних формах. Закон тотожності вимагає однозначності думки про певний предмет у конкретному міркуванні, але зовсім не стверджує те, що предмет залишається незмінним у дійсності.
Порушення закону тотожності є досить поширеною логічною помилкою. Практично вона виражається в ототожненні різних думок - людина, думаючи про якийсь предмет чи висловлюючи думку про нього, найчастіше, сама цього не помічаючи, підмінює цей предмет іншим, думаючи, що це той самий предмет. Тобто, в одну і ту ж саму думку, зафіксовану одним і тим самим мовним виразом, вкладається різний зміст.
Наприклад, під час суперечки висловлюються дві різні думки. Один учасник дискусії стверджує, що логіка виникла тоді, коли виникла необхідність певним чином систематизувати накопичені людством знання. Його опонент стверджує, що логіка виникла разом з людиною. Непорозуміння між співрозмовниками виникає через те, що в поняття «логіка» вони вкладають різний зміст. Один з них під логікою розуміє науку про форми і закони мислення, а інший - характеристику людського мислення.
Даний закон вимагає уточнення понять, вживання їх в одному і тому ж чітко визначеному змісті.
Наприклад, коли ми вживаємо поняття «Великий Кобзар», то розуміємо, що мова не йде про людину, яка за професією є кобзарем і досягла значних успіхів, а мова йде про Т.Г. Шевченка, відомого українського поета, автора поетичної збірки «Кобзар».Нечітко поставлені запитання (їх двозначність) також призводять до непорозумінь, наприклад, як у відомому анекдоті:
- Бабцю, вам дрова потрібні? - звертаються до жінки похилого віку молоді люди.
- Ні, синочки, не потрібні! - відповідає зворушена бабуся.
Вранці старенька бачить, що з подвір’я зник весь запас дров.
До порушення закону тотожності призводить і використання омонімів. Наприклад, в уривку М. Гоголя читаємо: «Ноздрьов був у певному розумінні історичною особистістю - на жодному зібранні, на якому він був, не обходилось без історії».
Порушення закону тотожності проявляється також у використанні термінів і понять не в тому розумінні, в якому це прийнято. Наприклад, ідеалістом (на побутовому рівні спілкування) іноді вважають людину, що вірить в ідеали, живе заради високої мети; у філософії ж ідеаліст - це мислитель, який вважає, що ідеальне породжує матеріальне; відповідно, матеріаліст - це людина меркантильна, що прагне до наживи, до власного збагачення; у філософії ж матеріалісти - це ті, хто первинним началом вважають матеріальні процеси, а свідомість - вторинною.
Закон тотожності дуже широко застосовується в практиці мислення, зокрема в юридичній практиці. Так, закон вимагає, щоб при розгляді кримінальної справи у суді предмет судового процесу був визначений наперед. Ця вимога формулюється так: «Розгляд справи у суді відбувається тільки щодо звинувачених і тільки за тим звинуваченням, за яким вони передані до суду».
Закон тотожності вимагає:
• у будь-якій дискусії чітко визначити предмет міркування і поняття, які вживаються;
• не допускати підміни понять і двозначностей у використанні понять;
• вміло використовувати синоніми і омоніми (слова, що мають подвійне значення);
• чітко користуватись сучасною науковою термінологією;
• не треба ототожнювати різні думки і не можна тотожні думки сприймати як відмінні.
3.