<<
>>

Відношення понять між собою.

Відношення субординації.

Під субординацією розуміємо підпорядкування вужчого поняття ширшому, тобто падпорядкованому, суперординова- ному поняттю. Кажемо отже: вище поняття із ширшим роз­міром називається з погляду на його відношення до нижчих понять надпорядкованим або суперординованим.

Про коорди­націю говоримо тоді, коли йде про поняття з рівним розміром, поняття, які є підпорядковані (субординовані) спільному ґатунковому поняттю — наприкл., арґон, геліюм, криптон — у відношенні до шляхетного ґазу.

Координовані поняття — це ті, що мають таке саме від­далення від ґатунку (genus-a). Вони являються' тоді отже родовими поняттями, які є субординованими до того самого ступня ґатункові. (Коли подаємо відношення понять між со­бою, тоді говоримо про клясифікацію понять).

Примітка. З гомогенних понять стоїть властиво один до одного або у відношенні субординації, або у відношенні координації. Вислову »суб- ординація« вживаємо тоді, коли розважаємо відношення обох понять, ви­ходячи від нижчого поняття. Розважаємо ж відношення навпаки, тоді ми повинні*сказати, що одне поняття є другому надпорядковане, >>cynep- ординоване«. Термін »суперординації«, без якого можна би властиво обій­тися, згадували ми в цьому уступі лише тому, щоб приступніше й на­глядніше з’ясувати відношення понять між собою, а потім тому, щоб легше зрозуміти, в якому змислі належить уживати цього вислову. Засаднпчо вповні вистарчають у цьому зв’язку терміни «субординацій й «координації».

Відношення координованих понять між собою.

Гомогенні поняття можуть бути дуже різні, а навіть можуть творити протилежності. Всі правдиві протилежності навіть повинні мати гомогенний характер. Поняття, що в межах цього самого ґатунку найдальше від себе віддалені, називаємо протилежними (contrarius). Протилежними поняттями є, на­приклад, «гарний — гидкий» під ґатунком «естетичність», або «добрий - злий« під ґатунком »обичайпість«, «молодий—старий» під ґатунком »вік« і т.

д. Протилежними поняттями називаємо отже ці члени ряду координованих понять, що стоять у ква­літативній (якостевій) протилежності до себе — або йнакпіе: ті, що виказують найбільше віддалення від себе. Від терміну протилежності! відрізняти треба термін «суперечність», або «контрадикція». Про контрадикцію (άντίφασις, contradictio) гово­римо тоді, коли маємо справу з двома поняттями, при чому одне касує, друге зносить, неґує. Приклади: «гарпий — не­гарний», «молодий — немолодий», «здібний — нездібний», «смертельний — несмертельний» і т. д. Суперечність є на­стільки чимось нелогічним, наскільки логічне думання ви­магає однопільного, суцільного зв’язку й наскільки логічне думання перестає існувати, коли заходять суперечності, які це логічне думання зносять - касують. Коли отже допускає­мося суперечностей, перериваємо тим самим логічне думан­ня, суперечність зносить його. Безсуперечність є тому не­обхідною передумовою всякого логічного думання. Крім теорії пізнання та метафізики, логіка має в першу чергу одним із своїх головних завдань усувати суперечності. До питання суперечносте вернемося ще пізніше-

Згідні або не суперечні — це такі поняття, що їх можна сполучити у змісті одного й того самого поняття. На­приклад поняття »зла« й «хитра» в понятті »змія«, або: по­няття «солодке» й «червоне» в понятті «райське яблуко» і т. д. У зв’язку з цими поняттями треба говорити про поняття, що перехрещуються. Поняття, що перехрещуються, це отже такі поняття, що мають частину розміру спільного, наприклад: метали і гріш. Диспаратними називаються поняття, які належать до різних'ґатунків і в наслідок цього не надають­ся до сполучення чи пак зіставлення. Йде тут отже про два поняття, що їх ізза відсутносте таких самих прикмет не можна сполучити в нашому змислі, наприклад: стіна й добро­душність.

Про ідентичність (ταύτότης, identitas) понять може бути мова тоді, коли поняття покриваються. Отже: ідентич­ним є це, що є нерозрізняємим.

4.

<< | >>
Источник: Др. Я. Б. ПЕТРИШИН. ЛОГIКА. УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЧЕ ТОВАРИСТВО ВЕРНИГОРА МЮНХЕН. 1947

Еще по теме Відношення понять між собою.:

  1. 4. Філософські погляди Й.Г. Фіхте та Ф.В. Шеллінга
  2. 2. Філософія особистості
  3. 3.2. Бенедикт Спіноза
  4. 5. Структура романо-германського права
  5. ФУНКЦІЇ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
  6. Предмет, об'єкти та методи господарського контролю.