Розподіл або дивізія поняття.
Розподіл (διαipεз сутєвими прикметами, через які дотичне поняття розрізняється специфічно від йому координованих понять. Беручи за об’єкт дефіні- ювання поняття «лавка», повинні ми найперше спинитися над тим, що є genus ρroχimum для цього поняття.
Знайшовши ж genus proximum (в нашому випадку «домашній знарядж), стверджуємо факт, що цей ґатунок (genus) має цілий ряд родів (species) під собою, як напр.: стіл, скриня, ліжко, крісло, креденс тощо. Коли дефініюемо »лавку«, то мусимо подати те, через що це поняття розрізняється від йому координованих понять, або інакше кажучи: через що цей дотичний рід (species) відрізняється від інших species того самого ґатунку (genus) — ще ясніше: мусимо подати те, чим відрізняється »лавка« від »стола«, »скрипі«, »ліжка«, »креденса« — отже: від їй координованих species. Коротко: подаємо differentia-m Specifica-m поняття »лавка«.Яким оснсвним законам згл. приписам підлягає дефініція?
1. Дефініція не може бути ні за широкою ні за вузькою, то значить : вона мусить бути адекватною. Отже дефініція має охоплювати ні більше пі менше, а стільки, скільки схоплює поняття, що його треба дефініювати.
2. Дефініція і її предмет повинні бути конґруентні.
3. Дефініція як така повинна виминати тавтольоґічних моментів. Коли поняття, що його маємо дефініювати, вживаємо в дефініції самій, тоді крутимося отже в колі.
Наприклад: «Добродушність—це чеснота, при які її людина є добродушною супроти других«. Це явище є одною з головних хиб при дефініюванні. (Circulus або orbis in definiendo, гр.: δίαλλήλων.[†††])’
4. Дефініція не повинна бути чисто неґативною, т. зп. не можемо дефініювати поняття напр. у цей спосіб: «Смерть є протилежністю або неґацією життя«, бо в таких випадках це буде певного роду діялєля.
5. При дефініції треба уникати позасуттєвих прикмет.
6. Тому, що образові й двозначні вислови позбавляли б дефініцію докладпости, треба таких висловів при дефініції уникати.
Тепер обговоримо номінальну, реальну та генетичну дефініцію.
Що таке номінальна дефініція? —
Номінальна дефініція — це коли ми в її основу кладемо пояснення слова. Незручно поступають ці, що реальну дефініцію ставлять поруч з номінальною дефініцією в змислі координації. Чому незручно? — Як відомо, не можна вважати номінальної дефініції Лестивою дефініцією. Справжня дефініція повинна бути завжди реальною дефініцією. Реальна ж дефініція — це та, що при ній береться під увагу як »genus ρroximum>differentias sρecificasодначе суті речі в понятевому чи дефінітивному змислі. Коли ж схопимо й пізнаємо суть речі так, як цього домагається логіка й то всебічно, тоді говоримо про поняття. Дефініція ж — це ніщо інше як словне з’ясування поняття.
Що таке ідея? Ідея — це подумане поняття, що його беремо з боку його вищого призначення. Ідеєю може бути поняття, подумане у найвищому свойому ступні. Всюди отже, де йде про досконалість поняття, — говоримо про ідею. Як це розуміти? — Коли ми при пізнанні чогось не обмежуємось лише до його суті, беремо під увагу не тільки логічні вимоги, але пізнаємо це щось в його найвищому значенні, отже в його відношенні чи зв’язку з універсум-ом, у зносинах з Богом, тоді говоримо про ідею. У своїй градуально максимальній досконалості називаємо бажану ідею, як об’єкт чи пак предмет змагання, ідеалом.
Про ідол (εϊδωλον, idolum) є мова тоді, коли змагання відноситься до фальшивої ідеї.