Спростування та його структура

Процес доведення тісно пов’язаний із спростуванням. Досить часто ми не тільки доводимо істинність висунутої тези, але одночасно й спросто­вуємо якесь інше положення, котре ми вважаємо хибним.

Спростування - це логічна операція, за допомогою якої доводить­ся хибність певної тези або неспроможність доведення в цілому. У ньо­му також розрізняють тезу, аргументи і демонстрацію.

Тезою спростування називають судження, яке треба спростувати.

Аргументами спростування називають судження, за допомогою яких спростовується теза.

Демонстрація спростування - це певний спосіб зв’язку тези з ар­гументами. Спростування може бути спрямоване проти тези, проти аргу­ментів або проти способу доведення. Тому розрізняють такі способи спрос­тування:

а) спростування тези (доведення її хибності);

б) спростування аргументів;

в) спростування зв’язку тези з аргументами (виявлення неспромо­жності демонстрації).

Спростування тези (доведення її хибності) буває прямим і непрямим. Його здійснюють таким чином:

1) спростуванням фактами (за допомогою статистичних даних, резуль­татів експериментів, які суперечать даній тезі) - це пряме спростування тези;

2) через доведення істинності нової тези (антитези), котра супере­чить тій, що спростовується. Тоді за законом виключеного третього або за законом суперечності вирішується питання про хибність вихідної тези. Такий спосіб спростування можливий тоді, коли теза і антитеза перебува­ють у відношенні суперечності (А - О, Е - І) або протилежності (А - Е). Це непряме спростування тези.

Наприклад, для спростування тези «Усі птахи літають» (А) достатньо привести антитезу «Деякі птахи не літають» (О), а для підтвердження останньої достатньо привести хоча б один приклад або вказати на вид нелі- таючих птахів: «Страуси не літають». Останнє судження буде аргументом. Демонстрація: «Якщо страуси не літають і вони є птахами», то істинною буде антитеза: «Деякі птахи не літають».

3) через виведення з тези наслідків, що суперечать дійсності або ра­ніше доведеним істинним положенням, тобто зведенням тези до «абсур­ду». Переконавшись у хибності наслідків, роблять висновок про хибність тези. Це пряме спростування тези. Спростування тут здійснюється у формі умовно-категоричного умовиводу за правилом заперечення. Формулою прямого спростування тези є modus tollens.

A→B, ~В

~А

Якщо суспільство є не демократичним, то в ньому існує дискриміна­ція людини.

У цьому суспільстві не існує дискримінації людини.

Отже, це суспільство - демократичне.

Спростування аргументів здійснюється:

1) шляхом доведення хибності аргументів, які лише на перший погляд здаються істинними;

2) шляхом встановлення того, що даних аргументів, за допомогою яких обґрунтовується висунута теза, є для тези недостатньо;

3) шляхом обґрунтування того, що використані аргументи самі є ще не доведеними;

4) шляхом доведення того, що джерело фактів, що використовується як аргументи, є недостовірним (фальшиві документи).

Але спростування аргументів ще не означає спростування самої тези.

Спростування демонстрації (зв’язку тези з аргументами) полягає в тому, щоб показати, що між аргументами і тезою немає логічного зв’язку, тобто, виявити логічні помилки у формі самого доведення. Виявивши такі помилки у процесі демонстрації (це може бути хибність зв’язку тези і ар­гументів або зв’язку між аргументами), ми спростовуємо її проведення, але не саму тезу, яка не обов’язково мусить бути хибною.

3.