Прості судження, їх види та структура
Усі судження поділяються на прості та складні. Простим називають судження, яке виражає зв ’язок двох і тільки двох понять. Судження, яке складається з двох і більше простих суджень, називається ^складним (складеним).
Існує три види простих суджень:
1) атрибутивне (від латинського atributum - додане; невід’ємна властивість об’єкта) судження. *Атрибутивним називають судження про ознаку предмета. В ньому відображається зв’язок між предметом думки та його ознакою. Цей зв’язок може стверджуватися або заперечуватися. Наприклад, “Україна - демократична держава”, “Україна не є членом НАТО”. Атрибутивне судження складається із суб’єкта, предиката та логічної зв’язки; його логічна схема (формула) “ S - Р”, де S - суб’єкт судження, P - предикат судження, “ - ” - логічна зв’язка.
*Суб’єктом судження є поняття про предмет судження, поняття про ознаку предмета називають * предикатом судження. Логічна зв’язка виражає відношення між суб’єктом та предикатом судження. Суб’єкт та предикат називають термінами судзісення.
Атрибутивному судженню можна дати об’ємну інтерпретацію. У цьому випадку воно розглядається як відношення двох понять (S, Р), обсяги яких певним чином відносяться одне до одного, тобто включають або виключають обсяг одне одного. Так, у судженні “Україна (S) - демократична держава (Р)” суб’єкт (“Україна”) буде повністю входити в обсяг предиката (поняття “демократична держава”):
S - Україна
P - демократична держава
У судженні “Україна (S) не є членом НАТО (Р)” суб’єкт (“Україна”) буде виключатися з обсягу предиката (поняття “країна - член НАТО”):
S - Україна
P - країна - член НАТО
Використання колових схем Ейлера дозволяє наочно уявити відношення між термінами судження, що полегшує аналіз їх структури.
2) судження з відношенням, або релятивне (від латинського relativus
- відносний) судження.
Релятивним судженням називають судження, що виражає відношення між предметами. Це можуть бути відношення рівності, нерівності, просторові, часові, причинні та інші відношення. Наприклад, “А дорівнює В”, “С менше D”, “Харків знаходиться на схід від Києва”, “Мораль виникла значно раніше, ніж релігія” тощо.Релятивні судження символічно записуються так: х R у, читаємо: “х” знаходиться у відношенні “R” до “у”. Якщо відношення між предметами заперечується, то записують: ~ (a R Ь) - “неправильно, що “а” знаходиться у відношенні “R” до “b”. X, у, а, b - це символи на позначення предметів. R (перша літера латинського Relativus - відносний) - символ на позначення будь-яких відношень між предметами.
3) судження існування (екзистенційні - від латинського Existentia
- існування). У судженнях існування відображається сам факт буття чи небуття предмета. Наприклад, “Матерія існує”, “Кентаврів у дійсності немає”, “Судження без речення не існує”. Предикатами цих суджень є поняття про існування або неіснування предмета думки. Логічна зв’язка часто відсутня у структурі судження, але її легко відновити. Наприклад, “Матерія існує” - “Матерія є те, що існує”.
3.